ОДНА ПIСНЯ

Категории

1.   1 ЄВген Маланюк

Оригинал

В кiнцi греблi
Шумлять верби...
Бува, почуєш пiсню i спахнеш
Пекучим болем пiзньоï любовi —
I от — далечина Твоïх безмеж,
Твоïх небес нестриманая повiнь:
Пливе, пливе блакитна широчiнь,
Росте, росте спiвучим колом обрiй;
Вiд бiлих хмар лиш смарагдова тiнь
Бiжить ланами, лиш вiтри недобрi
Напружують свiй навiжений чвал...
О, як забуть Тебе, єдину в свiтi!
Твiй зiр менi яснiш за сонце свiтить,
Твоя далека пiсня, як хорал.
Моя весна. Моя, моя Земляï
Яке ж залiзне серце муку стерпить:
Оттут в недужих мрiях уявлять,
Як в кiнцi греблi шумлять верби.
l5.VIIl.l928