Iван Котляревський. Енеїда
страница №10
...ник Турна Авентiй народжений вiднешлюбного зв'язку героя античних мiфiв Геркулеса i жрицi Реї. Оскiльки
батько Геркулеса сам громовержець Зевс, то Авентiй "знакомого... пана
внучок". У Вергiлiя Авентiй (Авентiн) вирушає в похiд на бойовiй колiсницi
у вояцькому обладунку Геркулеса.
125. Руччеє - хвацьке, проворне. Тут - травестiйна двоїстiсть,
змiшування стародавнiх i сучасних I. Котляревському грекiв, що жили на
Українi. На українських землях ще з XV ст., пiсля завоювання Грецiї
турками-османами, виник ряд колонiй грекiв-емiгрантiв. Близько 1656 р.
значна грецька колонiя виникла в Нiжинi (див. також коментар: VI, 3).
Займалися греки торгiвлею i пiсля заснування колонiї одержали вiд гетьмана
Богдана Хмельницького право на вiльну торгiвлю як в Нiжинi, так i по всiй
Українi. Трималися вони своєю громадою досить довго, мали в певних межах
самоврядування, свiй магiстрат. Зберiгала свою окремiшнiсть грецька
колонiя i в'часи I. Котляревського. В "Енеїдi" сучаснi письменниковi
українськi греки немов накладаються на стародавнiх грекiв Вергiлiя. Маємо
навiть не двоїсту, а троїсту травестiю. Прiзвища перелицьовуються на
український i тут же на новогрецький лад. Замiсть Покотило (вiд iменi
героя Катiлла - у Вергiлiя) - Покотиллос, замiсть Карась (вiд iменi Караса
- у Вергiлiя) - Караспуло.
Се гречеськiї проскiноси - тут: гра слiв. Проскiноси: 1) тi, що несуть,
прапороносцi, передовi частини; 2) тi, що несуть, злодiї.
Iз Бiломор'я все пендоси - Бiломор'я, власне заснований у XV ст.
монастир на Соловецькому островi, служило мiсцем ув'язнення й заслання
противникiв самодержавства та офiцiйної православної церкви, iнколи -
також небезпечних кримiнальних злочинцiв. У довгому списку засланих у
рiзнi часи на Соловки немало грецьких iмен. Наприклад, у XVII ст. на
Соловки був засланий видатний церковний дiяч грек Арсенiй, звинувачений у
єресi. В даному контекстi Бiломор'я - мiсце ув'язнення.
Мореа - пiвденна частина Балканського пiвострова.
Дельта - пiвострiв поблизу Босфора.
Кефалос, або Кефалонiя - острiв коло Грецiї.
Оливу, мило, риж, маслини - тут: олива - олiя з плодiв дерева такої
самої назви, риж - рис, маслини - плоди.
I капама, кебаб колос - калама - вид тiстечка (з грец. - К.); кебаб -
печеня (з грец. - (К.). Калос - хороший. Тобто: капама, кебаб - хорошi.
126. Цекул - син бога вогню i ковальського мистецтва Вулкана (тому
коваленко), засновник мiста Пренести недалеко вiд Риму (тепер Палестрiни).
Тут - травестiя на мотив української народної пiснi "Гей на горi та женцi
жнуть" (див. коментар: III, 3). Воїнство Цекула уподiбнене козацькому
вiйську Сагайдачного i Дорошенка.
127. Мезап (у Вергiлiя - Мессап) - глава кiлькох етруських племен.
128. Галес - вождь iталiйських племен аврункiв i оскiв, нащадок
грецького царя Агамемнона, одного з головних персонажiв циклу легенд про
Троянську вiйну та "Iлiади" Гомера.
Аврунцi, аврунки - плем'я, яке заселяло пiвденний Лацiй, область у
середнiй Iталiї.
Сидицяне, точнiше сiдiцiни - народ у Кампанiї (область на Пiвднi
Iталiї).
Калесцi - жителi мiста на пiвднi Кампанiї (нинi м. Кальвi).
Ситикуляне - жителi мiста Сатиккул в Кампанiї.
129. Iпполит (Iпполiт) - син афiнського царя Тесея i царицi амазонок
Iпполiти.
130. Сiканцi (сiкули) - сiцiлiйцi.
Аргавцi (аргейцi, аргосцi) - жителi грецького мiста Арголiди на пiвночi
Пелепонесу; взагалi - греки.
Лабцки - iталiйське плем'я, жителi мiста Лабики в Лацiї.
Сакранцi (сакрани) - плем'я в Лацiї.
131. Камилла - iталiйська амазонка, ватажок загону вольськiв
(народнiсть у стародавнiй Iталiї). Загинула вiд руки соратника Енея
Аррунта.
ЧАСТИНА П'ЯТА
1. Нар.: Напасть не по дереву ходить, а по тих людях (Номис. - С. 37).
5. Пред ним стоїть старий дiдище - бог рiчки Тiбр. За вiруваннями
стародавнiх грекiв та римлян, у кожнiй рiчцi жив однойменний з нею бог.
Вiн був собi ковтуноватий - ковтун - жмут збитого волосся.
Пелехатий - старий, запущений.
7. Iул построїть Альбу-град - згiдно з легендою, мiсто Альба Лонга
засноване Iулом (друге iм'я Асканiй), сином Енея. Альба Лонга -
попередниця Рима, перша твердиня нащадкiв Енея на iталiйськiй землi.
Наступником Iула став його молодший брат Сiльвiй. З роду Сiльвiя вийшли
Ромул i Рем, якi через триста рокiв пiсля виникнення Альби ("Як тридесят
промчаться годи") заснували мiсто Рим.
З аркадянами побратайся - тобто побрататися з грецьким плем'ям, яке пiд
проводом свого царя Евандра переселилося з Аркадiї на Апеннiнський
пiвострiв i осiло в Лацiумi, недалеко вiд того мiсця, де пiзнiше був
збудований Рим. Евандр заснував грецьку колонiю Паллантей (пiзнiша назва
Палатин) i навчив мiсцевих жителiв грамоти.
9. У вiщуваннi бога рiчки Тiбра - Тiберiна (аналогiя в українському
фольклорi - "очеретяний дiд", водяний) особливе, ритуальне значення має
двiчi побачена Енеєм (у снi i наяву) - бiла свиня з поросятами. У
стародавнiх грекiв i римлян принесена в жертву бiла тварина найбiльш
бажана богам.
Три, тридцять - магiчне число. Тут Котляревський iде за Вергiлiєм:
Знайдеш ти льоху велику пiд дубом, на березi рiчки,
Буде лежати вона, поросят породивши аж тридцять,
Бiла сама, й поросята у неї при вименi бiлi
(Вергiлiй. - Кн. 8. - Ряд. 43 - 45).
10. Евандр - аркадський цар.
Лiси, вода, пiски зумились - зумились - здивувалися.
13. I в його приязнь засталявся - довiрявся, здавався на його ласку.
Де гардовав Евандр з попами - гордувати - гуляти. Але дане тлумачення
видається неточним. Слово походить вiд гард - перегородка на водi для
ловлi риби, звiдси "займище для рибної ловлi з житлом для рибалок"
("Словарь" Бiлецького-Носенка). Означає також: узгоджений подiл чогось,
умова. У народнiй пiснi:
Було тобi, пане Саво,
Гард не руйнувати,
Коли хотiв запорожцiв
В куми собi брати
(Афанасьев-Чужбинский А. С. Собр. соч. - С-Пб, 1892. - Т. 9. - С. 356).
Отже, "гардувати" тут у значеннi: скрiпляти угоду. Узгоджується з
характером Евандра, як розсудливого, тямущого господаря, який влаштовує
гуляння не просто для пиятики чи з панського гонору, а по завершеннi
якоїсь справи.
14. Хогь ти i грек, та цар правдивий - Евандр - виходець з Грецiї, а
греки зруйнували Трою - батькiвщину Енея.
Тепер тебе я суплiкую - прошу.
16. Гак лучше в сажiвцi втоплюся i лучше очкуром вдавлюся - сажiвка,
сажавка - копанка, криниця на низу, де близько до поверхнi пiдходять
грунтовi води. В сажiвцi до води можна рукою дiстати. Також ще - невелика
викопана водойма бiля берега рiчки, озера, в якiй тримають живу рибу.
Очкур - шнур, яким стягують у поясi штани або шаровари для пiдтримання
їх.
17. Турбацiї не заживайте - не турбуйтеся (К.).
19. Подаються бiльш вишуканi наїдки, нiж тi, якi троянцi вживали до
цього. Дає обiд аркадський цар Евандр, зображений великим i щедрим паном.
I тут страви названi в тому порядку, в якому їх подавали на стiл.
Просiлне з ушками. з грiнками - просiлне - з засолом (К.). Ушки -
невеликi вареники з м'ясним фаршем, пельменi. Грiнки - тут у значеннi:
сухарики, суп з сухариками.
Хляки - шлунок корови, теляти.
Телячий, лизень - язик.
Ягни - печеня. Вид наїдку (з грец. - К.).
Софорок - соус до курки, приготовлений на тому бульйонi, в якому
варилася курка.
Три гури - три гори (пол.), дуже багато.
21. Евандр точив гостям розкази - Евандр розповiдає про один з подвигiв
легендарного героя Геракла (Iракла), який був здiйснений на iталiйськiй
землi.
На крайньому заходi античного свiту серед океану був острiв Ерiф, яким
володiв Герiон, потвора з трьома тулубами. Пiсля довгої мадрiвки Геракл
добрався до цього острова i викрав корiв Герiона. На зворотному шляху на
тому самому мiсцi, де пiзнiше був заснований Рим, частину корiв Геракла
викрав велетень Как. Пiсля жорстокого бою велетень був убитий Гераклом. За
звiльнення країни вiд злого Кака мiсцевi жителi установили в себе культ
Геракла ("Евандр i празник учредив"). Потiм цей культ перейняли римляни.
На задвiрку хропти уклався - задвiрок - частина двору позад будинку,
хати.
23. К Вулкану пiдтюпцем iшла - у стародавнiх грекiв Вулкан - бог вогню
i ковальської майстерностi (у римлян - Гефест), син Зевса i Гери. В
античних мiфах фiгурує кривим, незграбним, закуреним димом кузнi. В
"Одiссеї" Гомера та "Енеїдi" Вергiлiя вiн виступає чоловiком Венери
(Афродiти).
27. Киприда, Кiпрiда - iм'я Венери, походить вiд назви острова Кiпр, на
березi якого, за одним iз мiфiв, вона народилася з морської пiни.
28. Шишак - тут мається на увазi бойовий шолом, з вiстрям зверху, на
кiнцi якого була невеличка кулька (шишка).
Кабатирка - табакерка.
Насiчка з черню - висiчений на металi малюнок, орнамент, покритий
зверху емаллю (черню) - спецiальним сплавом темно-сiрого кольору для
прикраси i збереження вiд корозiї.
Образки i кунштики - картинки, якими майстри прикрашали вояцький
обладунок. Робили також рiзнi написи: родовi та вояцькi титули воїна,
власне iм'я меча, щита, рога, бойовi девiзи та iн. Тут бачимо травестiйне
обiгрування, змiшування прикрас на стародавнiй, середньовiчнiй та
тогочаснiй зброї. На завершення - ще й брязкальця та дзвiнки, доречнi на
кiнськiй збруї, дитячих iграшках, але не на спорядженнi воїна.
ЗО. Махнула в Пафос оддихать - йдеться про мiсто Пафос на островi
Кiпрi, де був славнозвiсний храм Афродiти (Венери), осередок культу
богинi.
32. Уже онагри захрючали - онагр - кабан (К.).У словниках в такому
значеннi слово "онагр" бiльше нiде не зафiксоване. Вживається у значеннi:
дикий осел.
35. А доки в пацi будеш грати? - пацi (рос. бабки) - дуже давня гра:
розставляються рiзними способами фiгурки з кiсток тварин. По них влучають
спецiальною кiсткою - битою (iнколи її заливають свинцем). Вiдомо багато
рiзновидiв гри. Грають двоє або й бiльше.
36. В опрiчнеє попав число - тобто в число особливих, видатних (див.
також коментар: V, 74).
Еней мiй сват... - нiхто з роду Евандра не був одружений з кимось iз
роду Енея, отже, вони нiби нiякi не свати. Проте в народi сватами iнодi
називали людей, з якими уклали якусь угоду, яким щось продали з свого
господарства чи купили у них щось. Купив, продав - породичався. З глибокої
давнини iде поняття "сват", адресоване людинi, з якою взагалi мав якусь
справу, навiть сходився, як з противником, у бою. В "Словi о полку
Iгоревiм", порiвнюючи битву з бенкетом, автор говорить: "Ту пир докончаша
храбрiи русичи: сваты попоиша, а сами полегоша за землю Рускую".
37. Умiє i склади читать - у старiй дякiвськiй школi довго (рiк, а
може, й бiльше) зубрили окремi лiтери й склади i тiльки потiм складали їх
у слова та речення.
38. Зайдiть к лидiйському народу - у стародавнi часи Лiдiя - держава на
заходi Малої Азiї. Згiдно з легендою, етруски, якi жили на Апеннiнському
пiвостровi до римлян, прийшли сюди з Лiдiї. У поемi Вергiлiя
розповiдається, що на час прибуття Енея до Iталiї етруски терпiли гнiт
тирана Мезентiя.
Чинш - податок, плата за користування землею. За крiпосного права
"пускати на чинш" значило замiнити панщину податком, дати селянам землю в
аренду.
Хто жiнку мав, сестру, ятровку - слово ятрiвка повсюдно вживається у
значеннi "дружина чоловiкового брата". Отже, ятрiвку можуть мати тiльки
жiнки. В такому значеннi це слово уже ранiше вжите в "Енеїдi" (див.
коментар: III, 46), зафiксоване у словниках. Однак тут дане слово вжите у
значеннi, яке уже в добу I. Котляревського було глибоким архаїзмом, -
ятровкою звуть чоловiки жiнку свого брата, братову. В такому значеннi
зустрiчаємо це слово в "Галицько-волинському лiтопису" (XIII ст.),
переклад якого зробив Л. Махновець: "По смертi Романовiи зустрiчався був
король угорський Андрiй з ятрiвкою своєю Анною у городi Сяноцi"; "Коли ж
настала зима, прийшов король у Галич i привiв ятрiвку свою, велику княгиню
Романову" (Жовтень. - 1982. - N 7. - С. 14, 18). Тут Роман - князь
галицький, Анна - його дружина, Андрiй - король угорський, троюрiдний брат
Романа. Згаданi в лiтопису родиннi зв'язки є вiдгуком доби родової сiм'ї,
коли взятi братами жiнки з чужих родiв ставали в певних рамках власнiстю
всього роду, i якщо виникала необхiднiсть, один брат переймав обов'язки
глави сiм'ї другого брата.
Клейноди, животи, обнови - клейноди - коштовностi, також атрибути влади
гетьмана, полковника та iн.
Животи - життя.
43. Амбре (франц. аmbrе) - парфуми, духи. Власне "амбра" -
застосовувана в парфюмерiї речовина з приємним муксусним запахом, яку
добувають з кишечника китiв-кашалотiв.
Презент (франц. ргеsent) - подарунок.
44 - 45. Порядок зображених на щитi Енея казкових персонажiв загалом
вiдповiдає їхнiй популярностi. Першою в цьому ряду - казка про
Iвасика-Телесика. Тут же зображена казкова змiя-чудовисько Жеретiя.
Вокруг же щита на заломах - залом - вигин, крива, поверхня сфери. На
заломах - на верхнiй випуклiй частинi щита.
Котигорох. Котигорошок - персонаж української народної казки.
Iван-царевич, Кощiй (Кащей), баба-яга - персонажi, що фiгурують у
багатьох українських, росiйських, бiлоруських народних казках.
Кухарчич, Сучич i Налетич - казковi персонажi, зараз менше вiдомi.
Услужливий Кузьма-Дем'ян - казковий персонаж, фiгурував то як одна, то
як двi особи. У I. Котляревського йдеться про одну, що пiдтверджує i
коментоване мiсце, - "услужливий" вжите в однинi. Подвiйне iм'я зумовлене,
зокрема, тим, що в кузнi кують звичайно два ковалi. Кузьма-Дем'ян -
коваль, також цiлитель, знахар. Зв'язок мiж ковалем i цiлителем-знахарем
для сучасного читача може бути неясним. Але цей зв'язок стане зрозумiлим,
коли згадаємо про культ вогню, вiру в його магiчну силу. У фольклорнiй
образнiй символiцi вогонь - життя, рух, любов.
У церковному календарi записанi два брати Косма i Дамiан, якi нiбито
жили у другiй половинi III ст. недалеко вiд Риму i прославилися чудодiйним
зцiленням хворих, за яке не брали нiякої винагороди, тiльки просили вiрити
в сина божого Iсуса Христа. Прийняли мученицьку смерть вiд заздрiсного
лiкаря-язичника. Канонiзованi церквою брати-лiкарi мають мало спiльного з
своїм фольклорним прототипом.
Дурень з ступою - персонаж народної казки. Нар.: Носиться, як дурень з
ступою (Номис. - С. 52).
I славний лицар Марципан - Марципан - герой рицарського роману чи
повiстi, вiдомих на Українi та в Росiї у XVIII ст.
47. Вiн дожидавсь тогдi вертепа - вертеп - український ляльковий театр.
Власне лялькову гру знали на Українi, як i iнших краях, з давнiх-давен.
Але вертеп виник у зв'язку з розвитком шкiльної драми десь у XVII ст.
Тексти вертепних драм дiйшли до нас лише з другої половини XVIII ст. I.
Котляревському, певне, доводилося бачити вертепнi театральнi дiйства.
Свiдченням тому є згадка про вертеп в "Енеїдi", п'єси "Наталка Полтавка"
та "Москаль-чарiвник", де письменник розвинув реалiстичнi традицiї
вертепної драми.
51. А на зикратого сам сiвши - тут зикратий - масть коня. Починаючи з
першого повного видання "Енеїди" (1842), в коментаторiв немає
одностайностi в поясненнi цього слова. У словнику, доданому до першого
повного видання "Енеїди", сказано: зикратий - рiзноокий кiнь. У наступних
авторитетнiших виданнях - "бiлоокий, а сам iншої мастi", "бiлобокий", "з
бiлими боками". В одному з словникiв української мови зазначено: зикра -
очi/див.: К. с. - 1889. - Кн. 9. - С. 705). Польське zirkaty - зiркатий,
людина з блискучими чи то витрiщеними очима. Але коли йдеться про масть,
то, певне, справа не в очах, а в плямах iншої, звичайно бiлої мастi
навкруги очей. Коли для знавцiв може й грають якусь роль вiдмiнностi в
кольорi кiнських очей, то для визначення мастi вони не мають значення. Тут
годиться тiльки те, що видно на значнiй вiддалi. Таким чином, у даному
разi зикратий - з плямою iншої мастi бiля ока з одного чи з обох бокiв.
Отже, Турн їздив на рiзномасному конi. В минулому значення коня, так само
як i вола, в господарствi та вiйськовiй справi просто неможливо
переоцiнити. Звичайно, люди дуже добре зналися i на тiй, i на другiй
тягловiй силi. В характеристицi, оцiнцi коней та волiв неабияке значення
мала масть та iншi похiднi ознаки. Так, у спецiальному дослiдженнi на
сторiнках журналу "Киевская старина" повiдомлялося, що тiльки на
Брацлавщинi (примiрно теперiшня Вiнниччина) розрiзняли двадцять вiдтiнкiв
мастi волiв та ще плюс вiсiмнадцять рiзновидiв за формою рiг. I всi цi
вiдтiнки та рiзновиди мали свою назвукличку. Звичайно, аж нiяк не менше
iснувало вiдтiнкiв у мастi та iнших нiби несуттєвих зовнiшнiх ознаках,
коли йшлося про коней. Пiд час купiвлi-продажу коней грали роль не тiльки
вiдомi нам з приказки зуби (визначали вiк), а й маса iнших ознак, у тому
числi масть. Воронi конi вважалися витривалiшими вiд свiтлiших мастей
(буланих, бiлих, в яблуках та iн.). Рябi конi саме через масть
поцiновувалися нижче i мали не дуже добру славу. Отож, "зикратий" Турна,
який далi зустрiнеться ще не раз, має на собi недобру прикмету, несе
рутульського вождя до його поразки i загибелi.
У Вергiлiя про коня Турна читаємо: "Кiнь фракiйський пiд ним виграє,
весь у яблуках бiлих" (книга дев'ята, 49). У стародавнiх римлян конi з
Фракiї (теперiшня Болгарiя) славилися швидким бiгом.
54. Набалдашник - тут у значеннi: накриття переважно з дорогої тканини
з оздобами. Нар.: Жiночий празник (любитель жiночого товариства, жiночий
угодник).
56. Кабак - нiс.
58. Турн їм iзволив тимфи дати - тимфа, пимфа - варварський бурсацький
жарт. Бурсак Антось в романi А. Свидницького "Люборацькi" (написаний у
1861 - 1862 роках) розповiдає про нього так: "Пинфа от що: вiзьме паперу
та бавовни i скрутить папiр в дудочку i в один кiнець, в тонший, завине ту
бавовну, запалить, роздує. Як добре курить, то запаленим кiнцем вiзьме в
рот осторожно i подме. То так сапне. Диму, як голова завбiльшки,
висунеться пiд нiс. Ще й кожухом накриють, як на кроватi спиш. Так
закашляєшся, що ну! Бухикаєш та й бухикаєш... I сльози котяться, наче
били" (Свидницький А. Люборацькi. - К., 1971. - С. 25).
59. Цибелла (Кiбелла) - велика мати богiв i всього живого на землi,
богиня родючостi й вiдроджуваної природи.
63. Сатурнович, змилосердися - за мiфологiєю, Сатурн - батько Зевса, до
нього правив людьми i богами.
68. Реб'ятушки - в царськiй армiї узвичаєне звертання воєначальникiв до
солдатiв.
Пройшлось сказать Енею: пас - тут пас вживається у значеннi: вiдступаю,
пасую. Термiн походить з картярської гри - вiдмова вiд участi в даному
розиграшi до наступної роздачi карт.
71. Ходили рунди по валах - рунда - команда, що перевiряла вартовi
пости.
74. Мiй батько був сердюк опрiчний - сердюки - гетьманська гвардiя,
утворена на Лiвобережнiй Українi в 60-х роках XVII ст. Сердюцькi полки
порiвняно з територiальними полками, або, як їх ще тодi називали,
городовими, були невеликi, до п'ятисот козакiв. Вони охороняли резиденцiю
гетьмана, вiйськову артилерiю, склади продовольства i боєприпасiв,
виконували полiцейськi функцiї. Перебували на повному утриманнi
гетьманської казни, були лiквiдованi у 1726 р.
Опрiчний - особливий, вiдмiнний вiд iнших, тут: видний, видатний.
78. Iноси! - згода, хай буде так.
79. Дорожку знаю я окромну - тобто окрему, потайну.
80. I красовулю пiднесли - кросовуля - велика чарка (К.).
81. Землi, овець i дать по плугу - тут у значеннi: дати по плугу волiв
- по двi пари.
В чиновнi вивесть обiщав - тобто в чиновники, що займали якусь посаду в
урядових установах. Чиновники належали до привiлейованого стану, мали
звичайно потомствене або особисте дворянство.
82. Козак природi покоривсь - тобто пiдкоритися своїй козацькiй вдачi.
83. Ви сами мали панiматку - мати Iула, перша дружина Енея - Креуза,
загинула пiд час утечi з Трої.
84. Твоїм буть братом не стижуся - перед нами епiзод, що воскрешає
характерний для крзацтва звичай i показує, наскiльки сильною була серед
нього традицiя побратимства. Воєначальник, що стоїть на вищих шаблях
суспiльної iєрархiї, урочисто перед громадою називає своїм братом простого
воїна, що добровiльно йде на подвиг, клянеться заступити його матерi
рiдного сина.
I тут же - бурлескна гра: поняття з побуту росiйської регулярної армiї
- "пайок", "кватира" - поставленi в один ряд з речами патрiархального
козацького та селянського побуту. Все назване змiшувалось i в реальному
життi України кiнця XVIII - початку XIX ст., проте "пайок" i "кватира" не
були властивi побуту старої селянки.
86. Пiкет - передовий сторожовий пост, застава.
87. У Вергiлiя про Рамента (Рамнета) читаємо:
Сам вiн був цар i вiщун, i Турну-царевi був милий;
Та вiщуванням загину вiд себе не мiг вiдвернути
(Вергiлiй. - Кн. 9. - Ряд. 327 - 328).
Тестамент - заповiт, духiвниця.
88. Потиснув, мов Хому Ярема - маються на увазi комiчнi персонажi в
фольклорi українського, росiйського та бiлоруського народiв. Хома i Ярема
фiгурують у жартiвливих пiснях, анекдотах, лубочних картинках (малювань).
В однiй з пiсень зустрiчаємо слова, що нагадують коментований рядок
"Енеїди":
...Ходiмо у церкву
Богу молиться.
Хома надiв ризи,
А Ярема взяв книги.
Де не взявся пiп та дяк -
Хома вискочив у дверi,
А Ярема у вiкно.
Як затис та й затис -
Та й Хому притис...
(Українськi народнi пiснi в записах Осипа та Федора Бодянських. - Кё
1978. - С. 269).
91. Пальонка - вид горiлки.
I приколов його, як квiтку, Що баби колють на намiтку - намiтка -
святкове вбрання одруженої жiнки; довге, мало не до землi, покривало, яким
зав'язували поверх очiпка голову. Прийнято було покiйницю в домовинi
покривати зверху намiткою. Iнколи до намiтки пришпилювали воскову квiтку.
93. Агапiй Шамрай так коментує це мiсце: "Слимаки - монастирськi
служки... I знову в цiй строфi - яскрава картина з побуту школярiв старих
часiв ("курохватiв"), якi добували собi прожиток не завжди достойними
способами. Цiкаво вiдзначити, що для них господарi, у яких вони крали, то
"вороже плем'я" - Гевали i Амалики. За бiблiєю, Амалик - родоначальник
племенi амаликiтян, що ворогувало з євреями, а Гевал - назва народу
арабського походження - гевалiтян, - що так само ворогував з Iзраїлем.
Звiдси в бiблiї, а потiм пiзнiше i в мовi духiвництва цi назви стали
загалом означати людей "чужих", "ворожих". Причому назву "гевал" вживали в
зневажливому значеннi - простак, грубiян та iн. Це зневажливе ставлення до
мiщанства i селянства з боку школярiв типове для тих часiв, коли навчальнi
заклади були iзольованi, користувалися самоврядуванням, i школярi, або
"спудеї", розвивали в собi професiональну замкненiсть i деяку погорду до
iнших "неосвiчених" станiв. (Так само, як, наприклад, для нiмецьких
студентiв середньовiчних унiверситетiв, всi, хто не належали до "ученого
стану", називались звисока "фiлiстiмлянами", або скорочено -
"фiлiстерами". Знов-таки бiблiйна термiнологiя - фiлiстiмляни - народ, що
ворогував з євреями)" (Котляревський I.П. Повне зiбр. творiв: У 2 т. - К.,
1952. - Т. 1. - С. 525 - 526).
Що роблять часто i дяки - мандрованi дяки, бурсаки.
95. Дали рутульцям накарпас - дали прочуханки.
Кал - грязь.
По сам пас (пол.) - по пояс.
96. Волсент - проводир кiнноти латинян.
101. Уже знайома нам бурсацька макаронiчна мова (див. коментар: IV, 46
- 47). Переклавши латинськi слова, слiд читати:
Грiх робиш, брате милий,
Невинному смерть задаєш:
Я дурень, розбiйник, розбишака,
Найбiльший негiдник! гайдамака;
Постiй! невинную кров ллєш.
На що ж розраховував Низ, звертаючись до Волсента на бурсацькому арго?
Щоб збити з пантелику, виграти час, затримати пiднесений над головою друга
палаш. А ще мав надiю, що Волсент хоч на якийсь момент прийме його за
людину з свого табору, адже зрозумiле тiльки бурсакам арго служило свого
роду паролем.
111 - 112. Цi строфи написанi в дусi народних голосiнь матерi за
сином-одинаком.
115. Що мов на його сап напав - тут сап - утруднене, свистяче дихання
через закладений нiс.
116. ...Брат брата в батька луплять - лаються.
Гак в мiднi клекотить гарячiй - мiдня - пiдприємство, де плавлять мiдь.
Гак в кабацi кричить пiддячий - кабак (рос.) - шинок. У старi часи було
прийнято рiзнi урядовi укази та розпорядження читати в людних мiсцях: на
ярмарках, площах, у шинках тощо. Звичайно, пiддячому особливо доводилося
пiдвищувати голос у шинках, щоб перекричати п'яний гамiр.
118. Парнас - гора в Грецiї, де, за мiфологiєю, перебував покровитель
мистецтв Аполлон i музи.
Пегас - у грецькiй мiфологiї - крилатий кiнь. На вершинi гори Гелiкон
вибив копитом джерело, з якого пили воду музи i яке давало натхнення
поетам.
120. Якраз i тарани вродились - тарани застосовувалися пiд час штурмiв
фортець. Тяжку, оббиту металом колоду пiдвiшували на канатах чи ланцюгах
на поставлених на колеса поперечках. Таран пiдкочували до крiпосної стiни
чи то брами i, розгойдуючи, били в неї колодою. Оббитому металом чи цiлком
металiчному передньому кiнцевi колоди iнколи надавали форму баранячої
голови. За аналогiчним принципом працювали тарани - дерев'янi довбнi - в
олiйницях. Пiдвiшеними до стелi таранами пiдбивали клини, якi притискали
прес, що вичавлював з вiдповiдно пiдготовленого насiння олiю.
Застосовувалися тарани i для пресування воску на воскобiйнях. Тут
продовжується розпочате у четвертiй частинi "Енеїди" травестiйне
обiгрування, комiчне зниження зброї, бойового обладунку двох воюючих
армiй, ототожнення їх з предметами господарського вжитку. До того ж, всi
давнiшi види зброї беруть свiй початок вiд предметiв господарського вжитку
(тi ж тарани, вся холодна або ще говорили - бiла зброя, певною мiрою i
вогнепальна). Замiсть бойових таранiв рутульцi використовують довбнi з
олiйниць, якими проти фортечних укрiплень нiчого не вдiєш. Тимчасом у
наступнiй строфi з їх допомогою вiйсько Турна валить браму.
123. Геленор - троянський воїн, син лiдiйського царя i рабинi Лiкiмнiї
(Вергiлiй. - Кн. 9. - Ряд. 544 - 549).
Лик - у Вергiлiя Лiкос (Вергiлiй. - Кн. 9. - Ряд. 556 - 566).
Верлань - крикун.
Кундель - вiвчарка степової породи.
I, мов на поступки, хотiлось Рутульцям перегону дать - змагаючись у
бiгах наввипередки чи що iнше, буває, iдуть на поступки, скажiмо: "починай
бiгти першим". Як у шахматах, починаючи гру з явно слабiшим противником,
iнколи дають фору - знiмають з дошки якусь фiгуру.
124. Пробралися подуть тичок - тобто помiрятися силою в поєдинку, бою.
У народних казках герої iнколи, перш нiж почати поєдинок, а то й
перериваючи його, дмуть тiчок (мiсце поєдинку), щоб в такий спосiб
виявити, хто з них сильнiший.
129. Лигагь латинськiї потали! - потапцi - особливо злиденна страва:
хлiб, накришений у посолену воду. Нар.: Лигай потапцi, впустивши в юшку
(Номис. - С. 235).
131. По-сербськи величали вiру - тобто лаялися нецензурними словами.
132. Голiаф - бiблiйний велетень i силач.
Один дражнився Битiасом - травестiйне обiгрування iменi троянця Бiтiй у
Вергiлiя.
Iз Кочубейським вiн Тарасом - мається на увазi слуга великих магнатiв,
князiв Кочубеїв, якi мали маєтки в Диканьцi, самiй Полтавi, iнших мiсцях.
Котляревський добре знав Кочубеїв i їхнє оточення. Одному з них, Семеновi
Михайловичу Кочубею (1778 - 1835) присвятив власноручно пiдготовлене
видання "Енеїди" (1809).
137. Стратилат - воєначальник, ватажок вiйська.
139. Келебердянськая верства - локальна приказка. Матвiй Номис до
приказки "Випросталась, як семисотна верства" дає таку примiтку:
"Семисотнi верстви були за царицi Катерини. По старих шляхах вони ще й
тепер (середина XIX ст. - О. С.) iнодi є: дубовi, високi. Пирятинська
верства теж семисотна, - себто верства, що вони стоять по старому шляху з
Переяслава у Лубни" (Номис. - С. 288).
Келеберда - мiстечко Полтавського полку.
Попав богиню камнем в лад - тобто в лоно. Тут: лоно - низ живота.
142. Генеральний обозний - одна з вищих посад у гетьманському урядi на
Українi. У його вiданнi була органiзацiя i постачання вiйська, артилерiя.
Генеральний обозний також брав участь у зносинах з iншими державами,
переговорах з iноземними послами, засiдав у генеральному судi. Були також
полковi обознi.
ЧАСТИНА ШОСТА
1. Бiжать в олимпську карвасар - йдеться про одну з давнiх форм
народного судочинства, щось близьке до третейського суду чи суду честi
(вiдповiдно в росiйського народу - "на миру"). Обранi громадою авторитетнi
люди вислуховували обидвi сторони i тут же виносили своє рiшення. Слово
"карвасар", як i сама iнституцiя суду на ярмарку, давнє, уже в часи
Котляревського можливо сприймалося як архаїзм.
3. Як грек на нiжинськi ковбаси - це вже друга згадка про
грекiв-колонiстiв на Українi (див. коментар: IV, 125). Нар.: Ласий, як до
ковбас. Ласий на ковбаси (Номис. - С. 98).
Я намочу вас в шевський, квас - шевський квас - розчин дубильної
речовини для вичинювання шкур.
4. Запру в смирительних домах - такi будинки були введенi при Петрi I
для ув'язнення за порiвняно незначнi злочини. Коли перед судом поставала
особа з привiлейованих станiв (а богинi ж сюди належать), вона по
можливостi вiдбувала покарання в такому будинку, а не в тюрмi. Як мiсця
ув'язнення цi будинки припинили iснування у 1884 р.
Жiнок там на тютюн мiняють - ще один, уже третiй (див. коментар: III,
3; IV, 126) вiдгук у поемi пiснi "Гей на горi та женцi жнуть". Тут
ремiнiсценцiя рядкiв:
А позаду Сагайдачний,
Що промiняв жiнку
На тютюн та люльку,
Необачний.
6. В античнiй мiфологiї Венера традицiйно прихильна до Марса - бога
вiйни. Тому природно, що тут вона виступає ще й в образi маркiтанки.
Останнi супроводжували армiю в походах, торгували рiзними продуктами,
напоями, предметами солдатського вжитку.
I бите з ними м'ясо їла - тобто м'ясо настрiляної дичини.
7. Лiтературознавець Юрiй Iвакiн слушно вказує на перегук епiзодiв iз
побуту небожителiв у шостiй частинi "Енеїди" з творами Шевченка останнiх
рокiв життя: "Юродивий" (1857), "Муза" (1858), "Слава" (1858), "Гiмн
черничий" (1860). Коментуючи рядки вiрша "Слава":
А ти, задрипанко, шинкарко,
Перекупко п'яна!
Де ти в ката забарилась...
Моя крале мальована,
зазначає: "Говорячи про стилiстичну залежнiсть Шевченкового твору вiд
бурлескної традицiї, маємо на увазi передусiм "Енеїду" Котляревського. Вже
лайливе звернення до слави в перших рядках вiрша своїм комiчним
нагромадженням лайливих визначень нагадує славнозвiсну "художню лайку"
персонажiв "Енеїди". Шевченкова "краля мальована" дещо схожа на таку ж
легковажну Венеру з "Енеїди", що "все з воєнними жила" (Iвакiн Ю. О.
Коментар до "Кобзаря" Шевченка: Поезiї 1847 - 1861 рр. - К., 1968. - С.
243).
9. фригiйське плем'я не проклято - тут i далi фрiгiйцi - троянцi.
Фрiгiєю називали область Малої Азiї, в межах якої була Троя.
10. Прометей (у грецькiй мiфологiї) - добрий титан, оборонець людей.
Допомiг Зевсовi перемогти злих титанiв i здобути владу над свiтом; викрав
з Олiмпа вогонь i принiс людям. За це Зевс звелiв прикувати Прометея до
скелi на Кавказi i прирiк на вiчнi муки: щодень орел розкльовував йому
печiнку, а на другий день вона виростала знову. Так прикутий Прометей
мучився протягом тисячолiть, поки його не визволив Геракл. "Прометей, - за
словами К. Маркса, - найблагороднiший святий i мученик у фiлософському
календарi" (Маркс К., Енгельс Ф.3 раннiх творiв. - К., 1973. - С. 22).
Образ Прометея - мужнього захисника людини, поборника добра i
справедливостi - один з найважливiших в ряду вiчних образiв свiтової
лiтератури. Появившись в "Енеїдi" I. Котляревського, так само як i iншi
образи поеми, в травестiйно-гумористичному контекстi, Прометей продовжив
своє життя в українськiй лiтературi.
12. Як дам! очiпок iзлетить... - збити очiпок жiнцi (дiвчата очiпка не
носили) - означало завдати їй сорому. Тадей Рильський у статтi "До
вивчення українського народного свiтогляду" писав: "Я пам'ятаю випадок,
коли семилiтнiй хлопчина, граючись, скинув очiпок замiжнiй жiнцi в
товариствi. Жiнка розплакалася вiд образи, що вiн змусив її, чесну
молодицю "свiтити волоссям". Я пам'ятаю, наскiльки безуспiшними були якось
мої спроби утiшити гнiв однiєї молодицi на iншу, головним чином задля
того, що остання її "розчiпчила".
13. ...Наш олимпський предводитель - дворяни губернiї та повiту на
спецiальних зiбраннях обирали з-помiж себе на певний строк предводителя
дворянства з числа найбiльш знатних та авторитетних. Так, з утворенням
Полтавської губернiї 1802 р. першим предводителем (маршалком) був обраний
князь С. М. Кочубей, що вiдiграв певну роль i в життi автора "Енеїди". В
шостiй частинi поеми - помiтнiше уподiбнення небожителiв великопанськiй
дворянськiй верхiвцi, а земних владик - середньому та нижчому прошарковi
дворянства з прикметами їхнього побуту.
Зводниця цитерська - походить вiд назви острова Цiтера (Кiфера), де був
особливо поширений культ Венери i знаходився її храм. Цiтера - одне з iмен
Венери.
14. У восьмiй пiснi Гомерової "Одiссеї" розповiдається, як Афродiта
(Венера) зраджувала свого чоловiка Гефеста (Вулкана) з богом вiйни Аресом
(Марсом). Розлючений Вулкан у своєму домi потай прилаштував над ложем сiтi
("Мов павутиння легке, нiхто їх побачить не мiг би..."), якими Марс i
Венера в момент їхнього побачення були накритi, а потiм прив'язанi до
ложа. Вулкан скликав подивитися на спiйманих усiх богiв Олiмпа. У
Котляревського кара ревнивого чоловiка зображена в дусi давнiх народних
звичаїв - Вулкан пiдрiзав зрадницi пелену. У такому виглядi викритих
розпутниць виводили на люди.
Ретязьок - поводок, прив'язь.
15. То верб'я золоте росло - верба, що росте, квiтує, - символ
родючостi, достатку, життєвої сили, тодi як суха - осiдок злого духу,
всього ворожого життю. До примовки "Золоте верб'є за ним росте" Iван
Франко дає пояснення: "Говорять про щасливого, всiма любленого чоловiка,
що ширить довкола себе радiсть i задоволення" (Франко. Приповiдки. - Т. 2.
- С. 209). Чи не частiше ця примовка фiгурує в iронiчному значеннi, вiд
супротивного, прикладається в насмiшку до нiкчемної, осоружної людини, як
у даному випадку. Нар.: Куди не повернеться - золоте верб'я росте. (Iнодi
так хвалять, а iнодi ганять. - Номис. - С. 62).
16. Наброїти - натворити, накоїти.
Мов тiлько вилiзла з води - за одним з мiфiв, Венера народилася з
морської пiни бiля скелi на березi острова Крiт.
Невинничаєть, мов Сусанна - мається на увазi бiблiйний персонаж Сусанна
(Старий завiт, книга Данiїла, глава 13). її переслiдували два похiтливi
дiди i, не добившись свого, оббрехали, звинувативши у зрадi чоловiковi.
Сусанну виправдав i врятував вiд смертної кари юнак-пророк Данiїл. У
сучасному канонiчному текстi бiблiї епiзод з Сусанною вiдсутнiй. Вважають,
що вiн не має iсторичної основи i вставлений у старозавiтний текст
пiзнiше, десь у I ст. до н. е.
Не дiждеш з бабкою своєю - за мiфологiєю, богиня Венера бабусi, так
само як i матерi, не має. Проте тут згадка про бабусю на мiсцi. Адже Юнона
в запалi лайки докоряє Венерi, що та видає себе за цнотливу старосвiтську
хуторянську панночку. А панночки в патрiархальних помiщицьких сiм'ях
звичайно виростали пiд опiкою бабусь.
17. ...На угори слаби - iдiоматичний вираз; застосовується з фривольним
iнколи вiдтiнком, до невитриманих людей.
Утори - вирiз, жолобок на краю бочки, в який вставляють дно.
18. По п'ятах виб'ю чубуками - знову зустрiчаємо тут рису дворянського
побуту. Чубуки - довгi, не менше метра палицi, лозини, або мундштуки для
люльки, прийнятi у дворянському середовищi тiєї доби. "По п'ятах чубуками"
- специфiчна кара для осiб "благородного стану". Справа в тому, що фiзичне
покарання дорослих дворян заборонялося законом. У пiдписанiй Катериною II
"Грамотi на права, вiльностi й переваги росiйського дворянства" (1785)
зазначалося: "Тiлесне покарання хай не дiткнеться благородного" (Полное
собрание законов Российской империи с 1649 г. - Спб., 1830. - Т. 20. - С.
347). На недовгий час це положення було скасоване iмператором Павлом I, а
пiсля його смертi знову вiдновлене. Палицею чи то чубуком по п'ятах - i
боляче, i слiду немає, i на ноги якийсь час не стане, щоб побiгти
скаржитись. А коли й рушить, скажiмо, дружина до предводителя дворянства,
то хай докаже, що її побито, коли слiди вiдсутнi.
20. I стать на Шведськую могилу - це значить на братську могилу, в якiй
похованi росiйськi та українськi воїни, що загинули пiд час Полтавської
битви. Могила стоїть на полi битви, близько шести кiлометрiв вiд Полтави.
22. Язик його тож не клесачка - клесачка - шевське знаряддя, мiцна
коротенька палиця, якою розгладжують (виклесують) шви.
23. Див. коментар: IV,. 97.
24. Iз Стехiвки то шинкаренко - Стехiвка - село за 12 - 15 кiлометрiв
на пiвнiч вiд Полтави. Складається враження, що Тигренко реальна особа, як
Вернигора Мусiй серед троянцiв, зустрiнутих Енеєм у пiдземному царствi
(III, 107). Одначе таких вiдомостей немає. Треба думати, прiзвище Тигренко
походить вiд назви корабля, на якому у Вергiлiя плив Массик зi своїм
вiйськом ("Перший Массiк, що на мiдному "Тiгрi" прорiзує хвилi; Тисяча
хлопцiв у нього..." - Вергiлi й. - Кн. 10. - Ряд. 166 - 167).
25. Сей лежнем в винницях служив - тут гра слiв: 1) лежень - лежебока,
ледащо; 2) груба колода, брус, що лежить на землi i служить опорою для
чого-небудь. Примiром, на лежнях, частiше кажуть - лежаках, стоять чани з
брагою на винокурнях.
Недавно з кошельком ходив - тобто терпiв нестатки, жив бiдно. Про того,
хто не мав свого господарства, жив тiльки з того, що десь дiстане або
заробить, в народi говорили: "Тягнеться з грошика та з кошика".
Зробила паном iз чупруна - чупрун - простолюдин.
27. Корея, кирея - верхнiй довгий з грубого сукна одяг з вiдлогою.
Го родом з Глухова iриста - Глухiв - старовинне українське мiсто. Було
резиденцiєю останнього гетьмана Кирила Розумовського у 1750 - 1764 роках,
адмiнiстративним центром Лiвобережної України. Зараз Глухiв - мiсто
Сумської областi, районний центр.
29. По пальцям тож не розлiчу - названо всi народнi способи лiчби та
облiку в минулому. На пальцях - ясно. Карбiж - зарубки, позначки на
чому-небудь, звичайно на палицi. Часто при позичках, рiзних господарських
облiково-торгових операцiях така палиця служила юридичним документом.
Звiдси пiшла українська назва основної грошової одиницi - карбованець
(карбувати). Названий i порiвняно новiший спосiб лiчби - "на щотах"
(рахiвницi).
ЗО. Волосожар - народна назва сузiр'я Плеяд; етимологiю цього слова
пов'язують з вогненно-бiлявим, нiби палаючим, волоссям людини.
Вiз - народна назва сузiр'я Великої Ведмедицi.
А хто прудився у кабиць - даний рядок, а вiдтак i вся змальована тут
картина нiчного козацького табору, е вiддаленою ремiнiсценцiєю української
народної картини "Козак Мамай", зокрема одного з її численних варiантiв,
пiдписуваного:
Козак - душа правдивая, сорочки не має,
Коли не п'є, то вошi б'є, а все не гуляє.
У п'єсi "Наталка Полтавка" I. Котляревського цей крилатий гумористичний
вираз уже прямо спливає в текстi, одначе дещо змiнений вiдповiдно до
поетично-молодечої вдачi сироти "без роду, без племенi" Миколи. Збираючись
iти шукати долi на Чорноморiю, куди переселилася частина запорожцiв,
Микола говорить: "Люблю я козакiв за їх обичай! Вони коли не п'ють, то
людей б'ють, а все не гуляють... Я з чорноморцями буду тетерю їсти,
горiлку пити, люльку курити i черкес бити" (дiя друга, ява перша).
Прудитися - виганяти блiх з одягу на вогнi. Також бити вошi.
Кабиця - тут у значеннi: похiдне польове вогнище. Зараз на пiвднi
України кабицею називають лiтню пiч надворi.
44. Дутеля з'їсти - померти. Дутель - порожнiй горiх.
47. Хто не сусiль, тому кабаки - сусiль - те саме, що "шасть", "шмиг",
тобто втекти. Кабаки дати, втерти - покарати. Отже: хто не втече, тому
погибель.
I коси на траву найшли - всупереч приказцi "Найшла коса на камiнь"
аркадяни косять рутульцiв, мов траву.
52. Комлицькой буркою прикрили - тобто калмицькою.
57. I в тарадайцi напирають - тут у травестiї вживається слово
"тарадайка", так само як ранiше бендюги, замiсть того, щоб сказати "бойова
колiсниця".
64. Юнона в котика з ним грала - дитяча гра "в котика й мишки": мишка
втiкає, котик її доганяє.
66. В кереi бiдного Сихея - тобто в киреї чоловiка Дiдони, убитого її
братом Пiгмалiоном. Лише один раз I. Котляревський називає покiйного
чоловiка Дiдони по iменi.
67. Не гречi - нечемно, не гречно.
70. Таку Юнона зливши кулю - злити кулю - вчинити несподiванку, фокус,
хвацько обернутися.
Перевернувшiїся в зозулю - зозуля, поряд з павою, вважалася священним
птахом Юнони.
71. У Вергiлiя названi тут Оре, Парфен, Пальм не рутульцi, а троянцi
(Вергiлiй. - Кн. 10. - Ряд. 750 - 832), отже, їх Еней убити не мiг. Пальма
убив етруський цар Мезентiй; Оре i Парфен загинули вiд руки мезентiйського
воїна Рапона. Лутаг i Лавз - воїни з рутульського стану.
Витерти ворсу - тут у значеннi: дати прочуханки, побити.
74. Варяниця, варениця - виготовлений для вареникiв, розкачаний на
коржик шматочок тiста, зварений без начинки разом з варениками i разом з
ними поданий на стiл.
77. Пiдкоморий - дворецький, наглядач i розпорядник при королiвському
дворi у Польщi.
Любистком мухи обганяв - на Українi любисток - перше зiлля, яким
обкладають покiйника.
Гайстер - айстра.
78. Запхнули за щоку п'ятак - у статтi невiдомого автора про українськi
похороннi обряди i повiр'я в журналi "Киевская старина" читаємо: "Що
стосується монети, то iнколи її вкладають в рот покiйниковi за лiву щоку,
а iнколи зав'язують в платок i кладуть за пазуху, теж з лiвого боку.
Вiдносно мети цього обряду я там чув (у селi Краснопiлля в десяти верстах
вiд Коропа. - О. С.), мiж iншим вiд людини грамотної, буквальне повторення
класичного вiрування, що вона потрiбна для плати за переїзд через рiчку на
паромi" (К. с. - 1890. - Т. ЗО. - Кн. 8. - С. 332 - 333).
79. Тогдi якийсь їх филозоп - тобто бурсак, студент вищого, останнього,
класу (з дворiчним, iнколи трирiчним строком навчання) в духовних школах.
Iван франко до примовки "фiльозоф: обутий, а слiди босi за ним" дає таку
примiтку: "В давнiх школах студенти двох найвищих клас... Такi фiлософи
дуже часто не кiнчали науки, пускалися на мандрiвку, робилися дяками або
писарями, бували iнодi душею корчемних компанiй, якi забавлялися своїми
фiглями, але при тiм бували також предметом насмiху для багатших
господарiв" (Франко. Приповiдки. - Т. 3. - С. 250). Образ такого дяка
Галушкинського, пiд явним впливом "Енеїди", та пародiю на його надгробне
слово дає Григорiй Квiтка-Основ'яненко в повiстi "Пан Халявський" (1840).
80. Паллантей. - столиця царя Евандра.
82. I всi асесорського чина - тобто згiдно з "Табелем про ранги",
введеного Петром I для всiх, хто перебував на державнiй цивiльнiй i
воєннiй службi, чину колежського асесора. "Табель про ранги" подiляв усiх
чиновникiв на чотирнадцять класiв, вiд найнижчого (колежського
регiстратора) до найвищого (у цивiльнiй службi - канцлера, у воєннiй -
генерал-фельдмаршала). Колежський асесор, рахуючи вiд найвищого, - восьмий
клас, у армiї йому вiдповiдав чин капiтана. Для основної маси служилого
люду, який, згiдно з положенням того ж "Табеля", починав службу з
найнижчого щабля, чин колежського асесора був вершиною кар'єри. Вище
пiднiмалися одиницi. Це були якраз тi винятки, що пiдтверджують правило.
Пiднявшись до восьмого класу, одержували потомствене дворянство (було ще
особисте дворянство).
Драгоман - перекладач при дипломатичнiй мiсiї, посольствi.
83. Не ворог, хто уже дублений - тобто мертвий, задубiлий.
84 - 85. Ще один зразок макаронiчної мови на бурсацький лад. Подаємо
пiдрядковий переклад промови Енея перед латинськими послами:
Латин цар єсть невгомонний,
А Турн найгiрший дурак.
I навiщо воювать вам зi мною?
Латина вважаю за слiпого,
А вас, сенатори, без ума;
Латину рад мир дати,
Дозволю мертвих поховати,
I злостi на вас нема.
Один єсть Турн ворог мiй,
Сам, отже, повинен воювать;
Велить так доля, щоб Еней
Вам був цар, Аматi зять.
Щоб привести до кiнця вiйну,
Ми зробим з Турном поєдинок,
Про що всiм кров проливать?
Чи Турн буде, чи Еней
Латинським скiпетром управлять -
Укажеть меч або бог.
86. Дрансес - у Вергiлiя Драк, рутулець, вороже настроєний проти Турна.
90. Трахон - у Вергiлiя Гархон, воєначальник етруських загонiв, що
виступали на боцi Енея. Разом з Енеєм пiдiйшов на допомогу оточеним у
фортецi троянцям.
91 - 92. У стародавнiх римлян iснував звичай спалювати трупи на
вогнищi. При цьому прийнято було кидати у вогонь рiзнi речi, якi могли
згодитися небiжчиковi у загробному життi. Чим цiннiшу рiч кидали у
вогнище, тим бiльшу шану вiддавали покiйному.
Келеп - бойова палиця з булавою або металевим тягарем якоїсь iншої
форми.
Трохи, тороки - ременi коло задньої луки (вигину) сiдла для закрiплення
сумок, одягу, зброї та iн.
Волоки - мотузки чи ремiнцi, якими зав'язують постоли та обв'язують
онучi на нозi.
93, Лаврент - мiсто в Лацiї, столиця царя Латина. Було розташовано
серед лаврових лiсiв.
Поспульство, поспiльство - народ.
95. Брехун, юриста, крюк, пiдтяга - пiти в юристи у
феодально-крiпосницькiй Росiйськiй iмперiї означало пiти, за виразом
самого I. Котляревського, в "п'явки людськiї". Серед усiх змальованих в
"Енеїдi" суспiльних станiв не було такого, про якого б поет вiдгукувався з
таким сарказмом i гнiвом, як про юристiв. Слiд звернути увагу, в якому
ряду тут стоїть "юриста", Пiдтяга - злодiй (вiд "тягнути", "пiдтягати").
Пор. також строфу про "злиднiв" бiля входу до пекла (III, 47), про чиновну
братiю в самому пеклi (III, 73), характеристику Возного в "Наталцi
Полтавцi" устами Миколи: "Юриста завзятий i хапун такий, що iз рiдного
батька злупить!" (дiя 2, ява 4).
96. Дiомид - у Вергiлiя Дiомед, уславлений грецький герой. Силою i
хоробрiстю поступався тiльки перед Ахiллом. Брав участь у Троянськiй вiйнi
на боцi грекiв. У битвi пiд Троєю поранив богиню Венеру i самого бога
вiйни Марса. Пiсля падiння Трої оселився в Iталiї i заснував там кiлька
мiст. У критичний момент вiйни з троянцями латиняни i рутульцi послали
послiв до Дiомида з проханням виступити на їхнiй сторонi. Дiомид вiдмовив
їм i порадив шукати шляхiв до миру з Енеєм.
97. Венул - латинянин, родом з грецького мiста Аргоса, де царював
Дiомид ще до того, як вирушити на вiйну проти Трої. Очолював послiв
латинян до Дiомида.
98. Коли греки здобули Трою, Еней самовiддано кинувся рятувати пенати
(богiв-охоронцiв домашнього вогнища) та свою родину. На плечах винiс
старого батька Анхiза iз палаючої Трої, а потiм разом з ним поплив,
виконуючи волю богiв, до берегiв Iталiї. По дорозi в Iталiю Анхiз помер.
100. Дошцi - панове.
102. Землi шматок єсть не пiд нужду - тобто дiлянка землi, без якої
можна обiйтися, в якiй немає великої потреби.
103. Шалевий пояс - пояс, вив'язаний, мов шаль, iз шерстi.
Люстрина - дорога шовкова тканина з глянцем.
Сап'янцi - чоботи з спецiально обробленої, високого гатунку шкiри.
Торжок - мiсто, нинi районний центр Калiнiнської областi РРФСР.
Славилося виробництвом взуття, також золотошвейними промислами.
Потибеньки - шкiрянi лопатi з обох бокiв сiдла, iнколи з карманами.
Звiдси пiшло прiзвище - Потебня.
118. Коли б пан Феб од перепою Заранше в воду не залiз - Феб, або
Аполлон - бог сонця.
120. Навiсна - дiвка, яку нав'язують багатьом женихам.
122. Тут названi села, розташованi навколо Полтави.
Iвашки - кiлометрiв вiсiм на пiвнiч вiд Полтави.
Мильцi - пiвденна околиця Полтави.
Пушкарiвка - село стояло теж на пiвдень вiд Полтави, зараз злилося з
мiстом.
Будища - на пiвнiч вiд Полтави є Великi i Малi Будища. Спiвробiтники
Полтавського лiтературно-меморiального музею Iвана Котляревського
вважають, що згаданi саме Малi Будища - село, давнiше вiд Великих Будищ.
Горбанiвка - село на пiвнiч вiд Полтави. Зараз злилося з мiстом.
127. Кликнула мавку вод Ютурну - Юнона покликала нiмфу, сестру Турна.
Нiмфи - нижчi божества, що жили, за вiруванням стародавнiх римлян, у
морях, рiчках, полях, луках, лiсах тощо як втiлення вiдповiдних сил
природи.
129. Камерта вид на себе взявши - союзника Турна, одного з проводирiв
латинського вiйська.
130. Розмир - тут у значеннi: перемир'я.
Тулумнiй к битвi пiдтруняв - йдеться про рутульського вiщуна Тулумнiя,
гарячого прихильника Турна. Щоб зiрвати перемир'я мiж воюючими сторонами i
не допустити поєдинку Енея з Турном, вiн метнув свого списа в ряди
противника i вбив одного з дев'яти синiв грека з Аркади Гiллiпа. I знову
розгорiвся бiй.
132. Спотиньга - несподiвано.
135. Япид, цилюрик лазаретний - у Вергiлiя - Япiг, троянський вiщун i
знахар. Щоб продовжити вiку своєму батьковi, Iасовi, вiн вивчив цiлющi
трави i глибоко опанував лiкарське мистецтво.
Цирульник (цилюрик) - в часи I. Котляревського в росiйськiй армiї так
звали лiкаря. Одночасно вiн виконував також обов'язки перукаря.
136. I шевську смолу прикладає - у народнiй медицинi шевська смола
використовувалася для залiплювання поранених мiсць.
137. Гарлемпськi каплi - назва походить вiд мiста Гарлема в Голландiї.
Лiки вживалися при захворюваннi сечогiнних каналiв.
142. Султан - оздоба у виглядi пучка пiр'я або кiнського волосу на
головному уборi. Троянськi воїни i греки носили кiнський волос звичайно на
бойовому шоломi.
147. Зборнi iзби - збiрнi - примiщення, в яких збирався сход.
151. Жердка - дерев'яна палиця, горизонтально пiдвiшена до сволокiв у
хатi або хижцi. На жердцi вiшають одяг.
153. Верзун - шкiряний постiл, лапоть.
155. Такий, як був Нечоса-князь - Потьомкiн Григорiй Олександрович
(1739 - 1791), найвпливовiший з фаворитiв Катерини II, був
генерал-губернатором Новоросiї
