Натан ЗАБАРА

Забара Натан Iллiч народився 27 грудня 1908 року у волинському селi Рогачiв у
сiм'ï гончаря. В 1925 роцi закiнчив трудову школу в Новоградi-Волинському i
переïхав до Києва, де вступив на курси Центрального iнституту працi. Водночас
трудився на киïвських будовах, а в 1931 роцi був призваний до Червоноï
Армiï. Пiсля демобiлiзацiï навчався в аспiрантурi Iнституту
єврейськоï культури АН УРСР 3 1941 по 1947 рiк перебував у дiючiй армiï,
а пiзнiше - у Центральнiй групi вiйськ. Нагороджений бойовими орденами та
медалями.
Як єврейський прозаïк Забара заявив про себе на початку тридцятих рокiв.
Його оповiдання та новели з'являлися в перiодичних виданнях Києва. Москви,
Мiнська, Бiробiджана, в журналах "Советiш лiтератур", "Штерн" та iнших. Окремими
книжками вийшли "Радiороман" (1932), "Нiловка" (1934), "З краïни в
краïну" (1938), "Батько" (1940). В перекладi росiйською мовою побачили свiт
книга "Сегодня рождается мир" та окремi повiстi.
Забара був Членом ВУСППу, а потiм належав до Спiлки письменникiв Украïни.

Учасник Великоï Вiтчизняноï вiйни. За ратнi подвиги нагороджений орденом
Червоноï Зiрки та багатьма медалями.
На початку 1951 року письменник був заарештований. Йому, як i багатьом у тi часи
украïнським та єврейським письменникам, iнкримiнували "нацiоналiстичну
пропаганду". А в зв'язку з тим, що Забара деякий чає служив у радянських вiйськах
на територiï Нiмеччини, слiдчий "накинув" йому "пiдривну дiяльнiсть", зв'язок
з iноземними розвiдками. Абсурднiсть цих звинувачень була очевидною, i все ж
особлива нарада при МДБ УРСР визнала письменника винним i засудила на десять рокiв
ув'язнення у магаданських таборах.
6 липня 1956 року комiсiя по перегляду справ безпiдставно репресованих
радянських громадян скасувала вирок стосовно письменника. Забару звiльнили з-пiд
варти а зв'язку з "вiдсутнiстю в його дiях складу злочину". Вiн повернувся в
Киïв i до самоï смертi тяжко хворiв.
Помер 19 лютого 1975 року.
Григорiй Полянкер
ЛУ 32(4441) 8.08.1991