КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRAVO/proces_formuvannja_y_pidgotovki_pracivnikiv_slidchogo.dhtml Процес формування й пIдготовки працIвникIв слIдчого апарата У результатi, нашi дослiдження дозволили нам вiдтворити модель особистостi слiдчого, що являє собою складну iєрархiчну структуру, у якiй всi сторони професiйноï дiяльностi, а також особистiснi якостi, навички й умiння представленi у взаємному зв'язку й залежностi, що можна виразити Кожна зi сторiн профессиограмми вiдбиває, по-перше, певний цикл професiйноï дiяльностi, а по- друге, у нiй реалiзуються особистiснi якостi, навички, умiння, а також знання, якi забезпечують професiйний успiх на цьому рiвнi дiяльностi:. . В основi профессиограмми лежить пошукова сторона дiяльностi, що реалiзує прагнення до розкриття злочинiв i полягає в збираннi вихiдноï iнформацiï для рiшення професiйних завдань Особливе значення пошукова сторона дiяльностi слiдчого має на першому етапi розслiдування. Сутнiсть ïï полягає у вичленовуваннi з навколишнього середовища криминалистически значимоï iнформацiï (слiди злочинця, потерпiлого, зброï або знарядь злочину й т.д.), що дає можливiсть iз вiрогiднiстю реконструювати подiю злочину з таким ступенем точностi, як це вимагає закон Велика роль особистiсних якостей: це задатки й здатностi слiдчого, далi мають мiсце кримiналiстичнi знання (вчення про слiди, способи здiйснення злочинiв), професiйний досвiд (навички вичленовування опорних крапок i побудови контуру подiï), життєвий досвiд. Ефективнiсть збирання доказiв у значнiй мiрi залежить вiд знань слiдчим iнформацiйних властивостей рiзних матерiальних об'єктiв, вiд його iндивiдуального запасу Спостереження як певний вид людськоï дiяльностi пов'язане з навмисним сприйняттям предметiв i явищ зовнiшнього мира Кримiналiстична спостережливiсть при оглядi мiсця подiï — це планомiрне, цiлеспрямоване, продумане сприйняття обстановки. Таке 1) Установкою на сприйняття iнформацiï, що має значення для розкриття злочину й розслiдування справи: ця установка допомагає перебороти бридливiсть (наприклад, при оглядi трупа, що розкладається), утому й апатiю (при тривалому, безрезультатному обшуку й т.д.). 2) Специфiчним концентруванням уваги на тих саме об'єктах i ïхнiх властивостях, якi можуть дати необхiдну iнформацiю; виявлення слiдiв опору на трупi потерпiлого, слiдiв пiдробки при оглядi документiв, констатацiя доказiв поводження при спостереженнi за допитуваним i т.д. 3)Тривалим збереженням стiйкоï уваги, що забезпечує готовнiсть всiх систем слiдчого до сприйняття в потрiбний момент необхiдною вихiдною iнформацiєю (особливо при тривалих обшуках, оглядах мiсця подiï й тривалих допитiв). Бiльшiсть слiдчих вiдводить видне мiсце у своïй роботi пошуковоï дiяльностi. Пошукова дiяльнiсть реалiзує прагнення слiдчого до розкриття злочину. Представляється, що по И. П. Павлову в основi цiєï дiяльностi лежить орiєнтовний рефлекс “Почуття слiдчого”. Наступний рiвень — комунiкативна сторона дiяльностi, у процесi якоï дослiдник повинен одержати необхiдну для розкриття злочину iнформацiю вiд людей шляхом спiлкування сними. Комунiкативна дiяльнiсть — це вмiння розумiти людини, почувати його, керувати його емоцiйним середовищем Дослiдження структури комунiкативноï сторони дiяльностi, пiзнання психологiчних закономiрностей спiлкування в особливих умовах карно- процесуального резюмування дає можливiсть розробити рекомендацiï, спрямованi на пiдвищення ефективностi працi слiдчого на цьому рiвнi Є бiльша група професiєю”людина — людина” , до якоï ставиться й професiя слiдчого. Комунiкативний аспект дiяльностi є одним з домiнуючих. Слiдчий повинен мати неабиякий здiбностi спiврозмовника, що веде бесiду в особливо важкi умовах Характеризуючи комунiкативнi здатностi слiдчого, можна видiлити наступнi елементи: умiння швидко органiзовувати контакт iз собеседником. вiн починається зi звiльнення вiд внутрiшнього “затиску” з умiнням протягом усього часу розмови дивитися в очi людини й, далi, умiння знайти iндивiдуальний пiдхiд з урахуванням особливостей особистостi допитуваного; вольову форму: завжди бути у формi, тобто цiльове керування своïм поводженням. Вольова перевага — одне iз самих головних у комунiкативнiй дiяльностi Комунiкативна дiяльнiсть не допомагає перебороти конфлiкт Допит є в першу чергу органiзацiєю слiдчим того психологiчного стану опитуваного, котре реалiзується у викладi й найбiльш правильноï й повноï iнформацiï про подiю злочину й особистостi злочинця Успiшна взаємодiя двох систем — слiдчого й допитуваного, залежить вiд психологiчного контакту Глибина контакту звичайно пов'язана з тим, на якому рiвнi вiн здiйснюється. Досвiдченi слiдчi iнтуïтивно й усвiдомлено мiняють рiзнi параметри бесiди. Застосовуються тi або iншi тактичнi прийоми залежно вiд iндивiдуальних особливостей особистостi допитуваного Одна з найважливiших проблем психологiï допиту — проблема регулювання тих вiдносин, якi в ходi допиту виникають мiж допитуваним i що допитує й, у певнiй мерi, впливають на дозвiл останнiм цiлей допиту. Правильне рiшення цiєï проблеми залежить вiд рiвня знань, професiйного досвiду й навичок слiдчого. Це — соцiально- психологiчнi закономiрностi рольового положення слiдчого (допрашивающего) i допитуваного у виникаючим у результатi цього вiдносинах Допит — це боротьба за iстину. Силу в цiй боротьбi слiдчому дають рiзнi науковi знання, i одне з перших мiсць серед них займає психологiя Якщо допитуваний вiдносить себе до однiєï соцiальноï категорiï “ми”, а в слiдчому бачить представника iншого угруповання “вони”, те це не сприяє створенню необхiдного психологiчного контакту. Вiдношення до слiдчого як до “чужого” не сприяє появi в допитуваного бажання повiдомити цьому “чужому” всю вiдому йому iнформацiю про злочин, тим бiльше, що мовлення може йти про досить iнтимнi питання. Особливо гостро це питання встає при допитi обвинувачуваного Способiв, за допомогою яких може бути досягнуть психологiчний контакт подiбного роду, багато. Роблячи спробу досягти контакту з допитуваним шляхом створення спiльностi “ми”, слiдчий повинен вiдшукувати в цiй людинi позитивнi сторони, що характеризують його особистiсть. При всiм цьому вiн повинен мати через iндивiдуальнi особливостi допитуваного, а також всi матерiали справи, з облiком яких у ходi допиту виходить необхiдна iнформацiя Вибiр правильноï тактики допрашивающего багато в чому залежить вiд визначення спецiального типу допитуваного В основi рекомендацiй з тактики допиту повинен бути психологiчний аналiз структури особистостi допитуваного. Знання судовоï психологiï дозволять слiдчому бачити не абстрактного свiдка або обвинувачуваними, надiленими правилами й обов'язками, а живоï людини, розумiти всi рухи його психiки Таким чином, по-перше, допит на попередньому наслiдку — це цiлий комплекс подразникiв. Методи й прийоми допиту не тiльки не повиннi суперечити нормам карного процесу, але повиннi давати максимальний ефект у планi одержання найбiльш правдивих показань способом, найбiльш зручним для конкретного допитуваного. По-друге, вiд темпераменту допитуваного повиннi залежати темп допиту (швидкiсть) i його напруженiсть (сила), а вiд спецiального типу допитуваного — характер доказiв, на якi варто звертати особливу увагу, i порядок ïх пред'явлення Слiдчий повинен умiти органiзувати свiй психiчний стан. Гарний слiдчий має навички керування своєю волею й емоцiйною сферою, i в рамках закону емоцiями допитуваного Вся отримана в результатi пошуковоï й комунiкативноï дiяльностi iнформацiя слiдчого в процесi в достоверительной дiяльностi перетвориться в спецiально передбаченi законом форми: протоколи, постанови й т.д. Для цього слiдчий повинен добре володiти письмовим мовленням, мати навички швидкого перекладу усного мовлення вписьменную. Сутнiсть удостоверительной дiяльностi полягає в перекладi добутоï слiдчим iнформацiï в нову, переважно письмову Протокол повинен задовольняти наступним вимогам: Мова його повинен задовольняти декiльком критерiям: граматичному, стилiстичному i юридичному. Вiн повинен бути точним, досить точно понятим для тих, хто буде читати протокол У протоколi варто зберiгати лексичнi особливостi мовлення допитуваного Протокол повинен повнiстю вiдповiдати вимогам процесуального закону по зовнiшньому оформленню й по самому ньнього змiсту Протокол (якщо це рукопис) повинен бути написаний розбiрливим почерком У цей час у наслiдку активно застосовуються засоби фiксацiï показань: машинопис, магнiтофонний запис, в iнших випадках стенографiя Вiд якостi протоколу залежить подальше використання тих фактичних даних (доказiв), якi в ньому викладенi, ïхня вiрогiднiсть i значення Маючи велику процесуальну самостiйнiсть, слiдчий сам приймає рiшення, реалiзує ïх, розпоряджається робочим часом, вибирає шляхи й засоби для розкриття злочину й т.п. Показник культури слiдчого — умiння органiзувати робочий день так, щоб жоден година свого й чужого часу не пропав даром. Шляхом анкетування слiдчих установлено, що перiод “втягування” у роботу триває приблизно 0, 5-2 години. Потiм наступає перiод продуктивноï роботи протягом приблизно 3,5 години, а далi стомлення й ефективнiсть працi падає. У цьому випадку варто робити перерва. Пiсля нього виникає ще один робочий цикл, але ефективнiсть працi буде нижче, нiж при першому циклi. Спроби в один день проробити ще третiй i четвертий цикли ведуть кпереутомлению. Пiсля закiнчення години пiсля почала робочого часу починається самий продуктивний час для роботи. Але за годину до обiдньоï перерви продуктивнiсть роботи рiзко падає У другiй половинi дня найбiльш продуктивний час, як правило, наступає година через послу обiдньоï перерви й закiнчується за годину до закiнчення робочого часу. Це необхiдно враховувати для правильного розподiлу свого робочого часу: сама складна робота повинна плануватися в годинники найвищоï продуктивностi Слiдчий, як правило, має справу iз групою людей, якi внаслiдок збiгу обставин потрапили в орбiту слiдчого. Слiдчий повинен умiти швидко органiзувати всiх цих людей, визначити кожному своє мiсце, створити в лiченi мiнути монолiтний колектив, пiдкоривши ïх всiх своïй волi, єдиноï метi Один з важливих аспектiв дiяльностi слiдчого як органiзатора — швидке укомплектування груп людей, з якими йому необхiдно органiзувати взаємодiю або йому потрiбно одержати додаткову iнформацiю Слiдчий повинен розвити в себе вмiння керувати всiх учасниками огляду, координувати ïхньоï дiï, оцiнювати вихiдну обстановку, приймати рiшення Основа органiзаторськоï дiяльностi — здатнiсть точно орiєнтуватися в дiйсностi, зокрема, у початковiй ситуацiï, якостях людей i ïх можливостях Органiзаторськi якостi й умiння в значнiй мiрi можна прищепити (виховати) i розвити. Складнiсть проблеми полягає в тiм, що вони формуються в умовах професiйноï дiяльностi На наш погляд, потрiбно визначати наслiдок як ” реконструктивну” дiяльнiсть, тому що мова йде про реконструкцiю подiй минулого слiдами, якi залишилися в сьогоденнi. У цiй дiяльностi реалiзуються якостi, що характеризують творчий початок слiдчого: слiдча уява, самостiйнiсть мислення, гнучкiсть мислення, об'єктивнiсть мислення (дивитися на себе очами сторонньоï людини, критично настроєного); iнтелектуальний рiвень (кiлькiсть i якiсть матерiалу, з якого створюються моделi версiй, загальна ерудицiя), гарна пам'ять, розум (система знань), iнтуïцiя Слiдчий повинен переконатися в надiйностi створеноï конструкцiï. Вiн це робить шляхом слiдчих заходiв, а також за допомогою мислення Наукою розробленi етапи слiдчого мислення: 1. Визначення завдань i черговостi ïхнього рiшення (висування версiй i ïхнє рiшення), перевiрка (шляхом слiдчих i оперативних дiй); 2. Визначення джерел iнформацiï, методiв рiшення завдань i часу для ïхнього рiшення (планування слiдчих дiй); 3. Визначення необхiдного ступеня точностi при рiшеннi завдань (аналiз даних, побудова системи непрямих i прямих доказiв). Одне iз профiлюючих властивостей особистостi, що визначає високий рiвень професiоналiзму слiдчого — комплексне почуття перспективи кримiнальноï справи. У його основi лежать головним чином якостi реконструктивноï дiяльностi Талановитого слiдчого характеризують: Ощадливе (шмультанное) вичленовування криминалистически значимоï iнформацiï на мiсцi подiï й в iнших умовах; Швидкий переклад цiєï iнформацiï (перекодування) у знакову систему кримiналiстичних понять; Переробка отриманоï iнформацiï в закодованому видi, створення гiпотез; Перевiрка висунутих гiпотез шляхом раскодирования iнформацiï на предметному рiвнi. Побудова при пiдтвердженнi гiпотез версiï в закодованому видi й створення на ïï основi плану розслiдування; Високий рiвень самоперевiрки: детекция помилок, що полягає в перiодичному зiставленнi висунутоï версiï з реальними обставинами. Для цього необхiдний механiзм перекодування, раскодирования й швидкого переходу вiд однiєï кодовоï системи кдругой. Ця якiсть може бути названо “Детектором помилок”, що є надзвичайно значимим для професiйноï дiяльностi слiдчого. Ще Аристотель сказав: “Сумнiв, є початок мудростi”. Соцiальна сторона охоплює полiтичний аспект дiяльностi слiдчого як органiзатора боротьби зi злочиннiстю на довiреному йому дiлянцi Соцiальна сторона вiдбиває професiйну спрямованiсть, тобто iнтерес до професiï, мотиви спонукання до слiдчоï дiяльностi й емоцiйне до неï вiдношення (любов, задоволенiсть, потреба й т.п.). Є професiï, вибравши якi, людина одночасно здобуває постiйну напругу, постiйну турботу. До яким ставиться й професiя слiдчого. Вiн не може повернутися додому й вiдключитися вiд своïх справ до наступного робочого дня. Йому протипоказана роль пасивного спостерiгача Мова йде про слiдчих, що ставляться до своєï роботи як до творчого пошуку iстини по кожнiй кримiнальнiй справi Данi дослiдження показали, що питома вага кожноï з наведених вище груп якостей у структурi конкретноï особистостi слiдчого може бути рiзний. У цьому випадку недостатнiй розвиток якостей однiєï групи компенсується якостями iншоï групи. Наприклад, гарнi органiзаторськi здатностi можуть трохи компенсувати недостатнiсть конструктивних якостей i навпаки. При подiлi слiдчих на двi бiльшi категорiï що розслiдують: злочину проти особистостi; переважно господарськi злочини, варто враховувати спецiальний тип вищоï нервовоï дiяльностi в особистiснiй структурi даного слiдчого. Так, представляється, фахiвцi з “художнiм” складом мислення за iнших рiвних умов з бiльшим успiхом будуть розслiдувати вбивства, нiж велика господарська справа, а, наприклад, яскраво виражений “абстрактний” тип слiдчого з бiльшим успiхом розбирається в складнiй господарськiй справi, що вимагає абстрактного осмислювання найбiльш складних проблем У нашiм дослiдженнi намiтилися наступнi типи слiдчих: ” Слiдчий-Органiзатор” у структурi профессиограмми якого домiнують органiзаторськi якостi, що реалiзуються в його дiяльностi. Вiн намагається бiльшiсть питань вирiшувати колективними зусиллями оперативних працiвникiв i громадськостi, експертiв i ревiзорiв. Такий слiдчий добре керує бригадою, а згодом — слiдчим пiдроздiлом; ” Слiдчий-Спiврозмовник”, у якого домiнують комунiкативнi якостi; ” Слiдчий-Мислитель” — домiнують конструктивнi якостi; ” Слiдчий-Слiдопит” — домiнують пошуковi якостi; ” Слiдчий-Вихователь” — домiнують соцiальнi елементи З 1997 року вiдбулася реорганiзацiя правоохоронних органiв, у тому числi створення ГСК (державного слiдчого комiтету). При даному комiтетi були створенi вiддiли: 1) розслiдування ДТП — саме в цьому напрямку повинен працювати слiдчий- слiдопит; 2) вiддiл по економiчних злочинах, у цьому напрямку повинен працювати слiдчий-мислитель, аналiтик; 3) вiддiл по загалькарних справах, у цьому напрямку повинен працювати слiдчий- спiврозмовник, органiзатор, слiдопит Наша молода незалежна республiка здiйснює перехiд до якiсно нового стану i як нiколи має потребу в особистостi шукаючоï, що вмiє жити й працювати в умовах демократiï й ринкових вiдносин. Формування особистостi працiвника слiдчих органiв необхiдно розглядати iз двох сторiн: зовнiшньоï й внутрiшньоï. Зовнiшня сторона на наш погляд полягає в цiлеспрямованiй, систематичнiй дiï суб'єкта на об'єкт, а зворотний вплив, тобто реакцiя об'єкта, його виборче вiдношення до зовнiшнiх впливiв є внутрiшнiй аспект У мiру формування особистостi слiдчого повинна зростати роль усвiдомлення й самосвiдомостi. Коли iнтереси, потреби, мотиви, мети збiгаються зi змiстом робiт, це приводить до позитивних результатiв соцiально-економiчнi умови, ЩоЗмiнилися, привели до виявлення нових потреб суспiльства, що уже не може бути задоволено рiвнем пiдготовки молодого поколiння. Потрiбно цiлеспрямовано й систематично розвивати iнтелект учнiв, ïхнє творче мислення й пiзнання. Знання психологiï винятково важливо для слiдчоï роботи. Для того щоб пiзнати iстину, зробити вiдповiднi висновки недостатньо знати й дотримувати законiв психологiï. Разом з тим знання психологiï дає можливiсть контролювати пiзнавальний^-пiзнавальнi-власне- пiзнавальнi, вольовi, емоцiйнi процеси, перевiряти й направляти цi процеси, правильно приймати рiшення й т.д. Знання психiчних закономiрностей, застосування в процесi оперативно — пошуковоï дiяльностi певних психологiчних методiв полегшує праця спiвробiтникiв правоохоронних органiв, допомагає йому регулювати й будувати взаємини iз зацiкавленими людьми, глибше розумiти мотиви вчинкiв людей, пiзнавати об'єктивну дiйснiсть, правильно оцiнювати ïï й використовувати результати пiзнання в практичнiй дiяльностi У дiяльностi спiвробiтникiв слiдчих органiв головна робота з людьми, у яку входить ряд досить взаємозалежних аспектiв: вивчення й оцiнка людей, установлення й розвиток з ними психологiчних контактiв, надання на них свого впливу й т.д. Держава в цей час повинне надати пiдтримку слiдчим працiвникам, тому що вони, поряд з поруч iнших державних службовцiв, ведуть роботу вiд iменi держави, надiленi певними владними повноваженнями й вступають у контакт iз особами, що переступили закон, однi з перших Стабiльнiсть слiдчого апарата правоохоронних органiв крiм певноï матерiальноï й iншоï ïхньоï зацiкавленостi жадає вiд Держави психологiчноï пiдтримки. Необхiдно на державному рiвнi пiдняти авторитет слiдчих працiвникiв, забезпечити на належному рiвнi ïхню професiйну недоторканнiсть у наслiдку чого конче потрiбно створення закону про статус слiдчих поряд iз прийнятим законом про статус суддiв Дiюче карне законодавство й карно-процесуальне законодавство вимагає корiнних змiн, перегляд перекладу ряду злочинiв у розряд адмiнiстративних правопорушень, а також жорсткiсть покарань за здiйснення тяжких видiв злочинiв i вiдносно осiб, що неодноразово переступили закон Карно-процесуальне законодавство в цей час зайво консервативно в частинi ведення дiзнання й попереднього наслiдки Неухильно виконуючи вимоги закону, починаючи iз установлення фактичних обставин справи, установлення винного, вивчення його особистостi, суб'єктивноï сторони злочину, а також причин i умов, що сприяють здiйсненню злочинiв по конкретнiй кримiнальнiй справi, слiдчий ставить роботу на рiвень науково-дослiдноï дiяльностi, у ходi якоï слiдчий поставлений у свiдомо безвихiдну ситуацiю, тому що не можна розслiдуючи кримiнальну справу по вбивству, розумiючи соцiальну небезпеку цього виду злочину, виявити всi причини й умови, що сприяють здiйсненню даного злочину, i якби слiдчий був би в станi виконати цю роботу, то можна було б iз упевненiстю сказати, що пiсля десятка розслiдуваних кримiнальних справ убивства б припинилися, що свiдчить про непотрiбну формальнiсть у роботi слiдчого й поглинає значну частину слiдчоï роботи Не можна законом перекладати на слiдчого обов'язку й проблеми, якi повиннi вирiшуватися в цiлому на загальнодержавному рiвнi Слiдчий повинен розкрити при розслiдуваннi кримiнальноï справи загальну й особливу частини карного права, що практично нездiйсненно Необхiдно при переглядi карно-процесуального законодавства в розумних межах спростити стадiï попереднього наслiдку й бiльшу частину нетяжких видiв злочинiв, у здiйсненнi яких особа визнає себе винним, починати iз судового розгляду, минаючи попереднiй наслiдок, одноосiбно суддею Це значною мiрою буде сприяти зниженню напруженостi в слiдчiй роботi й, що немаловажно, значному скороченню гоcударственних засобiв, затрачуваних на ведення попереднього наслiдку Список лiтератури: 4. Указ Президента Республiки Казахстан. Про державний слiдчий комiтет РК i його органах. Алмати., 1995. — 34 з. 5. Антонян Ю.М. Психологiя злочинця й розслiдування злочинiв. — М.: Юрист, 1996.-341 з. 6. Васильєв В.Л. Юридична психологiя. Юрид. лiт., 1991, — 90 з. 7. Питання вдосконалювання попереднього наслiдку. Л., 1971, — 78 з. 8. Грановская Р.М. Елементи практичноï психологiï. — Л., 1984. — 58 з. 9. Галкiн И.С. Розслiдування злочинiв групою слiдчих.- М. , Прокуратура СРСР, 1965. — 48 з. 10. Курс судовоï психологiï. — Бухарест, 1957. — 65 з. 11. Конi А.Ф. Моральнi початки в карному процесi. Вибранi добутки. — М., 1956. — 60 з. 12. Лузгiн И.М. Моделювання при розслiдуваннi злочинiв.- М.: Юрид. лiтература , 1981. — 80 з. 13. Леви А.А. Застосування методу реконструкцiï при розслiдуваннi. М., 1975.- 112 з. 14. Матишкина А.М. Психологiя мислення. -М., 1965, — 100 з. 15. Настiльна книга слiдчого. -М. :Госюриздат., 1949. — 116 з. URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRAVO/proces_formuvannja_y_pidgotovki_pracivnikiv_slidchogo.dhtml