Брама
Василь Симоненко ()
Дикими, незнаними речами
Марить брама у тривожнiм снi,
Де сторожа брязкає ключами
I скриплять ворота затiснi.
Привиди з кривавими мечами
У накидках чорних, нiби нiч,
Граються безформними м'ячами —
Головами, знесеними з плiч.
Кров стiка пiд флегматичнi мури,
Зойки захололi на губах —
Сотнi лiт наруга i тортури
Мертвих повертають у гробах.
I не бачить мiсто в нiч похмуру,
Як сторожа (вже не при мечах)
Нову жертву кидає пiд мури
З тряпкою брудною на очах.
16.02.1956
