КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/vidbittja_kolectivizacii_m_sholohovim_u_romani.dhtml

	ВIдбиття колективIзацIÏ М. Шолоховим у романI ПIднята цIлина Навряд чи в той час мiг бути написаний i надрукований такий добуток, як Пiднята цiлина М. Шолохова, що малює про те, що дiялося, так неоднозначно, якби не iм'я письменника, не пiддане критицi i не зухвалим сумнiвам. Колективiзацiя починається в хуторi Гремяча Балка не стiльки тому, що для цього створенi хоч якi-небудь умови в даному мiсцi тепер, скiльки вiд революцiйного романтично-героïчного пориву вповноваженого Давидова.
 А вiн по сутi присланий з мiста, вiд верстата, незнайомий з мiсцевими умовами, чужинець, що не знає, а виходить, що не жалує людей, з якими йому довелося працювати. Романтично-героïчний порив цей спровокований розпорядженням iз самого верху про стовiдсоткову колективiзацiю i лiквiдацiю куркульства як класу. Треба помiтити, що Давидов приïжджає в хутiр не один. Разом з ним, хоча i таємно вiд нього, приïжджає туди, осавул Половцев, i теж у зв'язку з постановою про суцiльну колективiзацiю. Осавул розумiє, що якщо у мужика, у козака всерйоз почнуть вiднiмати нажите ним своïм горбом добро, то не винесе цього хазяйська душа, пiде козак на все, щоб вiдстояти те, що має, у чому все життя його полягає, i пiдняти його на повстання буде легше всього. Отже, у хутiр одночасно прибувають чужi селу люди, щоб втрутитися в його життя, мало про це життя знаючи, мало цiнуючи i мало поважаючи його закони.
 Характерно, що папiр, який повинен пiдписати для вступу в Сполучник звiльнення рiдного Дону Якiв Лукич, дуже схожий на заяву про вступ у колгосп: Зобов'язуюся беззаперечно слухатися своïх начальникiв i командирiв. Зобов'язуюся все своє надбання привести на вiвтар православноï батькiвщини. У чому i пiдписуюсь. Спроба зiбрати людей у колгосп i в Сполучник звiльнення взаємно один одне виключають, взаємно виявляють безпiдставнiсть i волюнтаризм i того, i iншого. Колгосп починає органiзовуватися взимку, коли немає нi пiдготовлених примiщень для розмiщення великих груп худоби i птахiв, нi достатньоï кiлькостi кормiв.
 Тварини i птахи мерзнуть i голодують, а люди, навiть переконанi, своïм розумом дiйшли до користi усуспiльнення, як, наприклад, Кiндрат Майданников, серцем тужать за своєю животиною, i нудно, i гiрко ïм. Люди, зарахованi в розряд кулакiв, практично перестають вважатися людьми. Вони стають ворогами. А ворога, природно, не шкода, i дитини його не шкода, i сiм'ï його не шкода. Макар Нагульнов полум'яно заявляє, що готовий дiточок, бабiв i старих пострiляти для блага революцiï. Як ми тепер знаємо, доля, приготовлена розкуркуленим i засланим, була набагато страшнiше негайноï смертi вiд кулi. Але Шолохов вмiє показати в самiм розжареннi класовоï боротьби можливiсть iншого, не кровопролитного вирiшення проблем. Автор роману досить правдиво малює настрiй бiльшостi хуторян, якi зiбралися на схiд обговорювати питання вступу в колгосп. Росiйськi селяни, якi тiльки одержали землю, про колгоспи мiркували приблизно так: Спочатку дали землю, тепер вiдбирають!. I болiла в них душа. Козаки ж, якi володiли землею завжди, споконвiкiв, тим бiльше не бажали поєднуватися. Вони до того ж справедливо пiдозрювали, що колгоспи виявляться грабiжницькими закладами! I тому на зборах у Гремячiй Балцi багато хто були згоднi з Миколою Люшнею, який мiркував, що колгосп — справа це добровiльна, хочеш — iди, а хочеш — з боку дивися!. Отож вiн i хоче з боку дивитися. Але добровiльностi як раз-то Радянська влада i не терпiла. Уже все було вирiшено за селян i козакiв у Москвi, що не вiрить сльозам i кровi, за кремлiвськими стiнами, скiльки хазяïв i в який строк вступить у колгоспи. Найстрашнiше, що пiшло за цим, — розкуркулювання. Розкуркулювання називалося тодi адмiнiстративною мiрою. Ïï застосовували до тих, кого вважали ворогами, хоча нiчого протизаконного людина i не зробила. Тому-то так принижено просять прощення козаки i баби пiсля жiночого бунту. Не тому, що вважають себе неправими: вони хотiли взяти зерно, що ïм належало i без якого вони приреченi були на голод. А тому, що бояться, що ïх оголосять ворогами i зашлють. I не порожнiми словами, а страшною погрозою звучить давидiвське: Бiльшовики не мстять, а нещадно карають тiльки ворогiв…. I багато чого значить його обiцянка не вважати учасникiв жiночого бунту ворогами i не застосовувати до них адмiнiстративних заходiв. А крiм розкуркулювання є ще й iншi заходи, якими влада переконує козакiв у тiм, що колгоспу ïм не уникнути: позбавлення цивiльних i виборчих прав, пiсля чого людину в будь-який момент могли заарештувати; оголошення бiдних селян пiдкуркульниками, якщо в них просипалися совiсть i жалiсть.
 Оголошення соцiально небезпечним i, нарештi, наган i холодна кiмната. I йдуть, мимо волi, козаки, сльозою i кров'ю розриваючи пуповину, що з'єднувала… iз власнiстю, з биками, з рiдним паєм землi. Серед колгоспникiв змушений ховатися i мiцний хазяïн Якiв Лукич, що встиг замаскуватися, щоб не потрапити пiд розкуркулювання. Якiв Лукич все життя працював. А тепер все пiд корiнь ! Так, жахлива пора, коли працьовита i щаслива людина змушена ховатися. За короткий час, що описаний в романi Пiднята цiлина, читач наочно бачить плоди великого перелому. У хуторi не залишається заможних хазяïв, хлiб для хлiбозаготiвель вибивають силою, селян, що захотiли вiдповiдно до брехливоï сталiнськоï статтi Запаморочення вiд успiхiв вийти з колгоспу, позбавляють насiнного хлiба, перед вступом у колгосп порiзана безлiч худоби. А спереду в краïни страшний голод, репресiï i вiйна … Виправдуючи жорстокостi i беззаконня, Шолохов намагається зобразити справу так, начебто на Донi готується антирадянське повстання.
 Сьогоднi вже вiдомо, що бiльшiсть iз тих контрреволюцiйних органiзацiй, якi так успiшно розкривало ГПУ i НКВС, були попросту вигаданi. Швидше за все, не iснував i описаний у романi Сполучник звiльнення Дону, тому що бiльшiсть активних борцiв з новою владою або виïхали, або були знищенi. Але навiть якщо такий сполучник i iснував, вiн не мiг серйозно загрожувати бiльшовицькiй владi. Пiднята цiлина мимоволi викриває й iнший обман Сталiна, що розкуркулювання — це захiд, прийнятий як захист проти терору кулакiв, якi всiляко шкодять колгоспам. Нi, нiчим росiйський народ не заслужив знищення мiльйонiв самих роботящих своïх хазяïв.
 А якщо i були десь випадки опору, те це була помста окремих людей, доведених до розпачу пограбуванням i насильством над ними i близькими. Читаючи роман, переживаєш, що так страшно зламанi i зiпсованi виявилися долi, душi козакiв. I мимоволi думаєш про те, до якого приниження Росiю довела ïï колгоспна система, що вона змушена просити допомоги в iнших краïн. Навiть там, де письменник намагається виправдати комунiстiв, правда життя, описана майстром, доводить зворотне. У тiм i сила великого таланта, що вона не пiдкоряється компромiсним устремлiнням автора. Правда художника виявляється бiльше переконливою, чим бажання автора пiдiгнати iдеологiчну основу пiд власний добуток.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/vidbittja_kolectivizacii_m_sholohovim_u_romani.dhtml