КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/gumanizm_jak_cinnisna_osnova_dialogu_viruychih_i_ne_viruychih.dhtml

	ГуманIзм як цIннIсна основа дIалогу вIруючих I не вIруючих Реформацiя (вiд лат. reformatio -перетворення) , суспiльний рух у Захiднiй i Центральнiй Європi в 16 столiттi, спрямоване проти католицькоï церкви. Початок Реформацiï поклало виступ в 1517 роцi в Нiмеччинi М. Лютера. Iдеологи Реформацiï висунули тези, який фактично заперечувалася необхiднiсть католицькоï церкви з ïï iєрархiєю й духiвництва взагалi, вiдкидався католицький Священний Переказ, заперечувалися права церкви на земельнi багатства й iн. Основнi напрямки Реформацiï: бюргерське (Лютер, Ж. Кальвiн, У. Цвингли) ; народне, що з'єднував вимогу скасування католицькоï церкви з боротьбою за встановлення рiвностi (Т. Мюнцер, анабаптисти) ; королiвсько-князiвське, що вiдбивав iнтереси свiтськоï влади, стремившейся змiцнити влада, захопити земельнi володiння церкви. Пiд iдейним прапором Реформацiï проходили Хресна вiйна 1524-25 г. у Нiмеччинi, Нiдерландська й Англiйська революцiï. Реформацiя поклала початок протестантизму (у вузькому змiстi Реформацiя — проведення релiгiйних перетворень у його дусi) .
 Бахофен (Bachofen) Иоганн Якоб ( 1815-1887) , швейцарський iсторик правий. Поклав початок вивченню iсторiï сiм'ï й проблем матрiархату
 Вебер (Weber) Макс ( 1864-1920) — нiмецький соцiолог, що розробляв питання методологiï соцiального пiзнання, культорологии, економiки. Великий вплив на буржуазне суспiльство зробили його дослiдження iз соцiологiï релiгiï й iсторичноï ролi протестантизму. У концепцiï Вебера релiгiя знайшла характер автономного й вирiшального фактора iсторичного розвитку. Основнi твори: “Аграрна iсторiя древнього миру”, “Протестантська етика й дух капiталiзму “, “Господарство й суспiльство”.
 Дюркгейм (Durkheim) емиль ( 1858-1817) , французький соцiолог, засновник французькоï соцiологiчноï школи. Виступив проти iндивiдуально- психологiчного й бiологiчного напрямкiв, розглядав суспiльство як реальнiсть, незвiдну до сукупностi iндивiдiв. У той же час призначав визначальну роль у суспiльствi “колективнiй свiдомостi . Подiл працi вважав основою суспiльноï солiдарностi й трактував соцiальнi конфлiкти як патологiчне явище. Основнi твори: “Про подiл суспiльноï працi” (1893) , “Самогубство” (1897) , “Елементарнi форми релiгiйного життя” (1912) .
 Соборне укладення 1649, звiд законiв Росiйськоï держави; прийнятий Земським собором 1648-49. Уперше видiленi державнi злочини, остаточно оформлений крiпосне право. Основний закон у Росiï до першоï половини 19 столiття Лютер (Luther) Мартiн ( 1483-1546) — теолог i суспiльний дiяч епохи Реформацiï, засновник нiмецького протестантизму. В 1517, протестуючи проти продажу iндульгенцiй у Нiмеччинi, оприлюднив у Виттенберге 95 тез, якi вiдкидали основнi догмати католицизму. Засновник лютеранства. Переклав на нiмецьку мову Бiблiю, затвердивши норми общенем. лiтературноï мови
 Локк (Locke) Джон ( 1632-1704) , англiйський фiлософ, засновник лiбералiзму. В “Досвiдi про людський розум” (1690) розробив емпiричну теорiю пiзнання. Вiдкидаючи iснування вроджених iдей, затверджувало: все людське знання виникає з досвiду. Розвив вчення про первиннi й вториннi якостi й теорiю утворення загальних iдей (абстракцiй) . Соцiально-полiтична концепцiя Локка опирається на природне право й теорiю суспiльного договору. У педагогiцi виходив з вирiшального впливу середовища на виховання. Основоположник асоцiативноï психологiï
 Вольтер (Voltaire) (сьогодення iм'я Марi Франсуаза Аруе, Arouet) ( 1694- 1778) , французький письменник i фiлософ-просвiтитель, деист, ин. почесний член Петербурзькоï АН (1746) . Лiрика молодого Вольтера перейнята епiкурейськими мотивами, мiстить випади проти абсолютизму. Зрiла проза рiзноманiтна по темах i жанрам: фiлософськi повiстi “Макромегас” (1752) , “Кандид , або Оптимiзм” (1759) , “Простодушний” (1767) , трагедiï в стилi класицизму “Брут” (1731) , “Танкред” (изд. 1761) , сатиричнi поеми (”Орлеанская незаймана”, 1735, изд. 1755) , публiцистика, iсторичнi твори . Дiяльнiсть Вольтера пов'язана з боротьбою проти релiгiйноï нетерпимостi й мракобiсся, критикою феодально- абсолютистськоï системи: “Фiлософськi листи” (1733) , “Фiлософський словник” ( 1764-69) . Зiграв значну роль у розвитку свiтовий, у тому числi росiянцi, фiлософськоï думки, в iдейнiй пiдготовцi Французькоï революцiï кiнця 18 столiття. З iм'ям Вольтера зв'язане поширення в Росiï так званого вольтер'янства (дух вiльнодумства, пафос повалення авторитетiв, iронiя) .
 “Бiлль про права”, у США, перших 10 виправлень до конституцiï 1787; прийнятi в 1789; набув чинностi в 1791. Проголошував волю слова, печатки, зборiв, релiгiйного сповiдання, вiддiлення церкви вiд держави, недоторканiсть особи й др.
 Ясперс (Jaspers) Карл ( 1883-1969) , нем. фiлософ, представник релiгiйного екзистенцiалiзму, психiатр. Ясперс обґрунтовував думку про внутрiшнє спорiднення фiлософiï й релiгiï. Уважав, що пiзнавальна здатнiсть розуму обмежується зовнiшньою об'єктивнiстю, далекiй сферi людського iснування. Релiгiя завжди мифологична, тому що догматично абсолютизирует свою священну iсторiю. Основнi працi: “Фiлософiя” (т. 1-3,1931) , “Джерела й цiль iсторiï” (1949) , “Великi фiлософи” (т. 1- 2,1957) .


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/gumanizm_jak_cinnisna_osnova_dialogu_viruychih_i_ne_viruychih.dhtml