МАРКО ВОВЧОК

(1833 -1907)
      Народилася Марко Вовчок (лiтературний псевдонiм Марiï Олександрiвни Вiлiнськоï) 10 (22) грудня 1833р. в маєтку Єкатерининське Єлецького повiту Орловськоï губернiï у збiднiлiй дворянськiй сiм'ï. Виховувалася в приватному пансiонi в Харковi. На формуваннi поглядiв письменницi позначилося тривале перебування в iнтелiгентних сiм'ях родичiв, зокрема батькiв Д. I. Писарєва (пiзнiше - видатного критика й близького друга письменницi). В салонi ïï тiтки К. П. Мардовiноï в Орлi збиралися вiдомi письменники й фольклористи. Там Марiя познайомилася з майбутнiм своïм чоловiком, украïнським фольклористом i етнографом О. В. Марковичем, який вiдбував заслання в Орлi за участь у дiяльностi Кирило-Мефодiïвського товариства. Проживаючи в 1851 - 1858 рр. у Чернiговi, Києвi, Немировi на Вiнниччинi, Марiя Олександрiвна досконало вивчила життя, культуру, мову украïнського народу. Пiзнiше у Петербурзi (1859) вона вже як автор збiрки ЇНароднi оповiдання - потрапляє в коло таких лiтераторiв, як Т. Шевченко, I. Тургенев, М. Некрасов, О. Плещеев, О. Писемський, польський поет i драматург Едуард Желiговський. По-дружньому прийняв письменницю також гурток украïнських культурних дiячiв у Петербурзi, зокрема колишнi кирило-мефодiïвцi В. Бiлозерський, М. Костомаров, а також П. Кулiш, який ще до того редагував i видавав ïï твори.
Пiд час перебування в 1859 - 1867 рр. за кордоном (Нiмеччина, Швейцарiя, Iталiя i переважно Францiя) Марко Вовчок зустрiчається з Д. Менделєєвим, О. Бородiним, I. Сєченовим. При сприяннi I. Тургенева вiдбулося ïï знайомство з О. Герценом, Л. Толстим, Жюлем Верном. Особливу роль у формуваннi iдейно-естетичних поглядiв Марка Вовчка вiдiграв М. Добролюбов. Зустрiчалася Марко Вовчок з чеськими письменниками - Й. Фрiчем, Я. Нерудою, була близькою до кола польських лiтераторiв i революцiйних емiгрантiв. Письменниця бере участь у розповсюдженнi в Росiï революцiйних видань Герцена, органiзовує для ЇКолокола - матерiали полiтично-викривального характеру. Пiсля повернення з-за кордону Марко Вовчок зближується з видавцями
ЇОтечественных записок - М. Некрасовим, М. Салтиковим-Щедрiним, Г. Єлисеєвим, веде в цьому журналi рубрику зарубiжноï лiтератури, публiкує своï оригiнальнi твори й переклади. Збiрка перших творiв Марка Вовчка, написаних у немирiвський перiод життя, вийшла в Петербурзi пiд назвою ЇНароднi оповiдання - (1857). У Немировi написанi бiльшiсть ïï перших оповiдань росiйською мовою (збiрка ЇРассказы из народного русского быта Ї, 1859), повiсть ЇIнститутка Ї, що ïï письменниця почала 1858р. в Немировi, а завершувала наступного року в Петербурзi. Незважаючи на те що до першоï збiрки ЇНародних оповiдань - увiйшло одинадцять невеликих творiв (серед них оповiдання ЇСестра Ї, ЇКозачка, ЇЧумак Ї, ЇОдарка Ї, ЇСон Ї, ЇПанська воля Ї, ЇВикуп Ї), вона справила велике враження на лiтературно-громадську думку. Найвищого мистецького рiвня досягає Марко Вовчок у зображеннi трагiчноï долi жiнки-крiпачки, яка в тогочасному суспiльствi була найбiльш гнобленою, приниженою й безправною iстотою. Цей образ посiдає центральне мiсце в обох книжках
ЇНародних оповiдань Ї, а також у ЇРассказах из народного русского быта Ї, ЇIнститутцi Ї. У першi роки проживання за кордоном закiнченi оповiдання ЇЛедащиця Ї, ЇПройдисвiт Ї, написане оповiдання ЇДва сини - (1861). Перiод перебування за кордоном особливо характерний тим, що Марко Вовчок як украïнський прозаïк розробляє жанри психологiчноï повiстi (
ЇТри долi Ї) й оповiдання ( ЇПавло Чорнокрил Ї, ЇНе до пари Ї), iсторичноï повiстi та оповiдання для дiтей ( ЇКармелюк Ї, ЇНевiльничка Ї, ЇМаруся Ї), створює жанр соцiально-побутовоï казки ( ЇДев'ять братiв i десята сестриця Галя Ї), Частина цих творiв увiйшла до другоï збiрки ЇНародних оповiдань - (Петербург, 1862). Активно виступає письменниця в жанрi повiстi росiйською мовою: ЇЖили да были три сестры Ї, ЇЧервонный король Ї, ЇТюлевая баба Ї, ЇГлухой городок Ї. Ряд оповiдань i казок, написаних французькою мовою, Марко Вовчок друкує в паризькому ЇЖурналi виховання i розваги - П.-Ж. Сталя (Етцеля). На матерiалi французькоï дiйсностi письменниця створює художнi нариси, об'єднанi назвами ЇЛисти з Парижа - (львiвський журнал ЇМета Ї, 1863) i ЇОтрывки писем из Парижа - ( ЇСанкт-Петербургские ведомости Ї, 1864 - 1866). У 1867 - 1878 рр. найяскравiше виявився талант письменницi як росiйського романiста. Нею створено або завершено росiйськi романи ЇЖивая душа Ї, ЇЗаписки причетника Ї, ЇВ глуши Ї, а також повiстi ЇТеплое гнездышко Ї, ЇСельская идиллия - (опублiкованi в ЇОтечественных записках Ї), перекладено росiйською мовою багато творiв з французькоï, англiйськоï, нiмецькоï, польськоï лiтератур, зокрема п'ятнадцять романiв Жюля Верна. Виступає Марко Вовчок i як критик (цикл ЇМрачные картины Ї), редактор петербурзького журналу ЇПереводы лучших иностранных писателей - (до участi в журналi вона залучає багато жiнок-перекладачок). Марко Вовчок збагатила украïнську лiтературу жанрами соцiально-проблемного оповiдання ( ЇКозачка Ї, ЇОдарка Ї, ЇГорпина Ї, ЇЛедащиця Ї, ЇДва сини Ї), баладного оповiдання ( ЇЧари Ї, ЇМаксим Гримач Ї, ЇДанило Гурч Ї), соцiальноï повiстi ( ЇIнститутка Ї), психологiчного оповiдання й повiстi ( ЇПавло Чорнокрил Ї, ЇТри долi Ї), соцiальноï казки ( ЇДев'ять братiв i десята сестриця Галя Ї), художнього нарису ( ЇЛисти з Парижа Ї). Iсторичнi повiсти та оповiдання для дiтей ЇКармелюк Ї, ЇНевiльничка Ї, ЇМаруся - ще за життя Марка Вовчка здобули широку популярнiсть. Повiсть ЇМаруся Ї, наприклад, була перекладена кiлькома європейськими мовами. В переробленому П.-Ж. Сталем виглядi вона стала улюбленою дитячою книжкою у Францiï, вiдзначена премiєю французькоï академiï i рекомендована мiнiстерством освiти Францiï для шкiльних бiблiотек. Найвизначнiша iсторична повiсть-казка Марка Вовчка ЇКармелюк - написана в 1862 - 1863 рр. У немирiвський перiод, у час великого творчого пiднесення, Марко Вовчок поряд з украïнськими творами пише оповiдання росiйською мовою - ЇНадежа Ї, ЇМаша Ї, ЇКатерина Ї, ЇСаша Ї, ЇКупеческая дочка Ї, ЇИгрушечка Ї, якi ввiйшли до збiрки ЇРассказы из народного русского быта Ї. У творчостi росiйською мовою Марко Вовчок виявила себе майстром i великих прозових жанрiв, автором проблемних романiв та повiстей ( ЇЧервонный король - (1860), ЇТюлевая баба - (1861), ЇЖили да были три сестры - (пiзнiша назва - ЇТри сестры Ї, 1861), ЇГлухой городок - (1862), ЇЖивая душа - (1868), ЇЗаписки причетника - (1869 - 1870), ЇТеплое гнездышко - (1873), ЇВ глуши - (1875), ЇОтдых в деревне - (1876 - 1899)). З творчiстю Марка Вовчка зростає мiжнародна роль украïнськоï лiтератури. За свiдченням Петка Тодорова, проза письменницi у 60 - 70-х рр. XIX ст. мала вирiшальний вплив на розвиток болгарськоï белетристики. Твори Марка Вовчка за ïï життя, починаючи з 1859р., з'являються в чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходять у Францiï, Англiï, Нiмеччинi, Iталiï та iнших європейських краïнах.