КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/svitova_literatura_hih_st.dhtml

	СвIтова лIтература ХIХ ст Саме вiд початку ХIХ ст. культура й лiтература рiзних краïн свiту дають змогу впевнено говорити про них як про процес (культурний i лiтературний), адже вони чимдалi повнiше саме так усвiдомлюються ïхнiми творцями. Зрозумiло, що, з одного боку, свiтовий художнiй процес вiд його витокiв нiколи не був якимось унiсонним, буквальним повторенням етапiв розвитку мистецтва, тим бiльше в масштабах усього свiту. Проте, з iншого не був вiн i простим механiчним поєднанням iзольованих одне вiд одного, замкнених у собi локальних явищ. Адже нацiональнi й регiональнi мистецтва, навiть у таких острiвних державах, як, наприклад, Велика Британiя чи Японiя, нiколи не були абсолютно iзольованими вiд загальноєвропейського та свiтового культурного процесу (згадайте хоча б уже знайоме вам поняття мандрiвний сюжет).
 У ХIХ ст. тривав розквiт музики, роль якоï в культурному процесi епохи була надзвичайно великою. Абстрагуючись вiд прямого зображення життєвих явищ, вона спроможна викликати цiлiснiсть i почуттєву конкретнiсть переживань, причому в рiзномовних аудиторiях. У музицi закладена естетична потенцiйна можливiсть емоцiйно впливати на внутрiшнiй свiт людини, вiдтворювати життя в усiй його складностi й дiалектицi розвитку. У ХIХ ст. музика дала людству таких талановитих музикантiв, як Л. ван Бетховен, Ф. Шуберт, Р. Вагнер, Ф. Шопен, Дж. Россiнi, Дж. Вердi, Ж. Бiзе, Г. Берлiоз, П. Чайковський, М. Мусоргський. В Украïнi Микола Лисенко започаткував нацiональну композиторську школу, а наприкiнцi столiття створив знаменитi опери Тарас Бульба (1890) i Наталка Полтавка (1899).
 З-помiж просторових мистецтв у ХIХ ст. переважає живопис. У творах художникiв-реалiстiв життєвi теми постають вiзуально конкретизованими, соцiальна проблематика унаочненою. Особливо плiдним стає станковий живопис, значення якого своєрiдно наближається до художньо-естетичноï ролi роману в лiтературi, здатного широко й детально зображувати явища та подiï конкретного життя людини й суспiльства. Однак необхiдно наголосити, що в ХIХ ст. у системi мистецтв центральне мiсце належить художнiй лiтературi. Насамкiнець, саме на початку ХIХ ст. остаточно складається загальне розумiння мистецтва як системи взаємоповязаних мистецтв А центральне мiсце в цiй системi посiдає лiтература (Д. Наливайко).
 Так, романтизм спочатку досяг розквiту в Нiмеччинi, а вже звiдти поширився на Францiю. Отже, перiоди його домiнування в цих двох сусiднiх краïнах не збiгаються. По-третє, лiтературнi напрями часто заходять один в iнший або в рiзнi мистецькi епохи. Наприклад, класицизм, романтизм i реалiзм спiвiснували як у першiй третинi ХIХ ст. (т. зв. доба романтизму), так i в другiй третинi (т. зв. доба реалiзму) i навiть у третiй його третинi (т. зв. доба раннього модернiзму). Звичайно, представленi вони були в рiзних пропорцiях: у першому випадку переважав романтизм, а реалiзм щойно зароджувався; у другому домiнував реалiзм, а романтизм неначе вiдiйшов на периферiю, але водночас дав значнi мистецькi шедеври.
 Отже, за дещо гастрономiчним, але вельми влучним висловлюванням вiдомого фiлолога Густава Шпета, цi епохи вiдрiзняються як два рiзновиди бутербродiв: масло iз сиром (романтизм iз реалiзмом) i сир iз маслом (реалiзм iз романтизмом). I якщо пiд час такого спiвiснування домiнував романтизм, то ця доба за переважаючим, домiнуючим (але не єдиним!), напрямом називалася добою романтизму, якщо ж переважав (проте водночас не був єдиним) реалiзм, то добою реалiзму.
 З усiх цих причин варто пiдкреслити, що чергування лiтературних епох вiдбувалося не за схемою коли закiнчився романтизм, тодi розпочався реалiзм, а за схемою в конкретний перiод спiвiснували романтизм i реалiзм, але домiнував романтизм (або реалiзм).


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/svitova_literatura_hih_st.dhtml