ПОХВАЛА ДНIПРОВI
Категории
Оригинал
Славен будь, отче великий, завжди повноводий, глибокий!Ти багатiший за iншi рiчки усi разом, а може,
I найславнiший. Пружнa течiя береги роз'єднала
Так, що й стрiла неспроможна здолати всю вiдстань мiж ними.
З морем самим позмагатися любиш, розлившись, неначе
Нiмфа Фетiда 1, що прагне до батька подiбною стати.
Часто лютує швидка течiя, i тодi у нестямi
Навiть столiтнi дуби вириває укупi з корiнням;
З шалом крутi береги пiдриває i валить у воду;
Грiзно шумить, як зустрiне якусь на шляху перепону.
Угомониться тодi лиш, як зборе; i часто мiняти
Рiчище любить, пiсок полишивши усюди недбало.
Годi й казати про те, що вiн хвилями блиска, мов срiблом;
Зрошує спраглi вуста подорожнiх, нектар мов солодкий;
Ïжу тверду i сиру вельми швидко пом'якшує — навiть
На незначному вогнi; ясно-жовтий пiсок промениться
Так у глибокому руслi, що золотом щирим здається,
Всюди розсипаним. Хто б навтiшатися досить спромiгся
Любими серцю просторами цих берегiв неозорих,
В сонячнiм сяйвi що мрiють? Ген-ген аж до сходу Титана 2 —
Сонця ясного, на луках розлогих, худоба пасеться;
Глянеш на захiд — здiймаються гори усюди, порослi
Лiсом густим, що бджолинi роï незлiченнi годує.
Добре про рiчку Днiпро-Борисфен 3 нашi предки сказали,
Що молоком вiн i медом наповнений, а не водою.
Годi й казати про те, скiльки сiл, скiльки мiст i мiстечок
По берегах мальовничих твоïх розрослося усюди!
Бiльше, нiж iншi рiчки усi разом, дарункiв природи
Ти перевозиш. О славо i гордосте наша одвiку!
Мiсто — держави могутньоï мати й окраса вiтчизни —
Має, тобi завдяки, вельми благ усiляких чимало!
Стiни широкi його омиваєш своєю водою
I звеселяєш околицю, що простяглась до схiд сонця.
Ще ж до своïх берегiв звiдусiль ти збираєш товари:
Стоси камiння й колод, iз яких можна зводити храми,
А, окрiм того, вапно, для великих будов необхiдне.
Слiд пригадати також, що в човни воякiв посадивши,
Понтовi, Чорному морю, погрози ти кидав, бувало,
Й страх наганяв там. Але батькiвщину свою найчастiше
Краще за мури усякi борониш, i ворога злого,
Шлях заступивши, примушуєш геть вiдiйти до кордонiв.
