Ми вийдем жорстоке зустрiти
Олег Ольжич ()
Ми вийдем жорстоке зустрiти,
Заховане в ранковiй млi,
I стануть не луки, не квiти –
Камiння саме на землi.
I будуть: не сонце, не обрiй,
А сiрiсть похмурого дня.
(На сiрiм гранiтi хоробрi
Рiзьблять своє мужнє iм'я).
Шляхи — велетенськi гадюки...
Невгнутий, розмiрений крок...
Дiла i змагання сторукi,
I смерть — як найвищий вiнок.
