ГРУДНЕВИЙ БУГ
ЄВген Гуцало ()
Грудневий Буг ще не замерз.
Повiльно
Гойдає в берегах свинцевi хвилi.
Ген
Iз гiпсу вилiплена дiвчина
Чаïно руки склала, i здається,
Що, забажавши простору i лету,
Вона здiйметься з п'єдесталу.
На мосту
Стоять закоханi i пильно-пильно
Вдивляються у чисту течiю,
Немов щось там побачили.
Трамваï
Провозять мимо них байдужi посмiшки
I ввiчливi слова, по сутi незначущi.
Жiнка,
Iз глодом губ, крикливо нафарбованих,
Теж глянула у рiчку i плечима
Здивовано знизала. А лисиця,
Що обвилась у неï бiля шиï,
Скляними блиснула очима...
Як багато
Побичить можна на поверхнi рiчки,
Що зовсiм чиста, в холода грудневi, –
Коли кохаєш!
Мюнхен, 1963.
