КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/prorocha_metafora_maybutnogo_nimechchini_u_p039esi.dhtml

	Пророча метафора майбутнього НIмеччини у п'єсI Бертольда Брехта МатIнка Кураж та ÏÏ дIти П'єса Матуся Кураж та ÏÏ дIти була написана у Швецiï восени 1939 року, коли , друга свiтова вiйна вже почалась. Пiзнiше Брехт зiзнався: Коли я писав, менi здавалося, що зi сцен великих театрiв люди почують попередження драматурга, попередження про те, що людина, яка сiла снiдати з чортом, повинна мати довгу ложку. Може, я був наïвний, але я не вважаю, що бути наïвним соромно. Вважають, шо лiтературною основою для п'єси була повiсть нiмецького письменника часiв Тридцятирiчноï вiйни Ганса Якоба Крiстофеля Грiмельсгаузена Ретельне й захоплююче змалювання життя I облудницi й волоцюги Кураж. Але насправдi Брехт використав для своєï п'єси лише iсторичний фон та прiзвисько маркiтантки. Використання сюжету про Тридцятирiчну вiйну, вiддалену майже на триста рокiв це один з прийомiв, якi допомагали порушити ефект присутностi, бо вiн, на думку драматурга, гiпнотизував глядачiв i заважав ïм аналiзувати подiï, що розгорталися на сценi. Саме тому автор i рекомендував акторам грати в масках, перестановки на сценi робити так, щоб це бачили iз залу, а декорацiï використовувати дуже грубi. У цiй п'єсi об'єкт аналiзу доля матусi Кураж. I прiзвисько ïï зовсiм i не випадкове: без куражу, без цього алогiчного стану, коли людина, всупереч усьому свiту сподiвається на диво, поки не закiнчиться по-хiд, вiйна неможлива. Нiщо iнше не змусить людину до того, що робили матуся Кураж та ïï дiти: пiд обстрiлом везти хлiб, бити у барабан,
 Драматург бачив той кураж в людських очах, щоб не помiтити-того божевiлля, треба було за слiпнути! Вiн поспiшав створити свою п'єсу i зробити зi сцени дзеркало, у якому всi побачили б своє майбутнє . Але навiть у квiтнi 1941 року, коли у Цюриху вiдбулася прем'єра, нiхто все одно нiчого не зрозумiв.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/prorocha_metafora_maybutnogo_nimechchini_u_p039esi.dhtml