ЖИТТЯ IДЕ I ВСЕ БЕЗ КОРЕКТУР
Лiна Костенко ()
Життя iде i все без коректур.
I час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркiзи Помпадур,
i ми живем уже пiсля потопу.
Не знаю я, що буде пiсля нас,
в якi природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живi, нам треба поспiшати.
Зробити щось, лишити по собi,
а ми, нiчого, – пройдемо, як тiнi,
щоб тiльки неба очi голубi
цю землю завжди бачили в цвiтiннi.
Щоб цi лiси не вимерли, як тур,
щоб цi слова не вичахли, як руди.
Життя iде i все без коректур,
i як напишеш, так уже i буде.
Але не бiйся прикрого рядка.
Прозрiнь не бiйся, бо вони як лiки.
Не бiйся правди, хоч яка гiрка,
не бiйся смуткiв, хоч вони як рiки.
Людинi бiйся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навiки.
