КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRAVO/pitannja_pro_stvorennja_absolytnoi_zbroi.dhtml

	Питання про створення абсолютноÏ зброÏ Питання про створення абсолютного або чудо — зброï вiддавна терзає багатьох людей. У часи арабськоï експансiï це був невiдомий у Європi порох. Потiм, у мiру розвитку наукових знань i технiчних можливостей, з'явилися фрегати, збройнi пушками, на змiну яким прийшли могутнiшi сталевi крейсери. А казавшиеся iграшками й плодами дивацтва дирижаблi й аероплани стали наганяти жах на армiï ворога. I якщо для бронепоïздiв були потрiбнi ще залiзницi, те його побратимовi по товщинi сталевого панцира, танку, було вже однаково де проïхати: по шосе або по болоту
 Коли з'явилося атомне, а потiм воднева зброя, яку можна доставити в будь- яку крапку земноï кулi, люди, що володiють ïм, думали, що от воно “вундерваффе”
 Але навiть ядерний щит, доповнений космiчним у виглядi програми СОИ, не гарантував нi стовiдсотковоï безпеки вiд нападу, нi можливостi абсолютного виграшу у випадку, якщо вдарити першим. До того ж доля переможця (якщо все — таки ядерний конфлiкт вiдбувся б) було б вибрати одну iз двох жахливих смертей: або вмерти в бункерi вiд недолiку ïжi, води, повiтря й сонячно го свiтла, або вмерти вiд радiоактивного опромiнення
 Хiмiчна й бiологiчна зброï також не є iдеальними як показав досвiд вiйни у В'єтнамi, та й зберiгати цю “смерть у пробiрцi” складнiше, нiж ядерну
 По цiй i iншiй причинах у цей час посиленi й активноi фiнансованi пошуки абсолютноï зброï йдуть в iнших областях
 Так, наприклад, у дельфiнарiï ВМФ, що перебуває в Козачiй бухтi мису Херсонес проводяться поглибленi дослiдження з “мобiлiзацiï” цих ссавцiв на вiйськову службу. Спочатку дельфiнiв учили трьом речам: пошуку затонулих предметiв (наприклад, торпед) , учили допомагати водолазам пiд час усiляких пiдводних робiт (подай — при неси) i охоронi вiйськово-морських баз. Використання дельфiнiв як торпеди не розробляється, тому що “торпедне” напрямок американцi вже до початку сiмдесятих рокiв порахували безперспективним. До того ж висновку прийшли й нашi вiйськовi. Наприкiнцi сiмдесятих рокiв була розроблена система патрулювання вiйськово-морських об'єктiв: по периметрi бази приблизно в напiвкiлометрi друг вiд друга розставлялися спецiальнi буï ; допливаючи до кожного буя, дельфiн — вартовий мiг, нажавши носом на педаль, одержати рибку. Таким чином, вiн обходив всю дiлянку. Углядiвши водолазiв диверсантiв, дельфiн пiдпливав до них ближче й отстреливал взривпакет ; вiдразу включався датчик з ультразвуковим сигналом “НЕБЕЗПЕКА”, розшифрованим ученими з мови дельфiнiв ; “вартовий” моментально спливав, а його подарунок диверсантам вибухав. У середньому в дельфiнарiï навчається бiля п'ятдесятьох дельфiнiв. У той же час почалися аналогiчнi тренування й з морськими котиками. За минулi з тих пор роки вiйськовi дресирувальники многому могли навчити своïх ” курсантiв “
 Iншим перспективним напрямком є створення лiтакiв — невидимок. Перший iспитовий полiт такого винищувача вiдбувся в червнi 1981 року. При його будiвлi широко застосовувалися струмопровiднi композити (надмiцнi пластики, армованi вуглецевими волокнами) , що поглинають радiохвилi. Сконструйовано лiтак — невидимка так, що всi дiлянки його поверхнi ” гасять ” сигнали радарiв (застосована спецiальна нiздрювата структура поверхнi, завдяки чому радiохвилi практично повнiстю поглинаються нею) . У результатi формою лiтак нагадує електричного ската, а все це зробило його ” невидимим ” для систем ПВО супротивника. Перший лiтак — невидимка був виготовлений фiрмою ” Локхид ” i одержав позначення F — 117 A Програма ж по виробництву лiтакiв — невидимок зветься ” Стелс “. Але ” лiтаючих скатiв ” робить не тiльки ” Локхид “, на заводi в Палм дейли, де виготовляються всi невидимки, чи втiль у металi й пластики бомбардувальник В — 2 фiрми ” Нортроп “. ” Нортроп ” теж бере участь у програмi ” Стелс “. Але хоча цi моделi (F — 117 A i В 2) можуть i добре захищатися, i нападати (новiтня комп'ютерна ударно — навiгацiйна система: бортова РЛС, прилади нiчного бачення ” котячi очi ” < рiзнi цiлi на видаленнi 12 кiлометрiв >, надточна лазерна система наведення бомб, здатнiсть нести всi види тактичного озброєння — вiд керованих ракет ” повiтря — повiтря ” до ядерних зарядiв вагою 900 кг.) , вони є вдень сьогоднiшнiм, а може бути й учорашнiм. Конструкцiï завтрашнього дня замiченi американськими фермерами в небi штатiв Калiфорнiя й Невада. В основному це два типи апаратiв, дуже различающихся, але виготовлених обоє за технологiєю ” Стелс “. Перший, прозваний ” пульсатором ” (тому що його поле супроводжується характерним голосним гулом, тембр якого час вiд часу змiнюється, звук пульсує з низькою частотою близько 1 Гц.) з'явився в липнi 1989 року й переборов за 6 мiнут вiдстань в 560 км, iншим разом його помiтили, коли за 20 секунд вiн перемiстився по небу на 70 градусiв (тобто швидкiсть є гiперзвуковий 4000 км/год i бiльше) . Лiтають ” пульсатори ” на великiй висотi й рiзко мiняють напрямок. На думку експертiв на пульсаторi коштують комбiнованi двигуни НАСА для аерокосмiчного лiтака
 У звичайному турбореактивному двигунi, перш нiж змiшуватися з пальним, повiтря стискується компресором: повне згоряння пiдвищує потужнiсть i ефективнiсть конструкцiï. Однак уже при швидкостi порядку 2 М (двi швидкостi звуку) зустрiчний тиск повiтря так велико, що компресор практично не потрiбний. А при швидкостi 6 М потiк, що набiгає, завдяки ударнiй хвилi стискується в сто разiв, тобто можна включати прямоточний пристрiй. Розрахунки показали, що воно зможе розiгнати лiтак до швидкостi порядку 16 М! Пiсля чого ” прямоточка ” повинна буде поступитися мiсцем ракетнiй силовiй установцi. Однак дотепер складною проблемою було запалювання паливно- повiтряноï сумiшi. У надзвуковому потоцi повiтря пролiтає через камеру згоряння настiльки швидко, що хiмiчна реакцiя запалення палива триває всього одну миллисекунду
 Це було каменем спотикання ” прямоточек “, що працюють на гасi або спиртi. Використання ж охолодженого до рiдкого стану водню рiзко мiняє ситуацiю. КПД двигуна на гримучому газi iстотно вище традицiйного (саме через його використання ” пульсатори ” при польотi так гуркочуть) . Уже зараз проведенi успiшнi випробування цього типу двигуна на швидкостях до 7 М, а суперкомп'ютери програли його поводження аж до 20 М
 Iншою конструкцiєю завтрашнього дня, створеноï за технологiєю ” Стелс “, є так званий ” лiтаючий трикутник “. Якщо для ” пульсатора ” актуальне гасло: швидше, вище, сильнiше, те для ” трикутника “: нижче, тихiше, непомiтнiше
 Уперше ïх помiтили пiзнiм травневим вечором 1990 року в районi авiабази ” едварс ” у штатi Невада, коли ” лiтаючий трикутник ” з великою швидкiстю, але зовсiм безшумно перемiщався в небi
 Схема розмiщення бортових вогнiв в ” трикутникiв ” одиночнi янтарно — жовтi пiд закiнцiвками крил i червоний у носовiй частинi — аналогiчно застосованоï на F — 117 A. Безшумнiсть ” лiтаючих трикутникiв ” (що в загальному — те закладене в основу програми ” Стелс “) на думку авiафахiвцiв пов'язане iз застосуванням нового палива
 Пошуки абсолютноï зброï можуть приводити до нових точок зору вiдносно вже, здавалося б, давно вiдомих бойових систем. Пушки в рiзних рiзновидах вiдомi також iз древнiх часiв, але iдея Жуля Верна про використання супергармат для досягнення бiльших висот є актуальною й сьогоднi. У серединi 60-х рокiв Джеральд Бюлль, будучи директором канадського iнституту космiчних дослiджень, зацiкавив цiєю проблемою канадський i американський уряди й одержав вiд них пiдтримку. Використовуючи знаряддя калiбром 40,6 див, знятi з лiнiйних кораблiв перiоду другоï свiтовоï вiйни вiн зiбрав три досвiдченi пушки. Сама велика бiльше 50 м у довжину. Вони й зараз стоять на своïх занедбаних полiгонах на островi Барбадос, пiд Юмой в Аризоне й поблизу Хайуотера в Канадi. Iз цих щодо примiтивних знарядь (у порiвняннi з тими, якi вiн мрiяв створити) Бюлль вiдправляв снаряди вагою до 2 тонн на рекордну висоту, що залишилася дотепер, 180 км. По сутi, вiн виводив супутники на невисоку навколоземну орбiту. Гiгантськi знаряддя не мали традицiйних лафетiв — замiсть них Бюлль використовував спецiальнi котловани. Подiбну iдею вiн перейняв вiд маловiдомого германського ” знаряддя вiдплати ” ФАУ — 3. Незважаючи на те, що випробування на Барбадосi проходили успiшно, в 1967 роцi вони припинилися — бурхливий розвиток ракетноï технiки послабило iнтерес Пентагона до супергармат, i пов'язану з ними програму просто перестали фiнансуватися
 Довгi пошуки пiдтримки у фiнансуваннi своєï iдеï привели Джеральда Бюлля в 1986 роцi до того, що вiн був прийнятий на службу iракським урядом як радник по озброєннях. Саддам Хусейн дуже зацiкавився реченням генiя артилерiï, тому що вiн одержував зброю, яку можна було б використовувати як проти Iраку, так i проти Iзраïлю. Адже ще в 1964 роцi бюллевская пушка з острова Барбадос стрiляла на 400 км. Триступiнчастоï ж ракети ” Martlet 4 ” (одна з останнiх розробок Бюлля) , вистреливаемие подiбно снаряду iз супергармати й включаються на певнiй висотi, повиннi були вражати мети, вилученi на кiлька тисяч кiлометрiв. Тому на територiï Пiвнiчного Iраку побудували попередньо ” невелику супергармату ” i про перевели з ïï експериментальнi стрiлянини — вона розташовувалася горизонтально й била настильним вогнем просто по гiрському схилi. Наступним кроком дiл дружин бути монтаж уже двох гiгантських стовбурiв ” Великого Вавилона “. Довжина супергармати повинна була становити 160 м, дiаметр стовбура 1 м. Але з даними вiдносинами довжини стовбура до калiбру зброï така пушка традицiйноï конструкцiï не змогла б виконувати своïх завдань (вiдношення стовбура знаряддя до калiбру звичайно вiд 40 до 70, а в гаубиць — вiд 20 до 40) . Це випливає iз принципу дiï гарматного стовбура: первинне прискорення снаряд одержує пiд дiєю ударноï хвилi, що утвориться при запаленнi метальноï речовини (разгоняющего зоря так) , а далi на снаряд давлять гази — продукти го ренiю цiєï речовини. До вихiдного отвору ïхнiй тиск поступово знижується
 Тому стовбур не може бути як завгодно довгим — у якийсь момент тертя мiж снарядом i стiнками каналу ста немає бiльше, нiж вплив газiв. Iснують так само межi, що стосуються дальностi стрiлянини залежно вiд потужностi заряду, що розганяє. Вони зв'язанi тим, що швидкiсть запалення сучасних метальних речовин значно нижче швидкостi поширення ударноï хвилi. Тому зi збiльшенням маси заряду, ще до його повного згоряння, снаряд може вилетiти зi стовбура. Самими великими знаряддями навiсного вогню були германська гармата часiв першоï свiтовоï вiйни ” Бiльша Берта ” (калiбр 42 див) , а також ïï бiльше пiзнiй аналог ” Тор ” (60 див) i ” Дора ” (80 див) ; а самим далекобiйним наземним знаряддям уважається нiмецька гармата ” Колоссаль ” яка обстрiлювала в першу свiтову вiйну Париж, вона мала калiбр 21 див i посилала снаряди майже на 120 км. Але на таких дистанцiях застосування авiабомб i ракет виявилося на багато ефективнiше. Бюлль, вирiшуючи завдання збiльшення дальностi стрiлянини, взяв iдею нiмцiв про розташування в стовбурi додаткових послiдовно займистих зарядiв (випробовувався для обстрiлу Лон дона пiд час другоï свiтовоï вiйни) . Але для цього необхiдно запалювати промiжнi заряди точно в потрiбний момент. Бюлль вирiшив проблему синхронiзацiï за допомогою прецизiйних конденсаторiв (точнiсть послiдовних запалень iз погрiшнiстю в пикосекунди) .
 Бюлль розробив пушку стрiляючу не тiльки звичайними снарядами, але й ракетами (саме так конструктор збирався запускати супутники на навколоземну орбiту) . Невiдомо як — би розверталися подiï в Перськiй затоцi на початку 1991 року, коли вiйська анти-iракськоï коалiцiï мали перевага, май Садам Хусейн у своєму розпорядженнi секретна зброя. Створити остаточно дiтище Бюлля перешкодили митнi служби Великобританiï, а також загадкове вбивство Джеральда Бюлля в предместии Брюсселя. А от один iз проектiв супергармати: Iдея використовувати лазери й лазерне випромiнювання у вiйськових цiлях стали ” бродити ” у розумах практично вiдразу ж пiсля вiдкриття цих джерел когерентного випромiнювання. Спочатку, як найпростiшому, намагалися використовувати лазерне випромiнювання для пропалювання бронi, але особливого успiху домогтися тут не вдалося
 Гарнi результати отриманi в застосуваннi лазерiв для прицiлiв i для наведення керованих ракет i снарядiв на вражається объект, що. Рентгенiвськi лазери збиралися використовувати в системi ПРО для знищення пускових установок i ракет на початковiй дiлянцi польоту. Але самi перспективнi результати застосування джерел когерентного випромiнювання й голографiï (яка також ґрунтується на лазерному випромiнюваннi) були отриманi для виявлення вiйськових об'єктiв на зеленiй i морськiй поверхнi з космосу iз супутникiв — шпигунiв. Важливо, однак, не тiльки побачити що — те, але й знати точно, що це. Для цього використовується система голографического розпiзнавання образiв: попередньо на землi записують голограму з iнформацiєю про вид об'єктiв, за яких буде встановлений контроль ; потiм запускають супутник з голограмою й апарату рiй розпiзнавання Список лiтератури:
 1. Журнал “Закордонний вiйськовий огляд ” ( 1-5) 1991 г
 2. А. Акаєв “Оптичнi електроннi машини ” М. 1986 г
 3. Альманах журналу “Навколо свiту” 1991 г


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRAVO/pitannja_pro_stvorennja_absolytnoi_zbroi.dhtml