КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/krah_nadiy_i_ochikuvan_golovnoi_geroini_pesi.dhtml

	Крах надIй I очIкувань головноÏ героÏнI п'єси Островського Безприданниця У своïй п'єсi Островський розкриває всю систему вiдносин, що складаються мiж суспiльством i жiнкою. За зовнiшнiм лиском i погонею за грiшми сильнi миру цього стали забувати про простi людськi почуття. Жiнка для них перетворюється з нiжноï, люблячоï iстоти в предмет цинiчного торгу, з нею звертаються як свещью.
 Жертвою цього бездушного, байдужного суспiльства стає Лариса — головна героïня п'єси. Це чарiвна, чутлива дiвчина iз чистою й вiдкритою душею. Лариса жадiбно тягнеться до свiтлого життя, повноï добра й любовi, до кого розташована, анiтрошки цього не приховує. Але чи може вона жити повноцiнним життям у суспiльствi, де все продається й купується? Доля Лариси вирiшена ще з початку п'єси. Ïï мати видавала своïх дочок замiж тiльки за багатих наречених. Вида_-те видала, так треба ïх запитати, чи солодко ïм жи-те. От i для Лариси мати вирiшила знайти вигiдну партiю, рота прекрасна, всебiчно обдарована дiвчина стає принадою для богатих наречених
 Огудалова живе скромно, однак гостей у ïï будинку багато. Можна було б задатися питанням: Де ж вона бере грошi? Лариса створена для розкошi, своєю красою й талантом вона робила приємнiсть таким великих дiлкам, як Кнурiв, Вожеватов, Паратов, але за задоволення платити треба. Дорогий дiамант дорогою й оправи вимагає… i гарного ювелiра. От i збирає Огудалова грошi з тих, кому сподобалася ïï дочка. Але таке життя не змогло отруïти в Ларисi простих людських якостей. У душi вона проста й нiжна дiвчина
 Лариса полюбила щиро, нiжно блискучого пана Паратова. Для неï вiн iдеал чоловiка, Лариса готова пiти за ним хоч на край свiтла. Любов настiльки велика й глибока, що бiдна дiвчина не може розглянути в ньому звичайного купця, що прагне винятково до особистого збагачення. Паратов зненацька ïде, глибоко ображаючи почуття Лариси. Любов зганьблена, для Паратова дiвчина — лише розвага: Я любовi шукала й не знайшла. На мене дивилися й дивляться як на забаву. Потiм Ларису життя зводить iз касиром, що засипає грiшми ïï й мати, але вiн виявляється шулером. Лариса бачить, у якiм жалюгiдному положеннi вона виявилася, i вирiшує вийти замiж за першого, хто до неï посватається. Вона стає нареченою небагатого чиновника Карандишева, що щосили хоче ввiйти в середовище багатiïв, де його навiть знати не хочуть — ну що таке Карандишев.
 На Ларису i ïï нареченого обрушується потiк глузувань, осудiв i принижень, а з Карандишевим нiяк не хочуть уважатися. Лариса, бачачи цю зневагу, хоче одного — виïхати в село . Вона жадає самоти й спокiйного сiмейного життя, аби тiльки назавжди покинути це жорстоке суспiльство. Однак вона усе ще мрiє про зустрiч iз Паратовим. У глибинi душi вона сподiвається на те, що Паратов повернеться, i тодi, коштує тiльки йому покликати Ларису, вона кине всi й виïде з ним. Нiхто не обертає уваги на переживання Лариси, нiхто не хоче заглянути ïй у душу, зрозумiти ïï стан. Всi навколо зайнятi тiльки собою й своïми справами
 Пострiл Карандишева приносить Ларисi рятування вiд страждань. Жiнка дякує вбивцi за те, що вiн позбавив ïï вiд життя у свiтi, у якому нi вiд кого… не бачила спiвчуття, не чула теплого, серцевого слова. Але ж так жити холодно.
 У п'єсi Безприданниця Лариса — самотня душа, що страждає вiд байдужностi й нерозумiння. I як знати, якби не цинiчнiсть суспiльства й байдужнiсть, виявлена стосовно Лариси ïï найближчими людьми, може бути, доля головноï героïнi зложилася б набагато счастливее.
 Кожний з нас бачив закоханоï людини, можливо, був на його мiсцi: до чого щасливi в нього ока! Вони блискають, немов зiрки на нiчному безмiсячному небi… Хода стає легкоï й невагомою: за спиною же виросли невидимi, на жаль, для iншi крила… Що перебуває в такому станi людин вiдкриває ранiше невiдомi в собi здатностi й таланти. В одного прокидається поетичний дарунок, iншоï береться за кистi й фарби. Закоханi хочуть кричати на увесь свiт про своє почуття. Ïхнє серце, душа й розум занадто переповненi емоцiями, щоб залишатися мовчазними Але зовсiм iнакше почувають себе тi, хто мав нещастя пережити любовне розчарування або втрату. Ïхнi серця розриваються вiд болю й туги. Життя повнiстю втрачає змiст. Для таких людей єдиним питанням стає: Навiщо менi таке життя, якщо поруч немає того, кого я люблю бiльше всiх на свiтi?. Думки про зведення рахункiв з життям все частiше й частiше вiдвiдують нещасного. Нiщо не здатне повернути його до колишнього життя. Лише через якийсь час бiль ущухає, залишаючи в серце глибоку рану
 Можливо, пiзнiше люди, перенесшие серцеву втрату, будуть нездатнi дарувати й вiдгукуватися на свiтле почуття, побоюючись нових ударiв долi. Вони будуть мiркувати про людство в цiлому, будуть говорити про любов до нього. Але все це лише порожнi слова…
 Людство, по-моєму, дiйсно любити набагато простiше, нiж конкретноï людини. Ця любов не вимагає нi щоденного пiдтвердження, нi яких би те не було витрат-матерiальних або щиросердечних. Все людство не зможе пред'являти претензiй по дрiб'язках, не буде сперечатися й сваритися iз приводу й без.
 Щира любов до людства починається з любовi до своïм близьких, до тих, хто тебе оточує. I нехай банальна фраза Возлюби ближнього свого не здається нам чимсь нереальна й надприродним: любов велика починається смалого.
 Любов — це не просто гарнi слова. Любов — це велика праця: щоденний, завзятий, iнодi навiть занадто важкий. Полюбивши людини, ти зобов'язаний пiклуватися про нього, бути завжди поруч у потрiбну хвилину. Не зрячи при вступi в шлюб закоханi клянуться бути разом у хворобi й у здоров'ï, у горi й у радостi. Без взаємоповага, без терпiння друг до друга навiть сама жагуча любов не зможе проiснувати довгi роки
 Цiкаво, що пари, що прожили в шлюбi 40-50 рокiв, основними правилами щастя називали саме цi якостi: терпiння, увага, повага. I, природно, вiдповiдальнiсть один за одного й друг перед iншому. Без цього нiяк не обiйтися. Дуже важливо, щоб кожний почував надiйне плече, на яке можна обпертися у важку хвилину. Думаю, багато хто погодяться, що без усього вищесказаного любов не можлива
 Але щоб навчитися всьому цьому, треба бачити в людинi свою другу половинку. Треба вчитися стримувати своï емоцiï, якщо щось тебе дратує в улюбленому: краще сказати спокiйно йому про це. Робота над самим собою — от що саме важке в любовi. Але тут також важливо не перегнути цiпок: не варто принижуватися, присмикаться перед людиною. Теперiшньоï любовi такi жертви зовсiм нi кчему.
 Звичайно ж, простiше не заводити серйозних вiдносин, якщо немає бажання трудитися. Але через роки, оглянувшись на своє життя й не знайшовши в нiй нiчого вартого, серце боляче защемить вiд безцiльно прожитих днiв. Не зрячи ж говорили мудрi люди: Любов легко придбати, але важко удержати….


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/krah_nadiy_i_ochikuvan_golovnoi_geroini_pesi.dhtml