Шопен

Категории

1.   1 Максим Рильський

Оригинал

Шопена вальс... Ну хто не грав його
I хто не слухав? На чиïх устах
Не виникала усмiшка примхлива,
В чиïх очах не заблищала iскра
Напiвкохання чи напiвжурби
Вiд звукiв тих кокетно-своєвiльних,
Сумних, як вечiр золотого дня,
Жагучих, як нескiнчеиий цiлунок?
Шопена вальс, пробреньканий невмiло
На пiанiно, що, мовляв поет,
У неладi достигло идеала,
О! даль яку вiн срiбну вiдслонив
Менi в цей час вечiрньоï утоми,
Коли шукає злагiднiле серце
Ласкавих лiнiй i негострих фарб,
А десь ховає i жагу, i пристрасть,
I мрiю, й силу, як земля ховає
Непереборнi паростi трави...
В снiги, у сиву снiжну невiдомiсть,
Мережанi, оздобнi линуть сани,
I в них, як сонце, блиснув iз-пiд вiй
Лукавий чи журливий — хто вгадає? —
Гарячий чи холодний—хто, збагне ?—
Останнiй, може, може, перший усмiх.
Це щастя! Щастя! Руки простягаю
Б'є снiг iз-пiд холодних копитiв,
Метнулось гайвороння край дороги
I простяглась пустиня навкруги.
Сiдлать коня! Гей, у погоню швидше I
Це щастя! Щастя! — Я прилiг до гриви,
Я втис у теплi боки остроги —
I знову бачу .те лице, що ледве
Iз хутра виглядає... Що менi?
Невже то сльози на ïï очах?
То сльози радостi — хто теє скаже?
То сльози смутку—хто те розгада?
А вечiр палить вiкна незнайомi,
А синя хмара жаром пройнялася,
А синiй лiс просвiчує огнем,
А вiтер вiти клонить i спiває
Менi в ушах... Це щастя! Це любов!
Це безнадiя ! Пане Фредерiку,
Я знаю, що нi вiтру, нi саней,
Анi коня немає в вашiм вальсi,
Що все це — тiльки вигадка моя
Проте... Нехай вам Польща , чи Жорж Занд
Коханки двi, однаково жорстокi! —
Навiяли той нiжний вихор звукiв,—
Ну й що ж по тому? А сьогоднi я
Люблю свiй сон i вас люблю за нього,
Примхливий худорлявий музиканте...
1934 p.