ВЕСЬ ОБШИР МIЙ — ЧОТИРИ НА ЧОТИРИ
Василь Стус ()
Весь обшир мiй — чотири на чотири.
Куди не глянь — то мур, кутор i рiг.
Всю душу з'ïв цей шлак лiлово-сiрий,
це плетиво заламаних дорiг.
I дальше смертi — рiдна батькiвщина 1.
Колодязь, тин i два вiкна сумнi,
що тлiють у вечiрньому вогнi.
I в кожнiй шибi — нiби двi жарини —
журливi очi вставлено. Це ти,
о пресвята моя зигзице-мати!
До тебе вже шляхiв не напитати
i в нiч твою безсонну не зайти.
Та жди мене. Чекай мене. Чекай,
нехай i марне, але жди, блаженна.
I Господовi помолись за мене.
А вмру — то й з того свiту виглядай.
