КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRAVO/MIZHNARODNE_PRAVO/icpolnitelnaja_vlada_v_pjatiy_respublici.dhtml

	ИCполнительная влада в П'ятIй РеспублIцI Принцип подiлу влади в умовах змiшаноï республiки у Францiï перетерпiв ряд змiн у порiвняннi з парламентською республiкою. Загальна спрямованiсть визначається не стiльки прагненням до самостiйностi, що граничить iз вiдокремленням, скiльки прагненням до ефективностi й максимального впливу. Це ж початок був значною мiрою закладено й в органiзацiï виконавчоï влади. Остання, як ми вже вiдзначали, носить у Францiï бицефальний, тобто двоïстий характер. Вона подiлена мiж президентом i урядом як колегiальним органом. Про положення й повноваження президента вже було сказано, подивимося, як органiзовано й функцiонує уряд, як дiє система сдержек i противаг усерединi самоï влади
 Уряд Французькоï Республiки являє собою колегiальний орган, що несе основну вiдповiдальнiсть за здiйснення виконавчоï влади в краïнi. На нього покладене загальне керiвництво й керування справами держави. Як орган загальнополiтичного керiвництва уряд визначає завдання й мети державноï полiтики. Уряд одночасно залишається вищим органом керування. Вiдповiдно воно намiчає й здiйснює мiри, необхiднi для реалiзацiï поставлених цiлей i завдань. Уряд є головним розпорядником кредитiв, на нього покладає виконання державного бюджету. У розпорядженнi уряду перебувають також адмiнiстративний апарат i збройнi сили. Всi цi повноваження перерахованi в ст. 20 Конституцiï 1958 року, що визначає загальний статус уряду
 Своєрiднiсть i специфiка статусу уряду у Францiï полягає в тiм, що воно як би виступає у двох значеннях. По- перше, воно являє собою Раду мiнiстрiв республiки. По-друге, воно виступає у формi кабiнету, поєднуючи всiх членiв уряду, але пiд керiвництвом прем'єр-мiнiстра
 Складнiсть полягає в тому, що в рядi случав основний закон не проводить чiткого розходження мiж двома органiзацiйними формами, користуючись збiрним термiном уряд. Так, Конституцiя (ст.49) говорить про вiдповiдальнiсть уряду, явно крiм при це президента республiки. Адже вiн парламентськоï вiдповiдальностi не несе. У той же час прем'єр- мiнiстр може порушити питання про довiру уряду тiльки пiсля обговорення в Радi мiнiстрiв. А в цьому випадку участь президента — необхiдна умова, тому що рада мiнiстрiв збирається тiльки пiд нього головуванням
 Дiйсно, згiдно ст. 20, уряд визначає й здiйснює полiтиковi Нацiй. Можна було б припустити, що це робить Раду мiнiстрiв. Але адже ця формула дається в роздiлi присвяченому уряду, а не президентовi республiки. Iз цього можна припустити, що на практицi питання вирiшуються колегiальним органом, а президент висловлює тiльки свою думку. Або, навпроти, вирiшує президент, а колегiальний орган лише бере участь вобсуждении.
 Вiдповiдь на цi питання дала практика функцiонування державного механiзму. Все залежить вiд розмiщення полiтичних сил у краïнi. Так якщо й президент i прем'єр-мiнiстр представляють тi самi сили, то в президента в руках перебувають, як правило, керування всiх найбiльш важливих питань, залишаючи а руках мiнiстрiв питання оперативного характеру
 Iнакше виглядає ситуацiя, коли Елисейский палац (резиденцiя президента) i Матиньон (резиденцiя уряду) контролюють рiзнi полiтичнi сили. Тут особливо важливого значення набуває те, що рiшення найбiльш iстотних питань може мати мiсце лише при й обговорення в Радi мiнiстрiв. Цiлком природно, що в розглянутих умовах повноваження президента й самих реальних можливостей ïхнього здiйснення значно звужуються, а повноваження прем'єр-мiнiстра iстотно розширюються
 Таким чином, система противаг, закладена в побудовi виконавчоï влади, дозволяє ïï по-рiзному збалансувати в рiзнi полiтичнi ситуацiях
 Порядок формування уряду в правовому вiдношеннi порiвняно простий. Президент республiки призначає прем'єр-мiнiстра й по його поданню iнших членiв уряду. Формально президент не зв'язаний яким-небудь умовами призначення, i його декрет не має потреби в контрасигнацiï. Оскiльки, однак, iснує iнститут парламентськоï вiдповiдальностi уряду, президент не може не зважати на розклад сил у Нацiональних зборах Члени уряду призначаються президентом по поданню прем'єр-мiнiстра. Конституцiя 1958 року також вiдзначає особливе положення прем'єр-мiнiстра серед iнших мiнiстрiв
 Прем'єр-мiнiстр керує дiяльнiстю уряду. Вiн вiдповiдає за нацiональну оборону, забезпечує виконання законiв, володiє регламентарной владою й робить призначення на вищi вiйськовi й цивiльнi посади, за винятком тих, призначення на якi робить приоденет.
 У Францiï не iснує фiксованого в Конституцiï числа й перелiку мiнiстерств. Склад Ради мiнiстрiв визначається щораз, коли формується новий уряд
 У краïнi з високим рiвнем централiзацiï й бюрократизацiï державного апарата вже порiвняно давно зложилася ще одна специфiчна система додаткового контролю за дiяльнiстю адмiнiстрацiï. Вона покликана насамперед запобiгти можливостi зловживання владою з боку адмiнiстрацiï й забезпечити дотримання законностi у випадку ïï порушення представниками адмiнiстрацiï. Вона покликана насамперед запобiгти можливостi зловживання владою з боку адмiнiстрацiï й забезпечити дотримання законностi у випадку ïï порушення представниками адмiнiстрацiï. Мова йде об получившей широке поширення у Францiï адмiнiстративноï юстицiï. Адмiнiстративнi трибунали, що представляють собою суди першоï iнстанцiï по адмiнiстративних правопорушеннях, розглядають всi скарги на дiï адмiнiстративноï влади, зв'язанi зi зловживанням службовим повноваженням i iншими, переважно посадовими злочинами
 Поява адмiнiстративноï юстицiï самим тiсним образом пов'язане з реалiзацiєю принципу подiлу влади. З 1899 року Державна рада є вищим органом адмiнiстративноï юстицiï з питань застосування адмiнiстративного права й по справах, у яких однiєï зi сторiн виступає адмiнiстрацiя
 Основу адмiнiстративноï юстицiï у Францiï утворять нинi регiональнi адмiнiстративнi трибунали. Вони розглядають справи по позовах про анулировании неправомiрних актiв адмiнiстративних органiв, про вiдшкодування шкоди у зв'язку зi збитком, заподiяним дiями адмiнiстрацiï. Вищим органом адмiнiстративноï юстицiï є Державна рада, що виступає касацiйною й апеляцiйною iнстанцiєю по справах, розв'язуваним адмiнiстративними трибуналами. Крiм того, вiн розглядає по першiй iнстанцiï справи, пов'язанi з регламентарними актами президента республiки, прем'єр- мiнiстрiв i мiнiстрiв
 В 70-е року у Францiï виник ще один iнститут, покликаний пiдсилити контроль за дiяльнiстю адмiнiстрацiï й попередити ïï зазiхання на права й волi громадян. Мова йде про так званий медiатор, заснований за рекомендацiєю Ради Європи для використання всiма краïнами, що входять до складу Ради
 Змiшана форма правлiння з'явилася у Францiï iз твердженням П'ятоï Республiки. Вона стала досить ефективною й дiючою вiдповiддю на полiтичну кризу, породжена, поряд iз прочим, порушенням балансу влади, викликаним надмiрним посиленням влади парламентських асамблей. Своєрiднiсть правового статусу президента республiки викликано не просто прагненням змiцнити президентську владу. У всякому разi це не самоцiль. Вона була визнана необхiдноï для того, щоб перебороти слабiсть i аморфнiсть виконавчоï влади, що породжували полiтичну нестабiльнiсть i угрожавшую нацiональноï безпеки
 Звичайно, принцип подiлу влади в умовах змiшаноï форми правлiння реалiзується зовсiм iнакше, нiж у президентськiй республiцi. Проте, вiн безумовно присутнiй. Забезпечуючи в першу чергу самостiйнiсть i ефективнiсть виконавчоï влади, вiн нацiлює одночасно всi галузi влади на спiвробiтництво й взаємодiю. Досвiд П'ятоï Республiки пiдтвердив, що ця форма правлiння в стан еволюцiонувати й залишається досить ефективноï навiть при радикальнiй змiнi полiтичних ситуацiй. Це тим бiльше важливо пiдкреслити, оскiльки в росiйськiй пресi деякими авторами висловлювалася думка, що французька модель органiзацiï влади недiєздатна й не може ефективно сприяти подоланню кризових явищ. Досвiд конструювання й функцiонування французького державного механiзму не пiдтверджує подiбнi висновки


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/PRAVO/MIZHNARODNE_PRAVO/icpolnitelnaja_vlada_v_pjatiy_respublici.dhtml