КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/sila_novelistichnogo_talanta_v_stefanika.dhtml

	Сила новелIстичного таланта В. Стефаника У другIй половинI 90-х XIX ст. вiдбулися особистi трагедiï письменника — хвороба й смерть матерi, нещаслива любов до Е. Калитовской. Все це поєднувалося iз загальнолюдськими трагедiями, до яких був особливо чутливий В. Стефаник . Вiн прагне самотностi, заходить у меланхолiю й розпач: менi смутно. Творче занепокоєння жене його з мiсця на мiсце, i вiн поринає з головою в агiтацiйний рух У Стефанике знову заговорив художник. У нього був свiй погляд на письменницьку роботу. Є в ньому щось неоромантичное, тому що подвластен був натхненню, своєму творчому демоновi, що заговоривши в душi, не давав спокою. Був людиною генiальноï iнтуïцiï, з надмiрною чутливiстю в сприйняттi навколишнього оточення, досить вразливий на красу й горе людське. За типом створення Стефаник був бiльше поет, чим прозаïк. Автор дуже довго йшов до своïх героïв. Трагiчна подiя або факт. Цi питання найчастiше розглядало В. Стефаник у своïх добутках. Письменник умiв вихопити з життя трагiчна подiя, умiло змiцнити трагiчну ситуацiю. Його новели — це сага про вiчне людське горе й безмежна радiсть, переткана словами. Стефаник був художником, що вмiв побачити незвичайне у звичайних людях. Його героï не тiльки страждають, а й пiднiмаються, ïхнього слова звучать велично й пророчо.
 СпецифIка творчого мислення В. Стефаника. Вiн був здатний створювати добутку в жанрi новели. Епiчний спокiй, терпiння й посидючiсть були чужими його єству. Стефаник жив у сферi експресивного, концентрованого мислення. А повiсть, роман виходили за межi його фiзичних можливостей. Основнi прикмети стилю В. Стефаника. Це связность, афористичность, з деякими переходами й недорозповiдями. Вiн зводить до мiнiмуму зовнiшня дiя, зосереджуючи увагу на проекцiï ïï в психологiï героя. Уникає Стефаник у новелах i деяких композицiйних компонентах, зокрема розв'язки, що, завжди iснує в пiдтекстi. Наявний однобiчний дiалог, зате яка складнiсть людських почуттiв i страстей. Бiльшу вагомiсть носить значення мас у словi Стефаника. Автор умiщає в скупi фрази лавину асоцiацiй, пiдтекстiв i емоцiй. Художнi прийоми новелiста. Автор не розвертає метафор i порiвнянь, епiтети вживає зрiдка. Вражаючоï сили деталi застигають на сторiнках його добуткiв як слiпучi блискавки на небокраï. Наприклад, вiка впали сгромом.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/sila_novelistichnogo_talanta_v_stefanika.dhtml