Предше
Тодось Осьмачка ()
Я вас любив, нiмуючи, то словом
i вiрив слiпо та тривожно знов,
а ви боялися, щоб випадково
не виявив при людях я любов.
Я вас любив, побожний то злорiкий,
ви ж обминали, боячись, мене,
i через те прощайте вже навiки,
i хоч тепер вас серце обмине.
Але коли у липнi пiд каштаном
побачите потоптану траву
i думка займеться в душi неждано,
що я ще, нещасливий, десь живу,
пiдiте в церкву для такого часу,
зiтхаючи полегшено грудьми,
що зворушили в себе тiльки рясу
за серце самотинне мiж людьми!..
1943 р.
