КАЗКА ПРО ЛЕЛЕК ТА ПАВЛИКА-МАНДРIВНИКА

Категории

1.   1 Iван Багряний

Оригинал

I

Летiли лелеки
У краï далекi.
Мають крилечками
Помежи хмарками,
Ой, та й попiд небесами.
Жили — не тужили, —
З Павликом дружили.
Самi полетiли,
Павлика лишили,
Тяжко ж його зажурили.
Не летiть, лелеки,
У краï далекi!
Будемо гуляти,
Разом зимувати, —
Є в мене санки i лещата.
Є в мене рушниця
I шабля-сестриця,
Є i лук i стрiлки,
Зостаньтеся тiльки.
Буду, буду я вас захищати.
Озвались лелеки
До нього здалека:
Нi на тих лещатах,
Анi на санчатах
Ми не вмiєм, милий, гуляти.
Всi ми довгоносi,
Та ще й ноги босi, —
Як нам зимувати,
В снiгах потопати?
Де ж ми вiзьмем чоботята?
Павлику, наш друже,
Не журися дуже:
Як снiжок розтане,
Як зима пролине,
Ми поприлiтаєм
Знов на Украïну.
З бiлими хмарками,
Разом з ластiвками
Ми поприлiтаєм
О веснянiй днинi,
Бо немає краще,
Як на Украïнi!
А як будем знову
В вирiй вирушати,
Тодi, може, вiзьмем
Павлика гуляти.
Як буде слухняний
Та буде хороший,
Та в своєï мами
Дозволу попросить.

II

Одiйшли морози,
Одiйшли порошi.
Павлик був розумний,
Чемний i хороший.
Слухав татка й маму
I любив звiрята,
I малу сестричку,
Голуби й крiльчата!
Виглядав з вiконця,
Поглядав далеко:
Чи не прибувають
З вирiю лелеки?
Уже прибувають,
Крилечками мають,
Радiсно з весною
Всiх поздоровляють!
I звили гнiздечко
Ось-де на тополi.
Близько бiля хати,
В Павлика надворi.
Цiлi днi клекочуть —
Дзьобами стукочуть.
I лелека-батько,
I лелека-мати...
Ось уже в гнiздечку
Малi лелечата,
Малi лелечата —
Прехорошi дiти.
Пiдiймають вгору
Дзьобики розкритi.
Кличуть батька й маму,
Чом вони не бавлять?..
А внизу радiє —
Береже ïх Павлик.
В нього лук i стрiлки,
Шабелька при боцi...
Отакi бувають
Козаки-молодцi!
Записавсь одразу
В козаки завзятi,
Щоб нiхто не скривдив
Малi лелечата.
Ой, прийшли уранцi
Вовки-сiроманцi:
— Де тут є пташата —
Малi лелечата?..
Батько, мати в полi —
Нiчого не бачать.
Плачуть малi дiти —
Лелечата плачуть.
Стали розбишаки
Гнiздо руйнувати,
Гнiздо руйнувати,
Дiток забирати.
Не чують лелеки,
По полю гуляють,
Дiточкам маленьким
Гостинцi збирають.
Як узяв тут Павлик
Та як стрельнув з лука!
Та й улучив вовка
Помiж самi вуха!
А тую вовчицю —
В саму потилицю!
А тiï вовчата —
Помiж оченята.
НЕ ХОДIТЬ!
ЗАБИРАТЬ!
ЛЕЛЕЧАТА!
Зрадiли лелеки —
I батько, i мати:
Павлика ж ми будем
Повiк шанувати!
Заберем з собою
За море гуляти.

III

Летiли лелеки
За море удруге,
Забрали з собою
I малого друга.
Летiли далеко
Попiд небесами,
Попiд небесами,
Помежи хмарками.
Дзьобом стукотiли,
Крильми трiпотiли, —
У далекий вирiй —
В Африку летiли.
А поперед ними
Та й понад морями
Ластiвки моторнi
Несли телеграми:
Телеграма в вирiй:
Збирайтеся, звiрi,
Куцi й довгохвостi!
ЗУСТРIЧАЙТЕ
З УКРАÏНИ ГОСТI!..
Слони прочитали
I сурмити стали:
ЗБИРАЙТЕСЯ, ЗВIРI
ЧОРНI, БIЛI Й СIРI.
БУДЕМО ВIТАТИ,
БУДЕМ ЗУСТРIЧАТИ,
ГОСТЕЙ З УКРАÏНИ
ШАНУВАТИ.
Чорнi крокодили
К морю виходили
I гiпопотами
Прибули з квiтками.
Мавпи i жирафи,
I ногатi струсi —
Прибули i дiтки,
I старi матусi.
I смугастi зебри,
Грубi носороги
Посiдали рядом
Пiдiбгавши ноги.
Тут iще й акула
Хвостиком майнула,
З моря виходила,
Речi говорила.
З нею всi малята —
Дрiбнi акулята, —
Назбирали в морi
Подарункiв гору.
Засурмили сурми,
Захитались скелi —
Павлика стрiчати
Слон iде веселий,
А за ним малятко —
Мале слоненятко, —
Носиком киває,
Павлика стрiчає,
Так усi стояли,
Квiтками махали —
Гостей з Украïни зустрiчали.

IV

Так оце та Африка?!
Так оце той вирiй?!
Ходить, ходить сонечко
По пустелi сiрiй.
Попереду — море,
А позаду — гори,
Межи ними один пiсок,
Горе ж менi, горе!
Кам'янi дорiжки
Покололи нiжки.
Вiд жари в пустинi
Пухирi на спинi.
- НI, НЕМАЄ КРАЩЕ
В СВIТI, ЯК НА УКРАÏНI!
Шкiра посмалилась,
Нiжки натрудились,
Оченята без матусi
Тяжко занудились.
Тут пiски гарячi,
Тут страшнi пустинi.
Нi, немає в свiтi краще,
Як на Украïнi.
Тужить Павлик з горя
Край синього моря,
В море поглядає.
А море безкрає.
Павлика втiшають
Мавпи й носороги,
I смугастi зебри,
Й струсi довгоногi,
Чорнi крокодили
I гiпопотами...
Ластiвки приносять
З дому телеграми:
Повертайсь, бурлаче,
Годi мандрувати,
Бо скучає батько
I сумує мати.
Час уже додому
З мандрiв повертати.
I радiє Павлик,
I кричить здалека:
Скоро вже додому
Полетять лелеки!
А поки — цiлую
Сестричку i маму!..
Ластiвка моторна
Несе телеграму.

V

Погостили досить —
Час уже вертати.
Вийшли, вийшли проводжати
Ïх усi звiрята.
Чорнi крокодили
К морю виходили
I гiпопотами
Прибули з квiтками.
Мавпи i жирафи,
I ногатi струсi —
Пустотливi дiтки
I старi матусi.
I смугастi зебри,
Й грубi носороги
Посiдали рядом,
Пiдiбгавши ноги.
Тут iще й акула
Хвостиком майнула,
З моря виходила,
Речi говорила.
З нею всi малята, —
Дрiбнi акулята, —
Назбирали в морi
Подарункiв гору.
Засурмили сурми,
Захитались пальми, —
Павлика прощати
Слон iде печальний,
А за ним малятко —
Мале слоненятко
Слiзоньки втирає —
Павлика прощає.
Так усi стояли,
Квiтами махали
I на Украïну
Друга проводжали.
Проводжали друга
В ранiшню годину.
ОЙ, ВIЗЬМИ З СОБОЮ
Й НАС НА УКРАÏНУ!

VI

Летiли лелеки
Iз краïв далеких,
Помежи хмарками,
Попiд небесами,
Через синi гори,
Через Чорне море...
Не боявся Павлик,
Бо не знав тут горя.
У лелеки крила
Дужi та широкi,
В небесах лiтають
Швидко i високо...
А на Украïнi
Зажурилась мати:
Щось нашого сина
З мандрiв не видати!
Коли тут — лелеки!
Прибули здалека!
Приземлитись хочуть,
Дзьобами стукочуть,
Дзьобами стукочуть,
Крилечками мають —
Всiх поздоровляють.
Всiх поздоровляють!
Матiнку стареньку
I сестру маленьку,
I бiленькi хати,
I сади строкатi,
I степи широкi
Золотi та синi...
Ой, немає краще,
Як на Украïнi!
Спустились лелеки
Посеред левади.
Павлика стрiчають
Всi живi i радi:
Батько i матуся,
Лесик i Настуся,
Крiлик i крiльчата,
Пiвник i качата...
I смiються збоку
Радiсно лелеки,
Як усi питають
Про краï далекi.
Весело смiється
Сонечко надворi —
Павлик подарунки
Всiм привiз з-за моря:
Лесиковi — мила
Й лист вiд крокодила.
А малiй Настусi —
Пiр'ïнку вiд струся.
Квiти має мама
Вiд гiпопотама.
Тато ж що здобули?
Мушлю вiд акули,
Ще й вiд носорога
Кремiнь для кресала...
Стiльки подарункiв
Африка прислала.
Решта ж мають квiти
I вiд всiх привiти,
Вiд усiх привiти.
А лелеки дружньо
Лагодять хатину,
Ще й нову будують —
Дбають цiлу днину.
По зелених луках
З Павликом гуляють,
Радiсно з весною
Всiх поздоровляють:
I червонi маки,
I волошки синi...
Ой, немає краще,
Як на Украïнi.
Голубi озера
I пiснi пташинi...
ОЙ, НЕМАЄ КРАЩЕ,
ЯК НА УКРАÏНI!