Обруч
Дмитро Павличко ()
Бiжить хлопчик, бiлий чубчик, мов курча;
Пiдганяє паличкою обруча.
За ним сонце, наче мати, — навздогiн;
Щоб не впав, бува, та не побився вiн!
По долинi, по стежинi, бiля круч
Бiжить сонце, бiлий чубчик та обруч!
I нема, немає в свiтi далини,
Де спинилися б невтомнi бiгуни.
Ах, обруч! Куди, куди вiн так жене
По стежинi через поле весняне?
Я питаюсь, бо ж то я — оте хлоп'я,
А те сонце — то матусенька моя.
