КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/GEOGRAFIA/istoria_doslidjennja_azii.dhtml

	IсторIя дослIдження АзIÏ Обмеженi вiдомостi з географiï Азiï були вiдомi народам Стародавньоï Месопотамiï. Походи Олександра Македонського (4 ст. до н. е.), торгiвля Єгипту з Iндiєю, iснування торгiвельного шляху (Шовковий шлях) з Китаєвi в Передню Азiю сприяли поступовому нагромадженню iнформацiï про Азiю. Однак бiльш глибокi знання про цю частину сушi були отриманi пiзнiше.
 В VII ст. в. буддiйський чернець Сюань-Цзан, що мандрував по Центральнiй i Середнiй Азiï, Iндiï, виклав вiдомостi з географiï, етнографiï й iсторiï побачених краïн в одному зi своïх головних творiв Записки про краïни Заходу, що заверли в 648 р. Арабський мандрiвник i географ Iбн Хордадбех ( IX-X ст.) описавши провiнцiï Передньоï Азiï. Бiрунi склав працю про Iндiю, Масудi давши географiчний i iсторичний опис мусульманських краïн, Iндiï, Китаєвi, Палестини, Цейлону. В IX-XI ст. рiзнi регiони Середньоï й Передньоï Азiï вивчали Мукадассi, Iбн Сiна, Iбн Фадлан та Iбн Русту. Арабський мандрiвник Iдрисi (XII ст.), що проживши велику частину життя на Сицилiï, у зведенiй географiчнiй працi описавши Малу Азiю, що вiн вiдвiдав. В XIV ст. Iбн Баттута, що побував у багатьох краïнах Азiï, написавши велику працю, у якiй давши досить колоритний i живий опис цих краïн, включаючи вiдомостi про кориснi копалини.
 В XII-XIII ст. європейцi, що брали доля в хрестових походах, збирають вiдомостi про краïни Центральноï та Пiвденноï Азiï. В 1253-1255 рр. фламандський мандрiвник, чернець Рубрук, почав подорож з дипломатичною метою до Монголiï. Звiт про цю найзначнiшу (до М. Поло) подорож європейця до Азiï мiстив цiннi вiдомостi з географiï Центральноï Азiï (зокрема, у ньому вказувалося, що Каспiйське море є не морем, а озером). Значний внесок у розвиток уявлень про Азiю внiс мандрiвник М. Поло (1271 — 1295), що проживши в Китаï близько 17 рокiв. Книга (1298), записана з його слiв у генуезькiй в'язницi, куди вiн потрапив пiд година вiйни Венецiï з Генуєю, уперше познайомила європейцiв з Персiєю, Вiрменiєю, Китаєм, Iндiєю та iн. Вона була настiльною книгою таких великих мореплавцiв, як Колумб, Васко да Гамору, Магеллан та iн. Венецiанський купець i мандрiвник М. Контi, що мандрував в 1424 р. по Iндiï та вiдвiдав острови Цейлон, Суматра, Борнео, Ява, за дорученням папи Римського в 1444 р. продиктував звiт про цю подорож. В 1468-1474 рр. росiйський купець А. Нiкiтiн почав подорож в Iндiю. Його дорожнi запису, що мiстили багатобiчнi спостереження, були опублiкованi пiд назвою Ходiння за три моря.
 У серединi XV ст. європейцi почали шукати морськi шляхи до Азiï. Португальськi моряки досягли Iндiï в 1497-1499 рр. (Васко да Гамору), вiдвiдали Малакку, Макао, Фiлiппiни, Японiю. У другiй половинi XVI-XVII ст. до краïн Пiвденноï Азiï продовжували проникати голландцi, англiйцi, iспанцi. В 1618-1619 рр. сибiрський козак I. Петлiн побував у Монголiï й Китаï, нанiс маршрут на карту, а побачене виклав у книзi, переведенiй на англiйську, французьку та iншi мови. Одним з перших європейцiв в 1690-1692 рр. вiдвiдав Японiю нiмецький натуралiст i лiкар Е. Кемпфер, що зiбрав великий матерiал про природу, iсторiю й побут народу. Його книга, опублiкована в 1728 р. у Лондонi, довгий година була основним джерелом iнформацiï про Японiю. У цей перiод найбiльший внесок у дослiдження пiвнiчних областей Азiï, куди не проникали європейцi, внесли росiйськi землепрохiдцi. До кiнця XVI ст., пiсля походу Єрмака, ставши загалом вiдомим Захiдний Сибiр. В 1639 р. I. Ю. Москвитiн iз загоном козакiв досяг узбережжя Охотського моря. В 1632-1638 рр. загiн пiд керiвництвом Є. П. Хабарова вивчив басейн рiки Лена. В 1649- 1653 рр. вiн перетнув Таборiв хребет, подорожував по Приамур'ю, першим склав його карту. В 1643-1646 по рiках Ленi, Алдану, Зеï й Амуру пройшов загiн В. Д. Пояркова, що також зробив креслення пройдених маршрутiв i зiбрав цiннi вiдомостi про Далекий Схiд. В 1648 р. експедицiя С. I. Дежньова обiгнула Чукотський пiвострiв i вiдкрила протоцi, що вiдокремлює Азiю вiд Америки, та мис, який є крайньою пiвнiчно-схiдною точкою Азiï. Сибiрський козак В. В. Атласiв в 1697-1699 рр. подорожував по Камчатцi, досяг Пiвнiчних Курильських островiв i склав опис (казки ) знайдених земель
 В XVII ст. росiйськi землепрохiдцi, незважаючи на вкрай важкi клiматичнi умови, переборюючи величезнi простори, вiдкрили практично весь Сибiр. Завершився цей етап складанням перших карт Сибiру, виконаних тобольским воєводою П. Годуновим i його земляком — географом i картографом С. Ремiзовим.
 У цей перiод продовжуються дослiдження пiвночi й пiвнiчного сходу Азiатського континенту росiйськими мандрiвниками й мореплавцями. За указом Петра Й споряджаються Камчатськi експедицiï, якими керував В. Беринг, помiчником був А. Чириков. Перша експедицiя (1725-1730) пройшла суходолом через Сибiр до Охотська, а потiм, пiсля будiвлi кораблiв, Беринг вийшов у море, обiгнув берега Камчатки й Чукотки, вiдкрив острiв Св. Лаврентiя й пройшов протокою, що нинi носити його iм'я. Друга Камчатська експедицiя (1733-1741), завдяки розмаху робiт вiдома також як Великий Пiвнiчна, займає видатне мiсце в iсторiï вивчення Арктики й пiвнiчних районiв Азiï. Були закартованi азiатськi бережи Пiвнiчного Льодовитого океану, вiдкритi Командорськi, Алеутськi й iншi острови, обстеженi бережи Аляски. Окремi зажени очолювали брати Лаптєви, В. В. Прончищев, С. I. Че-Люскiн (чиï iмена увiчненi на географiчнiй картi). Великий внесок у вивчення Центральноï Азiï внесли мiсiонери, що дали на качану XVIII ст. опис Китаєвi, Монголiï та Тибету. Наприкiнцi XVIII ст. росiйський мандрiвник i натуралiст П. С. Паллас дослiджував Схiдний Сибiр i Алтай. В 1800-1805 рр. Я. Санников вiдкрив i описавши Стовповий i Фаддiïвський острови Новосибiрського архiпелагу, припустивши iснування на пiвнiч вiд нього землi Санникова. В 1811 р. В. М. Головнiн почав подорож на Курильськi острови, склав ïхнiй опис i карту. Пiд година експедицiï вiн був захоплений у повний японцями. Його спогади про перебування в 1811-13 рр. у полонi, що мiстять вiдомостi про краïну й звичаï японцiв, стали першим росiйськомовним описом Японiï. В 1821-1823 рр. П. Ф. Анжу дослiдив узбережжя Пiвнiчного Льодовитого океану (мiж гирлами рiчок Оленек i Iндигирка) та виконав ряд астрономiчних i геомагнiтних спостережень. Ф. П. Врангель в 1820-1824 рр. очолював експедицiю з вивчення пiвнiчних берегiв Схiдного Сибiру. За вiдомостями, одержаними вiд чукчiв, вiн у Чукотському морi визначив положення острова, названого пiзнiше його iм'ям. В 1829 р. за запрошенням росiйського уряду А. Гумбольдт почав подорож на Урал, Алтай, у пiвденно-захiдну частину Сибiру, на бережи Каспiйського моря, у киргизькi степу, результати якого були освiтленi в працях Центральна Азiя (т. 1-3, 1843, росiйський переклад т. 1., 1915) i Фрагменти з геологiï й клiматологiï Азiï (1831). Ф. П. Лiтке пiд година кругосвiтньоï подорожi в 1826-1829 рр. обстежував схiдний берiг Азiï й Камчатку
 Iз середини XIX ст. рiзко зростає роль систематичних дослiджень, проведених науковими iнститутами, географiчними товариствами й топографiчними службами Англiï, Францiï, Нiдерландiв, Нiмеччини, Японiï й Китаєвi. Збiльшилося число монографiчних описiв Азiï. Росiйське географiчне товариство, створене в 1845, рогортає роботовi в Сибiру й на Далекому Сходi. В 1856-1857 рр. П. П. Семенов-Тян-Шанський здiйснив подорож на Тянь-Шань (давши його першу орографiчну схему), обстежував захiднi вiдроги Заiлiйського Алатау, першим з європейцiв пiднявся на схили масиву Хан-Тенгрi. У пам'ять про його досягнення у вивченнi Тянь-Шаню в 1906 р. до його прiзвища було додане Тян-Шанський. А. П. Федченко в 1868-1871 рр. здiйснив кiлька подорожей по Туркестану, першим з росiйських мандрiвникiв вiдвiдав Алайську долину, вiдкрив Заалайський хребет, дослiджував низов'я рiки Сирдар'я, В 1872-1876 рр. А. I. Воєйков вiдвiдав Пiвденну й Передню Азiю, Китай, Японiю, Iндiю, Середню Азiю, зiбравши цiннi вiдомостi про клiмат рiзних регiонiв Азiï. В 1877-1880 рр. I. Д. Чер-Ський давши детальний географiчний i геологiчний опис узбережжя Байкалу. В 1870-1885 рр. органiзованi чотири експедицiï в Центральну Азiю пiд керiвництвом Н. М. Пржевальського, що вiдкрили багато ранiше невiдомих областей — Куньлунь, Наньшань, Тибет i iн. Його дослiдження продовжили росiйськi мандрiвники — М. В. Пєв- Цов, Г. Е. Грумм-Гржимайло, Г. Ц. Цибиков. В. А. Обручев, що багато працював у Середнiй Азiï, здiйснив три експедицiï в Закаспiйську область (1886-1888), вiдкрив ряд хребтiв у горах Наньшань, хребет Даурський та iн., дослiджував нагiр'я Бейшань.
 Наприкiнцi XIX — качану XX ст. росiйськi вченi (I. В. Мушкетiв, Л. С. Берг) продовжують систематичнi дослiдження Азiï. Будiвництво Транссибiрськоï магiстралi також стимулювало регулярнi дослiдження прилягаючих до неï територiй. Уперше пiвнiчно-схiдний прохiд з Європи на Далекий Схiд здiйснив в 1878-1879 рр. Н. Норденшельд, пiзнiше (1911-1915 рр.) цей шлях, тiльки вже зi сходу на захiд, повторила експедицiя Б. А. Виль-Кицького. У цей перiод починаються поглибленi географiчнi дослiдження вченими азiатських краïн (Японiï, Китаєвi, Iндiï, Iндонезiï).
 Починаючи йз середини XX ст. iнтенсифiкуються дослiдження в росiйськiй частинi Азiï, пов'язанi з народногосподарським освоєнням величезних територiй, створюються регiональнi науковi центри й iнститути, що ведуть роботи з картографування (у т.ч. великомасштабного) i комплексного вивчення Сибiру й Далекого Сходу. Налагоджуються регулярнi плавання Пiвнiчним морським шляхом. Ведуться систематичнi дослiдження мiжнародними експедицiями.
 Уперше пiвнiчно-схiдний похiд з Європи на Далекий Схiд здiйснив в 1878-1879 гг. Н. Норденшельд, пiзнiше ( 1911-1915 гг.) цей шлях, тiльки вже зi сходу на захiд, повторила експедицiя Б. А. Вилькицкого. У цей перiод починаються поглибленi географiчнi дослiдження вченими азiатських краïн (Японiï, Китаю, Iндiï, Iндонезiï). Починаючи iз середини XX ст. iнтенсифiкуються дослiдження в росiйськоï частини Азiï, пов'язанi з народногосподарським освоєнням величезних територiй, створюються регiональнi науковi центри й iнститути, якi ведуть роботи з картографування (у т.ч. великомасштабному) i комплексному вивченню Сибiру й Далекого Сходу. Налагоджуються регулярнi плавання Пiвнiчним морським шляхом. Ведуться систематичнi дослiдження мiжнародними експедицiями


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/GEOGRAFIA/istoria_doslidjennja_azii.dhtml