КГБ: Київська міська бібліотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/SUCHASNA_MOVA/zvertanna_v_rechenni.dhtml

	Звертання в реченнI orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=6804
 Iз семантичного погляду у функцiï звертання можуть виступати iменники та суб- стантивованi частини мови в прямому й переносному значеннi, що означають:
 1) прiзвища, iмена, по батьковi, псевдонiми i прiзвиська людей,
 наприклад; — Ти ще не заснула, Соломiє? — стиха
 обiзвався Остап (М. Коцюбинський); — Запам ятай це мiсце,
 вгене, — сказав Брянський (О. Гончар); Грай, Марку, грай! (Л.
 Костенко);
 2) назви людей за ïх родинними стосунками, наприклад: Я й так
 боюсь, мамочко, що моє лихо вiдiб сться на твоïх i без
 того немiцних нервах (Леся Украïнка); Ну, сину, як маєш
 охоту, то я тебе в школу вiддам? (М. Коцюбинський); 436 3)
 соцiальне становище, класову чи станову належнiсть, посаду, звання,
 титул тощо, наприклад: Жартуєте, пане гетьмане? (М.
 Грушевський); -Де твоя шинель, сержанте? (О. Гончар); Вiтаю тебе,
 мiй добрий, мiй єдиний друже (Т. Шевченко);
 3) професiю, спецiальнiсть особи, наприклад: — Дядьку лiкар,
 менi вже не буде боляче? (Ю. Яновський); Добре, учителю, що ти
 небокраï пiдняв нам людського стремлiння (М. Вiнграновський);
 4) нацiональнiсть особи, мiсце ïï мешкання, наприклад:
 Слов'яни любi, и ви, усi народи! Борiтесь, стiйте за своï
 свободи (XI. Тичина); Татарине, татарине, чого ти тут прийшов?
 (Iсторична пiсня);
 5) назви рiзних частин тiла, наприклад: Умри, душе, розбийсь, холодне
 серце, так жить не варт! (Леся Украïнка); О кучерi яснi i очi
 Беатрiче, чого ж вив тьмi люГй неяснi i смутнi? (В. Сосюра);
 6) назви демонологiчних та мiфiчних iстот, наприклад: 0 страднику
 великий Прометею, тобi я заздрю; Ти хiба нiколи не плакала.
 Русалонько?; Геть, сатано! (Iз тв. Лесi Украïнки);
 7) назви тварин i птахiв та ïх клички, наприклад: Спасибi тобi,
 мiй голубе, що хоч ти мене не забуваєш… (Т. Шевченко);
 Гей, соб, сивий, соб, моругий, соб! - пiдбадьорив вiн воликiв,
 налягаючи щиро на плуга (М. Коцюбинський); Вовчики-братики,
 здоровенькi були!.. (Остап Вишня);
 8) назви рослинного свiту, наприклад: Гей, дубоньку, чи будеш ти
 стояти, як сива голова моя схитнеться? (Леся Украïнка); Не
 кури, зажурена тополе, над розгонам огненних дорiг… (В.
 Сосюра);
 9) назви природних явищ, наприклад: Зоре моя вечiрняя, зiйди над гораю
 (Т. Шевченко); Радiйте, гори в синiй пiднебесностi! Радiйте, рiки й
 давнiï лiси! (П. Тичина);
 10) географiчнi назви (сюди також належать слова земля, край,
 батькiвщина, вiт чизна, краïна, держава), наприклад:
 Украïно, моя сердечна ненеï Не лай мене, стра жденна,
 незабута… (I. Франко); Нi, я себе не можу уявить без тебе.
 Днiпре, як i без тополi, що в серцi моïм змалку тополить (М.
 Вiнграновський); Кохана стороно моя! Далекий рiдний краю! Щораз
 згадаю я тебе, то й казку сю згадаю (Леся Украïнка);
 11) абстрактнi поняття (моральнi якостi, переживання, психiчний стан,
 почуття тощо), наприклад: 3 кожноï там чути хати:
 справедливосте. — о, де ти? (П. Тичина); Гей ти, доле моя,
 хоч тепер обiзвись! (В. Сосюра); Прощай, небесна доле моя вбога!
 Прощай, печаль i роздуми сумнiï (М. Вiнграновський);
 12) збiрнiсть, сукупнiсть когось (чогось), наприклад: Годi вам, гурт
 ворогiв i прихильних, марнi слова промовлять (Леся Украïнка);
 Товариство, яке менi дiло, чия перший поет чи останнiй? (П.
 Тичина);
 13) загальновiдомi поняття культури i мистецтва, наприклад: Лунайте ж,
 оркестри, грими, барабан, бо крок наш i дух наш мiцнiє! (В.
 Сосюра). Звертання функцiонують у рiзних за метою висловлювання
 реченнях, при цьому найвиразнiше ïх особливостi виявляються в
 спонукальних реченнях з дiєслiвними присудками у формi
 наказового способу, наприклад: Прощай, любов, i зненависть, i горе!
 Прощайте, думи! Щастя i жалi! (М. Вiнграновський); Мовчи, любов!
 Мовчiть, буремнi долi! (М. Вiнграновський); I все ж не обминайте,
 люди, осiнньоï _____________________ Синтаксис як роадiл
 граматики_________________ ______ 437 журшшн краси падолисту (I.
 IДюгта). У цих реченнях спонукання, наказ, проханн тощо стосуються
 адресата (особи, будь-якоï iстоти, персонiфiкованого предмета)
 ж яюпо виражена кличним вiдмiнком. Часто вживаються звертання у власне питальних реченнях, що близькi до слону, кальних, наприклад: Де ти, Соломiє? (М. Коцюбинський): Куди ж мене зовеш брунатна бджiлко? (В. Стус). У розповiдних реченнях за допомогою звертання мовець привертає увагу адресата до висловлюваного, наприклад: — От, доню, сватає тебе Грицько Пiсченко (М. Гру. шевський): Це. Земле, ти кричиш у глибинi… (М. Вiнграновський). Вiдображаючи емоцiйно- вольову сферу мовця, звертання поєднують двi функцiï; алелятнвну та експресивну. Апелятивна функцiя виявляється в офiцiйному спiлкуван нi. У художньому i розмовно-побутовому мовленнi звертання виражає не лише звер нення до адресата, а й ставлення з боку мовця до нього, наприклад: Остався я, та не сиротою, а з тобою, молодою, раю м iй , покою , м о я зоре досвiт няя, єдиная думо пречистая'(Т. Шевченко). За звертанням не закрiплене мiсце в реченнi, воно може займати будь-яку позицiю: на початку, в серединi, в кiнцi речення, наприклад: Л ю бий козаче, чого ти ходиш смутний по темному гаю? (Леся Украïнка); Чуєш, роде м iй , м iй рiднесенький, хоч би вийшов хто, хоч однесенький! (Л. Костенко); Творись, м iй т руд! (М. Вiнграновський). Звертання може бути непоширеним i поширеним, наприклад: — Чи довго ти, старий, будеш водиться отут помiж стiж ками? (I. Нечуй-Левицький); — О мiй сину! Вiдомо тiльки Боговi, що я перестраж дала (Р. Iваничук); Гора м оя княжа, далеко iз тебе видно (Л. Костенко). Отже, звертання в украïнськiй мовi виражається формою кличного вiдмiнка iмен ника та субстантивованими частинами мови, охоплює широке коло рiзних груп лек сики, використовується в рiзних типах речень за метою висловлювання, виконує алелятнвну та експресивну функцiï.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/SUCHASNA_MOVA/zvertanna_v_rechenni.dhtml