Злодiй
Василь Симоненко ()
Дядька затримали чи впiймали
Дядька в сiльраду ескортували.
Дядька повчали i докоряли:
Як вам, дядьку, не ай-ай-ай
Красти на полi свiй урожай!
У кого ви крали?
Ви крали в себе.
Це ж просто сором красти свiй труд.
Дядько понуро тiм'я теребив
I смакував махру.
Дядько клiпав товстими вiями,
Важко дивитись в очi ганьби,
Важко йому iз домашнiми мрiями
Враз осягнуть парадокси доби.
Так воно, так, у кулак кахикав,
Красти пагано, куди вже гiрш.
Рвися з горлянки свавiльним криком,
Мiй неслухняний вiрш.
Чому вiн злодiй?
З якоï речi?
Чому вiн красти пiшов своє?
Давить той клунок менi на плечi,
Сором у серце менi плює.
Дядька я вбити зневагою мушу,
Тiльки у грудях клекоче гроза:
Хто обiкрав, обскуб його душу,
Хто його совiстi руки зв'язав?
Де вони, тi вiдгодованi й сiрi,
Недорiкуватi демагоги й брехуни,
Що в'язи скрутили дядьковiй вiрi,
Пробираючись у крiсла й чини.
Ïх би за грати! Ïх би до суду!
Ïх би до карцеру за розбiй!
Доказiв мало??? Доказом будуть
Лантухи вкрадених вiр i надiй.
