ВОЛИНСЬКI БУКОЛIКИ
Оксана Лятуринська ()
У луках гра сумна сопiлок.
Хiба пашня зросла безсило?
Чи мiж пшеничних, житнiх пiль
вродились колоси слiпi?
Чи корiнь вiтер-сонце сушить?
Чи не справдився сон пастуший —
багатство золотих черед,
розшитий ременем намет,
чемерка бита та наоплiч
i сплетений аркан з коноплi?
Або вода знесла шувар,
i млин, i села в хижий яр?
У луках гра сумна сопiлок.
Не хмарилось i не горiло,
i хлiб зернистий не полiг,
i вершиться вежасто стiг.
По сiль, мабуть, iдуть пiдводи
чи десятину — княжий подiл
везуть до двору й до церков.
Були жнива i будуть знов.
Чорнозем споконвiку родить.
I свiт — мов гончара розводи,
немов квiтник з-перед вiкна.
Чому сопiлок гра сумна?
