ТВIР НА ВIЛЬНУ ТЕМУ

Категории

1.   1 Оксана Сенатович

Оригинал

НЛО НЛО
НЛО
чи то блюдцем чи дiжею
пролiтало над землею
над гаями пролiтало
i тарiлка не тарiлка
i макiтра не макiтра
словом НЛО
О-йо-йой!
В Зеленгаï зсув по фазi,
змiни в просторi i часi.
Чорний дрiзд застряв на фразi:
Я наразi,
я наразi...
Що наразi не сказав.
Засмiялись дрозденята:
Що за манiя у тата
повторяти, говорити
щось одне по сто разiв?!
Ось i маємо вже: дiти
розумнiшi вiд батькiв.
 
2
У дроздихи що не день
як не кашель, то мiгрень.
Мусить йти до дятла. Дятел
дасть пiлюлю, хай гiрку,
допоможе ïй...
Ку-ку!
Дятел в школi вихователь,
пугач лiкарем тепер!
закукукали зозулi,
ми медсестрами, а пугач
лiкар-ФIТОтерапевт,
тра-ва-ми вiн лi-ку-ку-є,
а пiлюль не практикує.
Нинi зранку вiн ку-ку!
полетiв ген за рiку
до трьох сосен на Подiлля
поназбирувати зiлля.
Розкричалася дроздиха:
З вами тут доскочиш лиха,
навiть людськоï пiлюлi
не допросишся в зозулi,
щоб ковтнути перед сном...
Вдома голову дроздиха
обв'язала рушником.
 
3
В школi змiн, а змiн, а змiн
ворон,
що собi не ворог,
був директором лiсгоспу,
а тепер у школi вiн
просто з мосту
i завгосп, i завуч, i
викладає фiзкультуру,
дбає про мускулатуру.
Повним ходом йде
виховання вiд вмивання,
обтирання i вдягання
через самопочування
аж до ночi, до спання
i так щодня.
Бiльше руху! Бiльше спорту!
Корту вам?
Нате корт
перший сорт!
Або самбо,
або штанга:
що завгодно вибирай,
прославляй Зеленгай!
Дрозденята
(це вони для мами й тата
милi дiти-дрозденята)
в школi вже вони дрозди
дужi хлопцi хоч куди.
Штангу в дзьоб
i вiд рання до смеркання
тренування, тренування
на помостi.
Вдома вже вони, як гостi.
Прилiтають:
Кар! Ура!
Золота у нас пор-р-ра!
Гляньте:
бiцепси у нас
екстра-клас.
Нас учитель ворон хвалить,
нам учитель ворон радить
присвятитись спорту повнiстю,
як присвятимось, то кожен
чемпiоном стати зможе.
Тато-дрiзд сопе: Не раджу,
я не раджу,
я не раджу.
Мама крилами розводить:
Теж менi цi заборони.
спорт нiкому не зашкодить,
ïжте кашу, чемпiони.
 
4
Де журнал Краса i мода?
Ще сьогоднi тут лежав!
Ах, це татова робота,
в iнше мiсце перекр-р-рав.
Як це, доню, зрозумiти?
тато-дятел запитав.
Ти не вмiєш розрiзнити
перекрає i переклав?
А яка рiзниця, пре...
схаменулася, не тре-
ба! смiється братик-дятлик,
впав ïй в око юний дрiзд
(перед ним вона скiк-скiк,
вiн й не гляне в ïï бiк),
тож вона давай спихати
на своïх домашнiх злiсть.
Ти не каркай, дiтвор-р-ра!
Я не каркаю нiколи,
хто вже каркає у школi,
так це ти моя сестра,
тенiсистка-вертихвiстка.
Тихо, дiти, не сварiться.
Тату, йду на тренування,
а вiдтак на вшанування
ювiляра. Ви прийдете?
Я прийду, авжеж, але ж,
доню, вислухай два слова:
а з лiтанням, доню, як?
Про яке лiтання мова?
Про витання в небесах?
Що не бачила я в небi?
Так лiтати без потреби!
Що ви, предк... ой стар... ой тату,
ви ще птах староï дати,
з вас смiються в школi, тату,
кажуть, ви не вихователь,
а прискiпка-обиватель.
 
5
На лiнiйку у дворi
шикувались школярi:
солов'ята, дятленята,
ластiв'ята, дрозденята...
Мами, тата збоку, збоку,
не пiдходьте ближче й кроку!
Шикувались у ряди
юнi сови i дрозди.
Сови лупали очима,
наковтались в душi мила,
позiхали крадькома
жаль, подушечок нема.
Пiдлетiли ластiвки
i дрозди два юнаки,
з них один став трiшки боком,
на дятлинку кидав оком.
У дятлинки кар! сюрприз,
два разки намиста приз
(мiс по тенiсу й красi,
за це ворону мерсi).
Всi зiбрались, як сiм'я,
вшанувати солов'я.
Ворон в чорному костюмi,
при краватцi, з мегафоном,
ставши перед мiкрофоном,
випнув груди i сказав:
Тут, в уривчастiй задумi...
(кар, простiть, не так сказав)
тут, в бездум'ï урочистiм...
(кар, заплутався геть-чисто).
Врештi каркнув тричi кар!:
Хай живе наш ювiляр,
вiдтепер
пенсiонер.
Ювiляровi на радiсть
почеплю медаль За старiсть.
Ворон вимкнув мiкрофон
i вiдклав свiй мегафон.
Соловей вiд здивування
аж присiв
онiмiв.
Чорний дрiзд почав iз фрази:
Ми наразi,
ми наразi,
дятел фразу пiдхопив:
Ще не зсунулись по фазi,
при своєму ще умi!
Ворон каркнув:
При умi не при умi
але ж Я тут при кермi.
Всi мене тут поважають,
навiть лiкар Зеленгаю
сам зi мною вже вiтався.
Пугач-учень засмiявся:
Тато довго вiдмивався
вiд його крилостискання.
Ворон каркнув в мiкрофон:
-не-е ще запитання!
При такому є в мене
оголошення дрiбне:
щоб пiднять навчальний рiвень,
я наказую вiднинi
вiдмiнить уроки спiвiв.
З криком:
Кар! Ура! Пора!
розлiталась дiтвора.
Сович ухав:
Як я рад
двiйка з музики i спiву
зiпсувала б атестат!
Засмiялись ластiвки
(без кар-кар, а навпаки):
Радий, бо тобi, сопухо,
наступив ведмiдь на вухо.
Наступив-не-наступив,
юний дрiзд крильми забив,
кар-кар-кар, нема рiзницi,
чи малини чи суницi
аби в дзьоб,
чи осики чи ялицi
аби стовп,
тьох-тьох-тьох чи кар-кар-кар
аби в лоб!
 
6
Юний дрiзд вгору хвiст
вийшов дрiзд на помiст.
Дрiзд штангiст. У дзьобi штанга
(в дзьобi маминiм троянда,
щоб вiтати переможця).
Але раптом що це? Що це?
юний дрiзд
кинув штангу на помiст,
i почав, почав, почав
дзьобом чухатись почав
пiд одним крилом, i другим,
i на спинi, i на грудях.
Ворон:
Кар! Перестань,
дурню, чухатись на людях!
В крик дроздиха:
Де троянда?
Вже троянду з'ïла банда!
Що за банда? Звiдки банда?-
дятел вийняв окуляри,
справдi, банда. Ïх тут хмари!
Дiти, швидко вiд ялицi!
Всi метнулись пiд осики,
ïм, звичайно, без рiзницi,
де ялицi, де осики.
Писк i зойк:
Ой-йо-йой!
Ворон каркнув сам до себе:
По-англiйськи змитись треба.
Без прощайте, без гуд бай
вiн покинув Зеленгай.
 

II

ОЛО ОЛО
ОЛО
НЛО супроти нього
нуль, нiщо!
 
1
ОЛО
блискавично, на очах
форми змiнює.
О жах!
То, як хмара, розпилилось,
то в клубок великий збилось,
то у формi блискавицi
кульовоï
прокотилось
по травi, i всi суницi
з листям, квiтом i травою
прихопило зi собою.
ОЛО
Що це, що?
Дятел
абревiатуру
так-так-тук розшифрував:
Опiзнав
Лiтальний
Об'єкт.
Так-так-тук, а в тiм об'єктi
добрi субчики-суб'єкти,
це не мухи, не хрущi,
а клiщi, клiщi, клiщi.
Сович в крик:
Впився клiщ менi в повiку!
Дятлик в плач:
Язик, язик...
А клiщiв без лiку.
ОЛО
ще такого не було.
 
2
Вчитель спiвiв соловей
цiлий день не змовкав,
а спiвав, спiвав, спiвав -
насплiтав з пiсень сiтей.
Диво-сiтi цi пiснi,
i нi трiшки не сумнi.
I була у тих пiснях
дивовижна сила:
не дала птахам вона
опустити крила.
 
3
Лiкар-пугач iз пiнцетом
нахиливсь над пацiєнтом:
Трiшки, трiшки потерпи ще,
це ж робота нелегка
це клiщище-бандитище
витягати з язика.
От i все. Болить? Не дуже?
Дятлик рюмсає:Ве-ве.
Не журись, маленький друже,
до весiлля заживе.
Дятлик векає ще дужче.
Що це, дятлику, з тобою?
На ось, квiтка, гарна, бач,
а як пахне! На, не хникай,
забирай ïï з собою,
нюхай квiтку i не плач.
Хто наступний? пугач-лiкар
нахилився iз пiнцетом
над наступним пацiєнтом.
 
4
У дроздихи зсув на вазi:
Брати вазу на Кавказ?
Нi, не брати на Кавказi
накуплю ще кращих ваз...
все-таки вiзьму, згодиться,
хоч займе багато мiсця,
можна вазу до валiзи
Прив'язать, якщо не влiзе.
Тiльки чим? Нова заминка...
Ох! Ох!
вчотирьох:
дятлик-братик i дятлинка,
i дрозди два юнi брати
увiрвалися до хати
з криком:
Еврика! Де тато?
А дроздиха:
Що за свято?
Ви Америку вiдкрили
чи якiсь новi бацили?
Чорний дрiзд змахнув крилом.
Не дверима, а вiкном
вiн до хати залетiв
i сторопiв.
Сотня слiв i сотня фраз
з горла проситься нараз:
Я наразi, я наразi дрiзд!
Що це значить цей вiд'ïзд?!
Це наруга над моïм
чесним iменем дрозда!
Це тодi, коли бiда,
покидати рiдний дiм?!
Тут дроздиха затремтiла:
Ой рятуймось! i осiла.
У вiкнi, як голова,
блискавиця кульова!
Квiтку, брате, до вiкна!
Дятлик-братик:
Ось вона!
Затремтiла блискавиця,
вiдсахнулась од вiкна,
вiдлетiла i змалiла...
Чорний дрiзд, що був збiлiв,
зрозумiв усе без слiв:
Дiти, еврика, вона,
диво-квiтка, чарiвна!
Летимо на раду!
Мамо,
а ви з нами?
З вами, з вами!
 
5
Криком зрада
почалась пташина рада.
Дятел-зрадник! хтось прорiк.
Вслiд за вороном утiк.
Це неправда! плаче дятлик.
Сович вперся:
Зрадник, зрадник,
втiк, покинув двох сирiт.
Почорнiв дятлинцi свiт:
Я не вiрю в це, звичайно,
це брехня все! i вона
подивилася благально
на дроздiв, сумна-сумна.
Чорний дрiзд кивнув:
Брехня!
Пугач вигукнув:
Негайно
Суперечку припинiть!
Тут питання так стоïть:
хоч i маєм зiлля-зброю,
диво-зiлля, але нас...
мало нас!
I нараз,
шию вигнувши дугою,
як не крикне пугач:
Пугу,
нам iде пiдмога з Лугу,
нам пiдмога з Поля йде:
оси,
бджоли
i джмелi
i великi, i малi
а веде ïх, а веде...
Тато! Тато! скаче дятлик.
Справдi, дятел ïх веде,
аж земля гуде.
Дз-з-з-з-з-дз-з-з-з-з-з-з-зз.
Спiв комах i спiв птахiв,
спiв гаïв,
полiв,
лугiв...
 
6
Сович очi опустив:
Ух, який я примiтив!..
Що я тiльки не патякав
ще у школi проти дятла.
Твiр на вiльну тему Спiв,
як тодi я зрозумiв?
Спiв? хiхiкнув я. Всiм ясно!
Нецiкаво, несучасно,
чи не може вихователь
тему твору помiняти,
щоб цiкаво всiм було
про Лох Нес чи НЛО?
Аж тепер самому дивно,
як сопiв я: Смiхота,
дятел мислить примiтивно,
дятел гiдний спiвчуття.
Спiвчуття! аж скрикнув дятел.-
Думка правильна, чудова!
Хто ще здатен спiвчувати,
розумiє, про що мова.
Спiв спiвбiль,
спiврозумiння.
Спiв спiвпраця
та умiння
у любовi, в дружбi жити.
Чим свою провину змити?
сович очi опустив,
сором совича здушив.
В бiй,
мерщiй!
 
7
Шикувалось вiйсько в коло
до крила крило,
навколо
ОЛО.
В бiй!
Та бою, як такого,
не було.
Тiльки-но зозулi зiлля
роздали по дрiбцi всiм,
як об'єкт у формi змiя
на осицi помiж гiлля
луснув, наче грiм,
повалив осику з трiском.
Самознищення пiд тиском,
фiзик-дрiзд
ще й подумати не встиг,
як ударна хвиля всiх
збила з крил i збила з нiг,
пiднесла i розметала,
приглушила, притовкла...
В Зеленгаï небувала
дивна тиша залягла.
Дивна тиша шу-шу-шу...
Я пишу, пишу, пишу
твiр на тему... НЛО...
Але бачу, що у мене
є вiдхилення вiд теми...
Що ж то буде?!
О-йо-йой!