КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/GEOGRAFIA/rosia_na_karti_miru.dhtml РосIя на картI миру Процес формування й змiни полiтичноï карти Росiï в ХХ столiттi не так вуж i простий, як здається на перший погляд. Вся справа в тому, що саме по собi 20 сторiччя настiльки заплутано, що повнiстю не дослiджено iсториками як треба. За минуле сторiччя на частку Росiï випало безлiч випробувань: росiйсько- японська вiйна 1904-05гг., Перша свiтова вiйна 1914-18гг., двi революцiï, громадянська вiйна й вiйськова iнтервенцiя 1917-1922гг., у сiчнi 1918р. утворення Росiйськоï Радянськоï Федеративноï Соцiалiстичноï Республiки(РСФСР), а 30 грудня вiдбулася епохальна подiя — утворення першого у свiтi соцiалiстичноï держави — РСФСР разом з Украïною(УРСР), Бiлорусiєю(БССР) i республiками Закавказзя(ЗСФСР) утворили Сполучник Радянських Соцiалiстичних Республiк. Подальший розвиток Росiï нерозривно пов'язане зi СРСР. 12 червня 1990р. З'ïзд народних депутатiв РСФСР прийняв Декларацiю про державний суверенiтет Росiйськоï Федерацiï. Iз грудня 1991р. Росiя входить Спiвдружнiсть Незалежних Держав (СНД). Як вiдомо й полiтико-адмiнiстративний розподiл нашоï краïни в рiзнi перiоди минулого сторiччя, яких було три: Росiйськi Iмперiï, РСФСР i Росiйська Федерацiя, вiдрiзнялися друг вiд друга Цiль моєï роботи — дослiдження змiн полiтичноï карти Росiï в ХХ столiттi Завдання дослiдження: -зiбрати й узагальнити географiчний^-географiчнi-iсторико-географiчнi й картографiчнi вiдомостi про територiю Росiï; -вивчити змiни територiï Росiï у зв'язку з геополiтичними подiями; -проаналiзувати основнi етапи змiни адмiнiстративно-територiального подолу Росiï 1. Росiя на картi миру ХХ в. для Росiï став столiттям зменшення територiï. Уже росiйсько- японська вiйна 1904-1904 г. привела до втрати пiвденного Сахалiну. Перша свiтова вiйна й революцiя завершилася для краïни втратою Прибалтики, Фiнляндiï, Польщi, Бессарабiï й значнiй частинi Украïни й Бiлорусiï. З нинi росiйських територiй до Естонiï вiдiйшли деякi частини Псковськоï областi, до Фiнляндiï — частини Карелiï й, особливо, Ленiнградськоï областi (Виборг, Приозерск i iн.). Рис.1. Приєднання й втрата територiй Росiєю в ХХ столiттi Пакт Молотова-Риббентропа й викликаний ïм ряд вiйськових кампанiй 1939-1940 г. повернули до складу краïни (у цей час уже СРСР) Прибалтику, захiднi землi Украïни й Бiлорусiï, Карельський перешийок i Белостокскую область Польщi. У пiдсумку Другоï свiтовоï Вiйни Росiя одержала Курили, Пiвденний Сахалiн, Схiдну Пруссiю (Калiнiнградська область). Меммельский край був вiдданий Литвi, Закарпаття — Украïнi, а Белостокская область повернута Польщi. Пiсля вiйни границi Росiï мiнялися в основному в 50-х рр., коли частини ïï територiï вiддавалися Радянським урядом iншим республiкам Сполучника (Крим вiдiйшов до Украïни, ряд земель на пiвднi Сибiру — Казахстану). Бiловезька угода (1991 р.) привело до формування сучасноï територiï Росiï в границях РСФСР на момент пiдписання.(1) 1.1. Росiйсько-японська вiйна й втрата Сахалiну Наприкiнцi Х I Х столiття полiтична ситуацiя на Далекому Сходi рiзко загострилася. У цiй крапцi земноï кулi одночасно перетнулися iнтереси цiлого ряду найсильнiших держав того часу: Англiя, Нiмеччина, Францiя, Росiя i Японiя прагнули домогтися в цьому регiонi домiнуючого положення(2). Колонiальнi захоплення Росiï в Середнiй Азiï й на Далекому Сходi тривали. Претензiï Миколи II поширювалися на Маньчжурiю й Корею, Афганiстан, Персiю й Тибет. Не вирiшуючись вступати в прямий конфлiкт iз європейськими державами, царат порахував можливим кинути виклик бiльше вiдсталоï Японiï, що, однак, переживала на початку ХХ столiття перiод бурхливого економiчного розвитку. Однiєï iз цiлей цiєï вiйни було досягнення нацiонального єднання усерединi краïни й придушення революцiйного руху. Державний традицiоналiзм почав визначати напрямку не тiльки внутрiшньоï, але й зовнiшньоï полiтики. Але маленька переможна вiйна проти Японiï, який ïï бачили в Петербурзi, обернулася ганебною поразкою. Майже вiдразу ж була виведена з ладу порт-артурская ескадра росiйського флоту. Панування на море перейшло до японцiв. Пiдвiз вiйськ на Далекий Схiд був утруднений, тому що Транссибiрська магiстраль не була закiнчена. Японська вступила в Корею й Маньчжурiю. Росiйська армiя зазнала поразки в багатоденнiй битвi пiд Ляояном, наприкiнцi 1904 року був зданий Порт-Артур. В 1905 роцi японцi здобули перемогу пiд Мукденом. У травнi росiйська ескадра була повнiстю розгромлена в Цусимском протоцi(3). Пiдсумки росiйсько- японськоï вiйни невтiшнi: 5 вересня 1905 року в американському мiстi Портсмутi мiнiстри закордонних справ Росiï i Японiï пiдписали мирний договiр. Росiя вiддавала право оренди Порт-Артура Японiï, передавала пiд контроль частина КВЖД i визнавала ïï перевагу в Кореï. Але саме головне Росiя втратила половину Сахалiну (границя проходила по 50 градусу пiвнiчноï широти) майже на сорок рокiв i острови Курильськоï гряди Рис.2. Границi Росiï на Далекому Сходi пiсля росiйсько- японськоï вiйни(4). 1.2. Перша свiтова вiйна й втрата ряду територiй В 1882 роцi Нiмеччина, Австро-Угорщина й Iталiя пiдписали договiр про створення Потрiйного сполучника. Германiя грала в ньому провiдну роль. З моменту утворення агресивного блоку краïн у нього вхiднi почали активну пiдготовку до майбутньоï вiйни. У кожноï держави були своï плани й мети П ервая свiтова вiйна виникла в результатi загальноï кризи, що почалося, капiталiстичноï системи свiтового господарства й з'явилася наслiдком нерiвномiрного розвитку капiталiзму на стадiï iмперiалiзму. Це була загарбницька, несправедлива вiйна мiж двома великими iмперiалiстичними угрупованнями- австро-нiмецьким блоком i Антантою Кожна з iмперiалiстичних держав, вступаючи у свiтову вiйну, переслiдувала своï загарбницькi цiлi. Германiя прагнула розгромити Англiю, позбавити ïï морськоï могутностi й передiлити французькi, бельгiйськi й португальськi колонiï й затвердитися в багатих аравiйських провiнцiях Туреччини, послабити Росiю, отторгнуть у неï польськi губернiï, Украïну й Прибалтику, позбавивши ïï природних границь по Балтiйському морю Австро-Угорщина розраховувала захопити Сербiю й Чорногорiю встановити свою гегемонiю на Балканах, вiдняти в Росiï частина польських губернiй, Подолию й Волинь Туреччина за пiдтримкою Нiмеччини претендувала на територiю росiйського Закавказзя Англiя прагнула зберегти свою морську й колонiальну могутнiсть, розбити Нiмеччину як конкурента на свiтовому ринку й припинити ïï домагання на передiл колонiй. Крiм того, Англiя розраховувала на захоплення в Туреччини богатих нафтою Месопотамiï й Палестини, на захоплення яких плекала надiю й Нiмеччину Францiя хотiла повернути Ельзас i Лотарингiю, вiднятi в неï Нiмеччиною в 1871 р., i захопити Саарский басейн Росiя вступила у вiйну з Нiмеччиною й Австро-Угорщиною, домагаючись вiльного виходу чорноморського флоту через Босфор i Дарданелли в Середземне море, а також приєднання Галичини й нижнього плину Нiману(5). Але як ми знаємо, не всi краïни, що брали участь у вiйнi, домоглися своïх цiлей, заради яких вони властиво й вступали у вiйну, у тому числi й Росiя, що зазнала поразки(щоб на це є об'єктивнi причини) i не тiльки нiчого не придбала, а навiть навпаки за пiдсумками Брестського миру — втратилася 15 грудня 1917 року в Брест-Литовске була пiдписана угода про перемир'я мiж Нiмеччиною й Росiєю. 22 грудня почалися мирнi переговори Мир був необхiдний Радянському уряду для того, щоб налагодити й без того складну внутрiшню обстановку, кинути вiйська на боротьбу з бiлим рухом, що починався, 25 грудня росiйська делегацiя виступила з вимогою висновку миру без анексiй i контрибуцiï. Германiя сторона вiдповiла, що погодиться на цю умову тiльки в тому випадку, якщо вся держави Антанти пiдпишуть iз нею мирна угода У цьому випадку Нiмеччина поставила свiдомо нездiйсненну умову — пiсля трьох з половиною рокiв вiйни Антанта нiзащо не погодилася б скiнчити боротьбу внiчию. Радянський уряд запросило про це краïни антигерманськоï коалiцiï, але вони вiдмовилися Слiдом за цим Нiмеччина зажадала вiд Росiï вiдторгнення вiд ïï 150 тисяч квадратних кiлометрiв територiï на користь Нiмеччини ( Польща, Литва, частина Естонiï й Латвiï, частина Украïни й Бiлорусiï ). Радянський уряд вiдмовився вiд цiєï умови й переговори були тимчасово припиненi. У партiï бiльшовикiв почалися розбiжностi: приймати чи мир нi. Цiкава й парадоксально авантюристична була позицiя мiнiстра закордонних справ Л. Д. Троцкого: потрiбно оголосити вiйну припиненоï, армiю демобiлiзувати, але миру не пiдписувати ( створюється враження, що Троцкий був або божевiльним, або зрадником ). 30 сiчня переговори вiдновили. Радянськоï делегацiï була дана вказiвка вiд Ленiна вiдмовлятися вiд мирних речень Нiмеччини, у яких говорилося про анексiю й контрибуцiю, i чекати ультиматуму, на всi умови якого беззастережно й негайно погодитися. Тим часом Радянська Украïна пiдписала мир з Нiмеччиною з тiєю умовою, що вона не буде допомагати Росiï й дозволить розмiстити нiмецькi вiйська на своïй територiï. Украïна виявилася повнiстю окупованою 8 — 9 лютого нiмецька делегацiя стала вести переговори ультимативним тоном, повiдомляючи, що якщо Росiя не прийме нiмецькi речення, то перемир'я буде припинено, але офiцiйного ультиматуму не пред'являла. Радянська делегацiя покинула Брест-Литовск. 18 лютого нiмцi почали широкомасштабне настання. У зв'язку iз цим iз загонiв Червоноï Гвардiï стали спiшно формуватися загони Червоноï Армiï. 23 лютого супротивник був зупинений пiд Псковом. У той же день прийшов нiмецький ультиматум, у якому повiдомлялися набагато бiльше тяжкi умови для висновку миру. 24 лютого ультиматум був прийнятий 3 березня 1918 року в Брест-Литовске був пiдписаний сепаратний мирний договiр. За цим договором Польща, Литва частина Бiлорусiï й Латвiï вiдходили Нiмеччини. Радянськi вiйська покинули Украïну, Естонiю, Фiнляндiю й частину Закавказзя, що вiдiйшла до Туреччини. Росiï, але ще й для союзникiв. Тепер всю свою мiць Нiмеччина могла кинути на Захiдний фронт(6). Листопадова Революцiя 1918 у Нiмеччинi скинула кайзера Вiльгельма II. 13 листопада 1918 Радянський уряд анулював Брестський договiр i повернуло назад Украïну Розпад єдиноï Росiйськоï iмперiï на цiлий ряд зовнi суверенних держав в 1918 роцi виявив тенденцiï як до подальшого розмежування, так i до нового об'єднання. Центром притягання, як i ранiше, була фiгура хазяïна всiєï землi. Тiльки якщо до революцiï цю фiгуру персонiфiкував iмператор, те тепер нею стала комунiстична партiя(2). З 1918 р. по 1922 р. розвиток сполучника республiк iшло по двох напрямках: 1.входження республiк i автономних областей до складу РСФСР; 2.обопiльнi умови, заключавшиеся мiж незалежними республiками й РСФСР. 1. Конституцiя РСФСР 1918 р. закрiпила принцип нацiонально- територiальноï федерацiï. За перiод з лiта 1918 р. i по 1920 р. на територiï РСФСР виникло бiльше 20 нацiонально-автономних утворень (республiк i областей). Керiвнi органи автономних республiк (наркомати) або перебували в безпосереднiм пiдпорядкуваннi вiдповiдних наркоматов РСФСР, або пiдкорялися тiльки вищим органам автономноï республiки (ЦИК i СНК). Структура цих органiв повторювала структуру органiв РСФСР. У лютому 1920 р. ВЦИК прийняв постанову “Про утворення комiсiï з розробки питань федеративного пристрою РСФСР”, що повинне було врегулювати правовий вiдносини мiж федерацiєю й складовими ïï республiками Система органiв влади в автономних республiках повторювала систему органiв влади РСФСР, а система органiв влади автономноï областi — систему органiв влади в губернiях: обласний з'ïзд рад i виконавчий комiтет автономноï областi. При центральних органах РСФСР (ВЦИК) створювалися спецiальнi представництва автономних республiк, з 1920 р. вони були переданi Наркомнацу (Народному комiсарiату зi справ нацiональностей) РСФСР. Одночасно створювалися представництва Наркомнаца при ЦИК автономних республiк i виконкомах автономних областей нацiональнi республiки, ЩоЗнову утворилися, групувалися навколо РСФСР як федеративного центра. При цьому вони використовували ïï державнi й правовi моделi. Iшов пошук економiчних, полiтичних i державно- правових форм спiвробiтництва СРСФСР. ВЦИК РСФСР фактично здiйснював функцiï загальфедерального органа. У його склад були включенi представники iнших республiк. Наркомати РСФСР керували об'єднаними галузями народного господарства. Нацiональнi республiки посилали своïх представникiв на Всеросiйськi з'ïзди рад, представники ЦИК нацiональних республiк делегувалися до складу ВЦИК РСФСР. 3. Поряд iз цим з 1920 р. початку розвиватися система двостороннiх мiжреспублiканських договорiв. У листопадi цього року був пiдписаний договiр РСФСР iз Азербайджаном, що передбачав об'єднання вiдомств i функцiй оборони, економiки, зовнiшньоï торгiвлi, продовольства, транспорту, фiнансiв i засобiв зв'язку. У груднi 1920 р. аналогiчний договiр пiдписали РСФСР i Украïна, у сiчнi 1921 р. — РСФСР i Бiлорусiя, у груднi 1920 р.- РСФСР i Вiрменiя, у травнi 1921 р. — РСФСР i Грузiя Далекий Схiд був окупований японськими вiйськами. Щоб уникнути зiткнення, Радянська держава пiшла на створення в 1920 р. буферноï держави — Далекосхiдноï республiки (ДВР) з територiєю до сходу вiд Байкалу до Тихого океану, включаючи Сахалiн i Камчатку. 27 квiтня 1921 р. Установчi збори прийняли Конституцiю ДВР. Багато в чому повторювалася Конституцiя РСФСР, але з демократичними добавками (були проголошенi волi: зборiв, печатки, створення сполучникiв i суспiльств; особистiсть, житло й переписка громадян оголошувалися недоторканними; нiхто не мiг бути покараний без суду). Коли Червона Армiя звiльнила Далекий Схiд вiд вiйськ iнтервентiв i бiлогвардiйцiв (25 жовтня 1922 р.), Народнi збори ДВР 14 листопада 1922 р. ухвалило передати владу Радам, скасувало Конституцiю й всi закони ДВР i звернулося у ВЦИК iз проханням приєднати Далекий Схiд до РСФСР. 15 листопада ВЦИК об'єднав Далекий Схiд СРСФСР. В 1921-1922 гг. були лiквiдованi митнi кордони мiж республiками, i торговельний простiр став розглядатися як внутрiшньодержавне i єдине. На загальних принципах будувалося податкове законодавство. Республiки здiйснювали спiльне фiнансування багатьох господарських проектiв. Бюджети республiк формувалися в рамках загального бюджету. Законодавство РСФСР за згодою республiк дiяло на ïхнiх територiях(7). СРСР була створена як держава, а не мiждержавне об'єднання, при цьому держава по його основних ознаках федеративне, а не унiтарне (примiтно, що РСФСР, унiтарне по своïй сутi держава, називалася федерацiєю, а СРСР федерацiєю не називався). Але були й особливостi: за республiками було залишене право виходу, що вiдповiдає принципам не федерацiï, а конфедерацiï; з iншого боку, установа об'єднаних наркоматов вiдкривало можливостi для фактичного розширення повноважень центра й зрушення в рядi напрямкiв до унiтарноï держави. Особливiстю пристрою СРСР була й так звана двоповерхова федерацiя у вiдношеннi РСФСР. Iз сучасноï точки зору, це непогодженiсть чисто формальна, тому що РСФСР була, по сутi, унiтарною державою Надалi СРСР розвивався, поповнювався новими суб'єктами. Спочатку вiдбулося нацiонально-державне розмежування в Середнiй Азiï. До цього на ïï територiï iснували Хорезмская й Бухарська народноï радянськоï республiки, а також Туркестанська АРСР, що входила в РСФСР. Вони зложилися в рамках колишнього адмiнiстративного подолу, без облiку розселення народiв Середньоï Азiï ДО 1924 р. було в основному розгромлене басмацтво й установилася вiдносно мирна обстановка. У вереснi 1924 р. ЦИК Туркестанськоï АРСР, Курултаï Рад Бухари й Хорезма приймають постанови про нацiонально- державне об'єднання народiв Середньоï Азiï. Було проведене розмежування й створенi Узбецька й Туркменська РСР, прийнятi в СРСР, а також Таджицька АРСР у складi Узбецькоï РСР i двi автономнi областi: Кара-Калпакская в складi Киргизькоï (Казахськоï) АРСР i Кара-Киргизька в складi РСФСР. У СРСР стало 6 союзних республiк. В 1929 р. приєднанням до Таджицького АРСР зi складу Узбецькоï РСР Ходжентского округу, населеного переважно таджиками, був завершений процес об'єднання таджицьких земель у єдину нацiональну державу. Була утворена Таджицька РСР, що ввiйшла в СРСР (постанова ЦИК СРСР 5 грудня 1929 р. i рiшення VI з'ïзду Рад Сполучника РСР 17 березня 1931 р.). У складi СРСР стало 7 членiв VII з'ïзд Компартiï Бiлорусiï порушив питання про включення до складу Бiлоруськоï РСР територiй СРСР, населених переважно бiлорусами. Було досягнуто згоди Циков РСФСР i БССР, на пiдставi якого ВЦИК 3 березня 1924 р. видав декрет про передачу БССР восьми повiтiв Вiтебськоï губернiï, значноï частини Гомельськоï губернiï й частини Смоленськоï губернiï, основне населення яких становили бiлоруси. Територiя Бiлорусiï в результатi збiльшилася бiльш нiж у два рази, а чисельнiсть населення з 1,5 млн. до 4171 тис. чоловiк, з яких бiлоруси становили 70,4%. В 1924 р. у складi Украïнськоï РСР була утворена Молдавська АРСР на левом бережу Днiстра(бiльша частина молдаван проживала на територiï Бессарабiï, захопленоï в 1918 р. Румунiєю). До складу СРСР у груднi 1936 року входило 11 союзних радянських соцiалiстичних республiк: РСФСР, Украïнська, Бiлоруська, Казахська, Туркменська, Узбецька, Киргизька, Таджицька, Азербайджанська, Грузинська й Вiрменська Так вiдбувалося становлення СРСР, який став приймачем Росiйськоï Iмперiï(якщо розглядати в геополiтичному контекстi), i як наслiдок бiльшi змiни на полiтичнiй картi миру URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/GEOGRAFIA/rosia_na_karti_miru.dhtml