КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRAVO/YURISPRUDENCIA/rozvitok_reactivnoi_aviacii.dhtml

	Розвиток реактивноÏ авIацIÏ У славному лiтописi авiацiï чимало яскравих сторiнок, що вiдбивають значнi етапи ïï розвитку. Одна з таких сторiнок пов'язана зi створенням у травнi 1956 року Окремого авiацiйного загону 235. До складу знову створеного лiтного пiдроздiлу ввiйшло кiлька екiпажiв Московського транспортного керування цивiльноï авiацiï пiд командуванням А. И. Колеватова. В 1957 роцi командиром загону був призначений Б. П. Бугаïв, з iм'ям якого зв'язане становлення цього пiдприємства, одного iз кращих в Аерофлотi. У той час в авiазагонi була розроблена й впроваджена принципово нова органiзацiя проведення попередньоï й предполетной пiдготовки екiпажiв. До кiнця 50-х рокiв Окремий авiазагiн 235 мав у своєму розпорядженнi рiзноманiтну технiку, добре пiдготовленi кадри, мав бiльший досвiд виконання мiжнародних польотiв
 У зв'язку з масовою експлуатацiєю нових багатомiсних швидкiсних лiтакiв, розширенням мережi повiтряних лiнiй необхiдно було значно пiдвищити культуру обслуговування пасажирiв. Для забезпечення експлуатацiï лiтакiв Ту-104 у бiльше широких масштабах треба було реконструювати ВПП у рядi аеропортiв, побудувати рулежние дорiжки, лiтаковi стоянки й багато iнших об'єктiв. Тому в шостiй п'ятирiчцi передбачалися великi капiтальнi вкладення, що дозволяло Аерофлоту вдвiчi збiльшити обсяг будiвельних робiт з порiвняння з п'ятою п'ятирiчкою
 Було вирiшено поставити будiвництво в краïнi на сучасну iндустрiальну основу. Вiдповiдно до цим будiвельнi органiзацiï цивiльноï авiацiï стали ширше використовувати залiзобетоннi збiрнi конструкцiï, застосовувати iндустрiальнi методи робiт
 В 1961 роцi Внуковский аеропорт вiдзначив своє 20-летие. За цi роки вiн невпiзнанно змiнився, став головною повiтряною гаванню столицi краïни. Тут були всi необхiднi радiотехнiчнi засоби для прийому й випуску лiтакiв у складних метеоусловиях, реконструйований аеровокзал
 Протягом 1956-1958 рокiв були побудованi й уведенi в експлуатацiю злiтно- посадочна смуга й аеровокзал в Адлере, аеровокзали в Нiколаєвську-на^- Амурi, Кустанаï, Донецьку, Омську, Актюбiнську, Сталiнградi, Тбiлiсi, Кишиневi, Карагандi, Мiнську, Ташкентi, Сiмферополi, Днiпропетровську, Южно-Сахалинске, Ульяновске, Джусалах, Iвановi
 В 1959роцi керiвництво ГУГВФ ухвалило рiшення щодо будiвництвi аеропорту в Борисполi (Киïв ) i створеннi в ньому пiдроздiлу реактивних лiтакiв Ту-104. В 1960 роцi почалися роботи з реконструкцiï й розширення аеропортiв московського авiавузла. У найбiльших пiдмосковних аеропортах Внуково й Шереметьєво споруджувалися аеровокзали, розрахованi на обслуговування великого потоку пасажирiв. У Москвi на Ленiнградському проспектi почалося будiвництво великого мiського аеровокзалу
 Полiпшенню наземного обслуговування авиатехники, пiдвищенню надiйностi ïï експлуатацiï сприяли уведення в лад ЛеРМ в аеропортi Биково, а також будiвництво й реконструкцiя виробничих корпусiв на рядi ремонтних заводiв ЦПФ. Прийняли перших пасажирiв аеровокзали в аеропортах Саратов, Улан-Уде, Жиганск, Витим, побудована злiтно- посадочна смуга в Куйбишевi, реконструйованi ВПП у Сiмферополi, Алма- Атi, Києвi (Жуляни) , Сиктивкарi, Ленiнградi й Душанбе, подовженi — у Внуковi й Iркутську. В 1960 роцi гостинно розгорнули своï дверi аеровокзали в Анадирi й Павлодарi, Петрозаводську, Чернiговi й Кежме, готелю в Мурманську, Хабаровську й Ростовi-на^-Донi. Авiатори одержали п'ять злiтно-посадочних смуг, у тому числi нову в Одесi й реконструйованi в Ашхабадi, Мiнеральних Водах, Баку, Бикове. Була подовжена ВПП у Краснодарi, побудована друга злiтно-посадочна смуга Вкрасноярске.
 Рiст iнтенсивностi руху лiтакiв з газотурбiнними двигунами й збiльшення витрати авiапалива викликали необхiднiсть реконструкцiï складiв ГСМ, змiна системи паливопостачання в аеропортах. Почали будуватися пiд'ïзнi залiзничнi вiтки до видаткових складiв ГСМ, що дозволяли уникнути промiжноï перевалки нафтопродуктiв. У спорудженнi об'єктiв авиатопливообеспечения стали застосовуватися великi резервуарнi ємностi вертикального типу замiсть малих горизонтальних. На складах ГСМ впроваджувалися потужнi стацiонарнi засоби механiзацiï процесiв прийому й видачi палива. Розробка й впровадження пристроïв, що забезпечують якiсну схороннiсть ГСМ i тонке очищення палива вiд механiчних домiшок i вологи, поряд з iншими заходами пiдвищили безпека польотiв i збiльшили ресурси роботи авiацiйних двигунiв Проекти реконструкцiï й будiвництво аеропортiв i iнших пiдприємств i органiзацiй ЦПФ розроблялися Аеропроектом. На базi аеродромного вiддiлу Союзморпроекта, що перейшов у ведення Аерофлоту у зв'язку з передачею ГУГВФ Полярноï авiацiï, була органiзована Ленiнградська фiлiя Аеропроекта — Ленаеропроект. Наступив новий важливий перiод у життi цих органiзацiй. Поряд з виконанням бiльших, чим колись, проектно-дослiдницьких робiт для цивiльноï авiацiï вони розгорнули дослiдження, спрямованi на пiдвищення рiвня оснащеностi повiтряних лiнiй i аеропортiв новим обладнанням. Аеропроект розробив проекти ангарних корпусiв ЛеРМ. Цi складнi iнженернi спорудження призначалися для всебiчного технiчного обслуговування лiтакiв
 Тривали роботи з подальшого оснащення аеропортiв светотехническими засобами, радiо- i радiолокацiйним устаткуванням, що забезпечували польоти й посадку швидкiсних багатомiсних лайнерiв у складних метеоусловиях i вночi. В 1956 роцi початку експлуатуватися система свiтлосигнального встаткування Свiча-1 iз прожекторними й лiнзовими вогнями, а в 1958 роцi — система Д-1 iз прожекторними вогнями високоï iнтенсивностi й лiнзових вогнiв з паралельним з'єднанням, що забезпечувало посадку лiтакiв в умовах поганоï видимостi
 У цей же час були встановленi потужнi п'ятнадцяти- i двадцатикиловаттние радiопередавачi в аеропортах Хабаровська i Якутська, пятикиловаттние в аеропортах Тбiлiсi, Новосибiрська, Магадана, Владивостока (Пiвнiчнi Ключi) . Уведення в експлуатацiю таких передавачiв давав можливiсть почати органiзацiю радиотелетайпной зв'язку з використанням апаратiв СТ- 35. Збiльшилася кiлькiсть радiостанцiй з дистанцiйним керуванням. В 1958 роцi без постiйного чергового персоналу працювало вже 60 вiдсоткiв радiостанцiй аеропортiв
 Гiдрометеослужба оснащувалася лiчильно-електронними машинами, радiотелетайпами, фототелеграфною апаратурою, що пiдвищувало оперативнiсть i якiсть гiдрометеорологiчного забезпечення польотiв
 В 1959 роцi наша промисловiсть органiзувала випуск удосконаленого радиосветотехнического встаткування, призначеного для керування польотами в районi аеропорту й посадки лiтакiв всiх типiв у складних метеорологiчних умовах i вночi.
 З 1960 року почалося впровадження в експлуатацiю радiомаякiв ближньоï навiгацiï. З ïхньою допомогою екiпажi лiтакiв могли в будь-який час визначати своє мiсце знаходження на трасi. Такi радiомаяки були встановленi у Внуковском, Свердловськом, Iркутськом, Хабаровськом, Бориспiльському й iнших аеропортах
 З освоєнням новоï авiацiйноï технiки виникла необхiднiсть перегляду ряду документiв, що регламентували лiтню роботу, внесення в них вiдповiдних змiн i доповнень. Для пiдвищення якостi видаваних руководств, iнструкцiй, вказiвок i iнших документiв на початку 1959 року була створена Методична рада ГУГВФ.
 Значний рiст iнтенсивностi руху реактивних лiтакiв зажадав корiнноï реорганiзацiï служби руху. У короткий строк була перебудована робота диспетчерськоï служби на всiх основний повiтряних трасах, що проходили через зону Московськоï диспетчерськоï служби, створеноï допомiжнi районнi диспетчерськi пункти (ВРДП) , що дозволило забезпечити повний радiолокацiйний контроль за польотами над трасою. Органiзовано головнi районнi диспетчерськi пункти (ГРДП) , на якi покладали керiвництво й контроль за рухом транспортних лiтакiв всiх вiдомств на повiтряних трасах СРСР на висотах понад 4500 метрiв
 В 1958 роцi почалася цiлеспрямована робота iз застосування й використання засобiв об'єктивного контролю за польотами й керуванням повiтряним рухом, видана Iнструкцiя iз застосування фотореєстрацiя для об'єктивного контролю за якiстю виконання посадки лiтакiв , а трохи пiзнiше — Iнструкцiя з органiзацiï й керiвництва рухом лiтакiв на повiтряних трасах СРСР , у якiй визначалася бiльше доконана органiзацiйна структура служби руху на трасах, у районi аеропортiв, розширювалися функцiï служби руху
 Експлуатацiя реактивних лiтакiв i значне полiпшення керiвництва польотами дозволили збiльшити частоту руху на повiтряних магiстралях краïни. Так, на трасах, що зв'язували Москву з Ленiнградом, Адлером, Алма-Атою, Сiмферополем, Петропавловськом-Камчатським, частота руху в 1960 роцi в порiвняннi з 1959 роком збiльшилася в чотири-п'ять разiв, сталi летiти у два-три рази частiше лiтаки з Москви в Баку, Iркутськ, Киïв , Свердловськ i багато хто iншi мiста
 У зв'язку з постiйно зростаючими потребами в повiтряних перевезеннях уводилися в дiю новi траси. Серед них: Москва — Горький — Кiров — Сиктивкар — Печора — Воркута — Мис Кам'яний — Норильськ. В 1957-1958 роках почалися регулярнi польоти з Москви в Кострому, Iваново й Тамбов. Казань мала повiтряне сполучення з Адлером, Мiнеральними Водами й Києвом; з Караганди лiтаки стали лiтати в Павлодар, Джезказган i iншi мiста
 Впровадження реактивних лiтакiв i збiльшення iнтенсивностi руху пiдвищили пропускну здатнiсть авiалiнiй. У мiру надходження на союзнi траси реактивних лiтакiв поршневi Чи лiтаки-2, Мул-12 i Мул-14 передавалися на мiсцевi повiтрянi лiнiï, мережу яких у зв'язку з бурхливим розвитком продуктивних сил у цiлому рядi районiв краïни продовжувала швидко розширюватися. Так, зi збiльшенням видобутку вугiлля, нафти й газу на територiï Комi АРСР виникла необхiднiсть у бiльше iнтенсивному використаннi авiацiï на повiтряних трасах республiки. Рiшенню цього завдання сприяло надходження в Сиктивкарскую авiагрупу в 1957 роцi лiтакiв Мул-14.
 На рядi напрямкiв пiд час перевезення людей i вантажiв на далекi вiдстанi повiтряний транспорт став переважноï. В 1959 роцi лiтаки Ту-104, Мул-18, Ан-10 курсували мiж Москвою й майже всiма столицями союзних республiк, а також великими мiстами Сибiру й Далекого Сходу. У наступному роцi цi лiтаки вийшли на лiнiï, що зв'язували Москву iз Сiмферополем, Ростову-на^-Дону, Красноярськом, Душанбе, Норильськом, Сиктивкаром, Ригою. Далекосхiдне територiальне керування ЦПФ органiзувало регулярнi рейси лiтакiв Ту-104 по маршрутi Хабаровськ — Петропавловськ-Камчатський — Анадир, що значно полiпшило авiацiйне обслуговування населення Чукотського нацiонального округу
 У зв'язку з ростом довжини внутрiшньосоюзних i мiжнародних повiтряних лiнiях, що викликала необхiднiсть збiльшення обсягу iнформацiï про стан трас, аеродромiв радiотехнiчних засобiв для забезпечення безпеки й регулярностi польотiв, в 1956 роцi при Центральному вузлi магiстральних зв'язкiв ГУГВФ була органiзована група аеронавiгацiйноï iнформацiï (ДАI ЦУМС) . А в 1960 роцi пiсля реорганiзацiï ДАI ЦУМС вона стала йменуватися службою аеронавiгацiйноï iнформацiï Центрального вузла магiстральних зв'язкiв i руху. Ця служба була покликана концентрувати аеронавiгацiйну iнформацiю, що стосується характеристик i стану аеродромiв, трас, диспетчерських зон, радиосредств зв'язки й посадки, що перебувають на територiï СРСР i iноземних держав, i забезпечувати цiєю iнформацiєю екiпажi повiтряних судiв
 Розширення парку турбореактивних i турбогвинтових лiтакiв висунуло складне завдання органiзацiï ïхнього технiчного обслуговування. Внуковские ЛеРМ i технолого^-конструкторське бюро при них стали провiдними ланками в рiшеннi цього завдання. Ними розроблялася необхiдна технiчна документацiя по експлуатацiï нових типiв машин, виявлялася допомогти фахiвцям рiзних пiдроздiлiв Аерофлоту, краïн соцiалiстичноï спiвдружностi й iнших закордонних держав, де експлуатувалися радянськi лiтаки. Фахiвцi ЛеРМ у короткий строк механiзували основнi дiлянки роботи, впровадили метод обслуговування лiтакiв у спецiальному доцi, що дозволяв звiльнитися вiд пересувних засобiв (платформ, драбин i т.п.) . У доцi був змонтований комплекс стацiонарних споруджень, що забезпечував технiкам i iнженерам пiдхiд до будь-якого вузла й агрегату реактивних лiтакiв, наявнi бiльшi габарити. Використання докiв значно скоротило час на обслуговування лiтакiв
 Для обмiну досвiдом технiчноï експлуатацiï лiтакiв фахiвцi Внуковских ЛеРМ виïжджали в аеропорти Ленiнграда, Iркутська, Ташкента. Поширенню передових методiв працi сприяла також органiзована у Внуковi виставка нових зразкiв засобiв механiзацiï й оснащення, використовуваних при технiчному обслуговуваннi. На нiй були представленi пристосування для знiмання й установки повiтряних гвинтiв лiтакiв Мул-18 i Ту-114, спецiальний транспортувальний вiзок для колiс шасi лiтакiв Ту- 104 i Ту-114, стенд попереднього монтажу двигуна АИ-20. Багато роблем механiзацiï трудомiстких процесiв обслуговування реактивних лiтакiв вирiшувалися безпосередньо на пiдприємствах силами iнженерiв i технiкiв. Щоб уникнути простоïв новоï авiацiйноï технiки налагоджувалося планомiрне забезпечення аеропортiв запасними частинами й агрегатами через органiзованi в них бази аеродромного забезпечення. Удосконалювалися керування й планування виробництва, створювалися групи оперативного й календарного планування. Впроваджувалася система диспетчерського контролю за ходом виконання трудомiстких операцiй. Органiзувалися нормировочно-дослiдницькi групи для виявлення невикористаних резервiв виробництва й розробки норм на технiчне обслуговування лiтакiв. У цехах оперативного обслуговування лiтакiв з газотурбiнними двигунами створювалися й обладналися пересувнi iнструментально- комплектувальнi вiддiлення Техдопомога i спецлаборатории.
 Умови ж технiчного обслуговування вертольотiв, що базуються, як правило, на оперативних крапках, вилучених вiд пiдприємств на багато десяткiв, а те й сотнi кiлометрiв i не мали постiйного технiчного персоналу, iстотно вiдрiзнялися вiд прийнятих на стацiонарних аеродромах. На командира вертольота й iнших членiв екiпажа покладали додатковi обов'язки, якi в базових аеропортах звичайно виконували спецiальнi служби. На час роботи вертольотiв на оперативних крапках туди доставлялися необхiдне встаткування, iнструменти, запаснi частини й ГСМ, вiдряджалися найбiльш квалiфiкованi авиатехники, знайомi з особливостями експлуатацiï вертольотiв у рiзноманiтних географiчнi й клiматичних умовах
 Для бiльше ефективного використання вертольотiв на оперативних крапках потрiбно було розробити й органiзувати систему баз аеродромноï мережi експлуатацiï. У розробцi цiєï системи i ïï впровадженнi брали участь працiвники ОКБ авiапромисловостi, Госнии ЦПФ i фахiвцi експлуатацiйних авiапiдроздiлiв
 Наземна експлуатацiя реактивних лiтакiв i вертольотiв була нерозривно пов'язана з освоєнням i впровадженням принципово нових технiчних засобiв аеродромного обслуговування: електроагрегатов для запуску двигунiв, паливозаправникiв бiльшоï ємностi, установок для перевiрки гiдросистем, унiверсальних пiдiгрiвникiв двигунiв, тягачiв для буксирування лiтакiв. З 1960 року почали впроваджуватися потужнi роторнi й плужнощеточние снiгоочиснi машини для збирання снiгу iз ВПП i рулежних дорiжок, зi стоянок лiтакiв i перонiв. Для очищення ВПП вiд пилу й смiття стали застосовуватися вакуумнi очисники, а вiд льоду — тепловi машини
 Новизна технiки, збiльшення парку нових видiв спецмашин i механiзмiв зажадали розробки вiдповiдноï органiзацiйноï структури, нових методiв керування процесами технiчного обслуговування повiтряних судiв. У зв'язку iз цим в 1959 роцi в Керуваннi наземних споруджень ГУГВФ був створений вiддiл експлуатацiï й ремонту авiатракторноï технiки на нього покладали функцiï по розробцi документiв, що стосується органiзацiï обслуговування лiтакiв i вертольотiв спецавтотранспортом, i контроль за ïхнiм виконанням. Надалi й у територiальних керуваннях ЦПФ була организованна служба спецавтотранспорта й аеродромноï механiзацiï
 Вiдповiдно до плану шостоï п'ятирiчки передбачалося пiдвищити продуктивнiсть працi на ремонтних пiдприємствах ЦПФ на 38 вiдсоткiв, збiльшити випуск валовоï продукцiï в 1,9 рази, а також забезпечити розширення що дiяли й будiвництво нових ремонтних пiдприємств, оснащених високопродуктивним устаткуванням. Провiдна роль в освоєннi й впровадженнi капiтального ремонту лiтакiв, вертольотiв i двигунiв належала авiаремонтним пiдприємствам 400,402,412 i 243.
 З огляду на складнiсть освоєння ремонту новоï реактивноï й турбогвинтовоï технiки, Ремонтно-технiчне керування ГУГВФ ще в перiод випробувань ïï досвiдчених зразкiв передбачило технiчну пiдготовку авiаремонтних баз. Ремонт лiтакiв типу Ту-104 i Ту-114 вироблявся на авiаремонтнiй базi 400, лiтакiв типу Мул-18 — 402, а лiтакiв типу Ан-10 i Ан-12 — 412. На цих пiдприємствах були побудованi новi бiльшi самолеторемонтние корпуса й цехи з ремонту газотурбiнних двигунiв
 Уперше в практицi цивiльноï авiацiï на авiаремонтнiй базi 402 була побудована станцiя по випробуванню реактивних двигунiв з повним глушiнням шуму, а потiм мотороиспитательние станцiï iз шумоглушением вступили в лад i на авiаремонтних базах 400,412 i багатьох iнших пiдприємствах цивiльноï авiацiï. Були побудованi також спецiальнi будинки для цехiв ремонту рiзних лiтакових агрегатiв i встаткування Будiвництво, реконструкцiя й технологiчна пiдготовка авiаремонтних баз до проведення ремонту багатомiсних лiтакiв здiйснювалися при особистiй участi iнженерно-технiчних працiвникiв i робочих пiдприємств. Органiзаторами всiх цих важливих заходiв були керiвники авiаремонтних баз
 Спiвробiтники створених на авiаремонтних базах технолого- конструкторських бюро (ТКБ) разом з iнженерно-технiчними працiвниками цехiв у короткий термiн вивчили теоретичнi основи швидкiсноï авiацiйноï технiки, конструкцiï нових лiтакiв, двигунiв, агрегатiв i бортового встаткування, встановили творчий зв'язок з дослiдно- конструкторськими бюро авиационной промисловостi


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRAVO/YURISPRUDENCIA/rozvitok_reactivnoi_aviacii.dhtml