КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/atmosfera_y_naslidki_ii_zabrudnennja.dhtml

	Атмосфера й наслIдки ÏÏ забруднення Атмосфера складається iз сумiшi 10 газiв, головними з яких є азот (78 %) i кисень (21 %). Один вiдсоток, що залишився, в основному доводиться на частку аргону й невелика кiлькiсть вуглекислого газу, гелiю й неону. Цi гази не вступають у хiмiчнi реакцiï з iншими речовинами. Незначну частку атмосфери становлять амiак, двоокис сiрки, вигарний газ, озон i воднi пари. Завершують перелiк складу атмосфери забруднюючi речовини (дим, пил, вулканiчний попiл, сiль). Ця газова сумiш складається iз чотирьох шарiв: тропосфери, стратосфери, мезосфери й термосфери.
 Найтонший шар тропосфера. Вона закiнчується на висотi 12 км. Ïï газовий склад майже незмiнний. Змiнюється лише кiлькiсть водних пар i зважених у повiтрi твердих часток. Тут повiтря самий щiльний, саме в тропосферi зосереджено 4/5 всiєï маси повiтря атмосфери. Це самий теплий шар, тому що його нагрiвають вiдбитi вiд земноï поверхнi сонячнi променi. У мiру пiдйому температура повiтря в тропосферi знижується, i у верхнiй частинi залишає 55њС. Температура в тропосферi з висотою знижується в середньому на 0,6њ на кожнi 100 м. Ця величина називається вертикальним градiєнтом температури
 Вище йде стратосфера, що простирається на висоту близько 50 км. Унiкальна особливiсть нижньоï частини стратосфери — пiдвищений умiст озону на висотi 20-30 км, це так званий озоновий шар. Тут температура повiтря вище, нiж у тропосферi, тому що озон затримує й вiдбиває 75 % згубних для всього живого на Земля ультрафiолетових променiв. Внаслiдок активного забруднення атмосфери продуктами господарськоï дiяльностi вiдбувається ушкодження озонового шару й Земля може втратити свiй захисний екран. У нижнiй частинi стратосфери зниження температури повiтря тривають до 25 км, а потiм вона починає пiдвищуватися на 12њ на кожний кiлометр пiдйому. Над стратосферою перебуває мезосфера
 Вона простирається на висотi близько 50 70 км. Тут, як i в тропосферi, знову починається зниження температури повiтря з висотою, i у верхнiй частинi мезосфери вона становить вiд 75њ до 90њС. У межах мезосфери перебуває мезопауза сама холодна частина атмосфери, де температура становить 225њС. Тут настiльки холодно, що хмари утворюються не з водних пар, а iз дрiбних кристалiв льоду. Повiтря в мезосферi дуже розрiджений, однак метеори, якi летять у напрямку Землi, згоряють при проходженнi через цей шар атмосфери. Це пояснюється тим, що тертя при зiткненнi метеора й молекул кисню створює надвисоку температуру. Наступне нагрiвання повiтря вiдбувається в термосфере. Це також пов'язане з поглинанням ультразвукового випромiнювання
 Температура повiтря на висотi 150 км досягає +240њС, а на висотi 500600 км вiд землi — +150њС. Вище 800100 км, в екзосферi, повiтря особливо розрiджене. Вiн складається переважно iз часток водню. Саме в екзосферi частки газiв розсiюються й назавжди залишають границi атмосфери. Тут температура досягає +2000њС. Всi перерахованi шари атмосфери, крiм стратосфери, можна знайти й на iнших планетах Сонячноï системи, якi мають повiтрянi оболонки Стратосфера з ïï озоновим шаром є тiльки на Землi, що й створює на нашiй планетi унiкальнi умови для iснування всього живого. Атмосферне повiтря необхiдне для життя людини, тварин i рослин . Вiн ставиться до невичерпних природних ресурсiв. Якщо припиняється надходження кисню в органiзм, то людина або тварини через 4-5 мiнут гинуть. Людина в спокiйному станi за добу пропускає через своï легенi 10-11 тис. л повiтря, кiнь — до 86 тис. л, великий баран — до 20 тис. л, а за рiк вони споживають кисню вiдповiдно 1,031, 9,4 i 2,26 тонн. На планетi зараз проживає бiльше 6 млрд. людина, яким необхiдний понад 7 млрд. кисень у рiк. Ще бiльше кисню потрiбно для тварин, якi живуть на нашiй планетi. Основна маса кисню спалюється промисловими й побутовими пiдприємствами, аерофлотом i автомобiльним транспортом. По даним ЮНЕСКО, сьогоднi на Землi промисловiстю, енергетикою й транспортом поглинається стiльки кисню, скiльки вистачило б для життя 45 млрд. людей. Люди й тварини видiляють в атмосферу вуглекислий газ. Видiлена кiлькiсть цього газу приблизно рiвняється кiлькостi споживаного ними кисню. Умiст 0,1 % вуглекислого газу в атмосферi небезпечно для здоров'я, а вмiст вiд 8 до 10 % убийственно. За останнє столiття кiлькiсть вуглекислого газу в атмосферi поступово збiльшується, атмосфера Землi розiгрiвається набагато швидше, нiж це вiдбувалося в минулому. Дане явище обумовлене дiяльнiстю людини, при якiй спалюється величезна кiлькiсть палива, а також знищуються лiси, що приводить до нагромадження в атмосферi вуглекислого газу. Вiдомо, що цей газ дiє в земнiй атмосферi як полiетиленова плiвка в теплицi, тобто вiльно пропускає сонячнi променi до земноï поверхнi, затримуючи тепло над нею. Це привело до нагрiвання атмосферного повiтря, що одержало назву парникового ефекту. За твердженням учених, у найближчi десятилiття пiдвищення середньорiчноï температури будуть становити 1,52њС. Адже тiльки за останнє столiття середня температура на планетi збiльшилася на 0,5њС, а до середини нинiшнього столiття вона може пiдвищитися на 1,54,5њС! Якщо людство не зменшить обсяги забруднення атмосферного повiтря й середньорiчна температура буде збiльшуватися, клiмат Землi дуже швидко стане теплiше, що прискорить глобальну катастрофу. У чому ж небезпека парникового ефекту для людськоï цивiлiзацiï?
 За допомогою ЕОМ була складена модель наслiдкiв парникового ефекту й з'ясувалося наступне: змiняться такi важливi величини, як кiлькiсть опадiв, хмарнiсть, океанiчнi плини, розмiри полярних льодовикiв. Внутрiшнi частини материкiв стануть бiльше сухими, а прибережнi райони — бiльше вологими, зими — теплiше й коротше, лiто — жарче й длиннее. Змiняться границi клiматичних поясiв i природних зон. У помiрному поясi, де розташованi головнi зерновi райони, клiмат стане напiвпустельним, i, вiдповiдно, рiзко скоротяться врожаï зернових. Глобальне потеплiння викличе танення льодiв Арктики й Антарктики, що викличе пiдвищення рiвня води Свiтового океану на 6-10 м.
 При цьому буде затоплено 20 % суши, де проживають сотнi мiльйонiв людей. Таким чином, наслiдку парникового ефекту для людей планети будуть катастрофiчними. Активне забруднення атмосферного повiтря продуктами забруднення привело до ще одного грiзного й небезпечного явища, що одержало назву озонових дiр. Як ми вже вiдзначали вище, на висотi 20-50 км повiтря мiстить пiдвищена кiлькiсть газу озону, що захищає Землю вiд згубного ультрафiолетового випромiнювання. Останнiм часом кiлькiсть озону в стратосферi постiйно зменшується
 Були виявленi озоновi дiри над Антарктидою й Шпицбергеном, де вмiст озону на 40-50 % менше, нiж звичайно. Установлено, що утворення озонових дiр пов'язане iз широким застосуванням в усьому свiтi речовин, якi мiстять хлор i фтор, i використовуються в аерозольних балончиках i холодильниках, побутовiй хiмiï й полiстиролi. Кiлькiсть цих газiв, якi надходять у повiтря, перевищує поглинаючi можливостi атмосфери
 Пiднiмаючись нагору, вони розпадаються й утворюють хлор, що i руйнує озон. Один атом хлору здатний розкласти 100 тис. молекул озону! Сприяє пропалюванню дiр в озоновому шарi й запуск балiстичних ракет. Ïхнi двигуни викидають в атмосферу багато окису азоту, що пропалює озоновий шар. А затягається така дiра дуже повiльно. У наш час озонова дiра вийшла за межi Антарктиди й розмiром перевищує площа США. Колосальна шкода кислотнi опади або компоненти, якi ïх утворюють, наносять лiсам. Сильнiше всього ушкоджуються хвойнi лiси. Першою ознакою поразки хвойних лiсiв газами й кислотними опадами є скорочення життя хвоï й зменшення ïï розмiру. Дуже високою чутливiстю до забруднення характеризуються багато видiв лишайника. Саме вони є iндикаторами несприятливого стану середовища. Кiнцевим результатом таких впливiв є зниження фiтоценозами продуктивностi, а нерiдко i ïх масова загибель
 Кислотнi опади впливають на тисячi озер. Близько 20 % озер Швецiï, Норвегiï й Канади (а це кiлька десяткiв тисяч) втратили бiльше половини органiзмiв, якi жили в них. Серйозна шкода водним системам наносить теплове забруднення. Воно обумовлюється скиданням у джерела пiдiгрiтих вод або змiною температури в результатi дiï iнших факторiв. На планетi тепер практично не залишилося поверхневих прiсних вод, якi не були б забрудненi людиною. Припущення про чистоту пiвнiчних вод оманне. Менше забруднення цих вод нерiдко компенсується ïхньою слабкою здатнiстю ксамоочищению.
 Атмосфера — складна система, що складається з повiтря, хiмiчних домiшок i пар води. Вона — найважливiший фактор метеорологiчного режиму й передумова для протiкання фiзико-хiмiчних i бiологiчних процесiв у бiосферi. Газовий склад атмосфери, пари води й рiзнi суспензiï, якi втримуються в нiй, спричиняються ступiнь проникнення сонячноï радiацiï на поверхню Землi й утримання тепла в навколоземному просторi. У результатi людськоï дiяльностi в атмосферу попадають сотнi речовин, якi стають забруднювачами в результатi того, що вони чужi для атмосфери На сучасному етапi людин став могутньою силою, що змiнює склад атмосфери, впливає на процеси, якi вiдбуваються в нiй. Забруднення атмосферного повiтря є однiєï з головних екологiчних проблем людства. Масштаби впливу людськоï дiяльностi на атмосферу вже давно перевищили сили природи. Сьогоднi 400 бiльших мiст миру щорiчно викидають в атмосферу до 3 млрд. тонн вiдходiв (газiв, аерозолiв, пилу), що на 500 млн. тонн бiльше, нiж дають 578 активно дiючих вулканiв планети!


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRIRODOKORISTUVANNYA/atmosfera_y_naslidki_ii_zabrudnennja.dhtml