IЗ ЗБIРКИ ГАРЯЧА КВIТКА ЯБЛУКО В ОСIННЬОМУ САДУ
Василь Сухомлинський ()
Оповiдання
Пiзньоï осенi маленькi близнятка Оля й Нiна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало i шурхотiло пiд ногами. Тiльки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.
Дiвчатка пiдiйшли до великоï яблунi. Поруч з жовтим лист ком вони побачили на гiлцi велике рожеве яблуко.
Оля й Нiна аж скрикнули вiд радостi.
— Як воно тут збереглося? — з подивом запитала Оля.
— Зараз ми його зiрвемо, — сказала Нiна i зiрвала яблуко. Кожнiй хотiлося потримати його в руках.
Олi хотiлося, щоб яблуко дiсталось ïй, але вона соромилась висловити це бажання, а тому сказала сестрi:
— Хай тобi буде яблуко, Нiно...
Нiнi хотiлося, щоб яблуко дiсталося ïй, але вона соромилась зiзнатися в цьому. Нiна сказала:
— Хай тобi буде яблуко, Олю...
Яблуко переходило з рук в руки, дiвчатка не могли дiйти згоди. Та ось ïм обом сяйнула одна i та ж думка: вони прибiгли до мами радiснi, схвильованi.
Вiддали ïй яблуко.
В маминих очах сяяла радiсть.
Мама розрiзала яблуко й дала дiвчаткам по половинцi.
