КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/tvir_saltikovashedrina_dobrodii_golovlevi_jak_sproba.dhtml

	ТвIр Салтикова-Щедрина ДобродIÏ Головлеви як спроба створення сIмейного роману Критики називали Салтикова-Щедрина великим майстром смiху, але, читаючи його хронiку-роману-хронiковi Добродiï Головлеви, ми не смiємося, тому що важке, гнiтюче почуття пронизує цей добуток вiд початку й до кiнця. Чимсь лиховiсним, недобрим вiє навiть вiд картин весняного вiдродження. У романi немає жодного натяку на поезiю дворянського гнiзда, стародавнiх липових алей, благоухающего саду, яку ми зустрiчаємо у творах Тургенєва, Гончарова, Некрасова й iнших росiйських класикiв, що робила спроби створити сiмейнi романи. У Салтикова-Щедрина представленi картини безжалiсноï й сувороï природи, увядающего дворянського побуту, i все говорить про безвихiднiсть i вимирання
 Свiй роман Добродiï Головлеви Салтиков-Щедрин озаглавив: Епiзоди з життя однiєï сiм'ï. Дiйсно, кожна глава являє собою закiнчене оповiдання, але в цiлому роман виявляє собою єдиний художнiй твiр про трагiчну долю виморочного сiмейства, про деградацiю й загибель окремих його членiв. У кожнiй главi (Сiмейний суд, По-родинному, Виморочний, Розрахунок i iнших) розповiдається про смертi, точнiше про вмертвiння когось iз представникiв головлевского роду
 Сiмейство Головлевих приречене на загибель: тут усi ненавидять один одного й кожний жадає смертi ближнього, щоб скорiше стати спадкоємцем, i тому весь рiд Головлевих — виморочний. Глава сiмейства — людин легковажний, вiчно п'яний, ведучий найнижчий спосiб життя. Владимир Михайлович Головлев 40 рокiв ненавидить дружину, Орисю Петрiвну, та й сама вона сповнена презирливою ненавистю до чоловiка- блазня. I, видимо, ненависть ця передавалася в спадщину всiм близьким родичам Головлевим, незважаючи на те що тут говорили один одному тетенька i дяденька, сестриця i братик. У дiйсностi ж дяденька ïв з однiєï миски iз псом Трезоркой, а тетенька i зовсiм умерла вiд помiрностi (тобто вiд голоду). Протягом усього роману перед читачами з'являється галерея вмираючих родичiв: умирає Степанк- бельбас; кiнчає життя самогубством Любинька; про смертi Анниньки ми довiдаємося наприкiнцi; похована Орися Петрiвна, бажаюча всiм добра; знайдений закоцюблий труп Головлева-барина (Иудушки-Порфирия), що закiнчив своє життя в брудi в дороги не краще бездомного собаки
 Сам маєток Головлевих — свого роду держава, тобто крiпосницька Росiя в мiнiатюрi. Родиннi й дiловi вiдносини в сiм'ï — це суспiльнi вiдносини. Головний стимул сiмейства Головлевих — це накопичення й корисливiсть, i саме через це тут розiгрується трагедiя: родичi, що потоптали моральнi й сiмейнi пiдвалини, гинуть один за iншим. Умирають всi по-рiзному, але майже у всiх смерть ганебна й болiсна. Головлеви — це сама смерть, що вiчно пiдстерiгає нову жертву, — пише сатирик
 Над сiм'єю Головлевих немов висить нещасливий дамоклов меч. На очах у кровожерливого Иудушки вмирають всi, i причини цього багато в чому криються в минулому сiм'ï, дiди й прадiди якоï були озорлиаие, пустомисленние й нi до чого не придатнi п'яницi. Безпораднiсть, лiнь i непридатнiсть справi виховувалися у всiх представникiв роду Головлевих споконвiчно: вони нехтували працю, уважаючи його долею пiдлих людей (тобто простого народу). Єдине, що вмiли робити Головлеви, — морально калiчити й принижувати свою прислугу й близьких. Так що поступово всi вони гинуть, стаючи жертвами розпусти й злочинiв iнших, або кiнчають життя самогубством, проживши життя впустую.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/tvir_saltikovashedrina_dobrodii_golovlevi_jak_sproba.dhtml