КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/SUCHASNA_MOVA/rechenna_z_odnoridnimi_chlenami.dhtml

	Речення з однорIдними членами orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=6748
 Кiлька членiв речення, що виконують тотожну функцiю, вiдносяться до одного слова, об'єднуються один з одним сурядним звязком, вiдповiдають на однакове питання, називаються однорiдними. Пiсня та мила, пiсня та люба. Все про кохання, есе про любов (Нар. творчiсть). Здебiльшого однорiднi члени речення виражаються однiєю частиною мови, але у функцiï однорiдних можуть виступати i слова рiзних частин мови. Перший снiг! Хто не пам ятає його, першого, бiлого, аж голубого, пухнатого, м якого (Ю. Збанацькнй). Кiлька пiдметiв у двоскладному реченнi при одному присудку i кiлька головних членiв речення в односкладному реченнi завжди однорiднi. Що ж до другорядних членiв речення, то вони можуть бути однорiдними й неоднорiдними, ïх однорiднiсть або неоднорiднiсть зумовлюється рiзними чинниками. Так, наприклад, узгодженi означення будуть однорiдними за умови: а) якщо в ïх значеннi наявний якийсь спiльний вiдтiнок; б) якщо вони перераховують рiзновидностi предмета або характеризують предмет за однiєю i тiєю ж ознакою; а) якщо стоять пiсля означуваного слова; г) якщо вони виступають художнiми означеннями (епiтетами). 413 СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА Наприклад: Люблю цю тишу мрiйну, вечорову, коли виходить мiсяць у дiбрщ (I. Исхода); I пада снiг лапатий, волохатий спокiйно й величаво над селом (М. сысий); Голубi, зеленкуватi, фiолетовi присмерки спадають степом (I. Цющу Пролетiв буйний вiтер в пустинi, по безкрайому, мертвому полi (Ю. Мушкетик). Коли два означення пояснюють предмет з рiзних бокiв чи перше означення стосу, сться словосполучення з iншим означенням, то вони неоднорiднi, наприклад: Густий вечiрнiй промiнь падав iз вiкна Сократовi на голову (Ю. Мушкетик). Цi правила поширюються i на обставини та додатки. Для однорiдностi додаткiв основною вимогою є питання, на якi вiдповiдають додатки. Якщо додатки вiдпо- вiдають на одне питання, тодi вони однорiднi. Без цiєï умови додатки неоднорiднi, на приклад: Абiтурiєнт надiслав (кому?) батькам (щ о?) листiвку (неоднорiднi додатки); Як на тi чорнобривцi погляну, Бачу матiр стареньку. Бачу руки твоï, моя мамо… (М. Сингаïвський). У другому реченнi додатки (матiр i руки) однорiднi. Однорiднi обставини повиннi бути одного значеннєвого розряду i виражати дiю з одного боку: Мене везуть у царство трав, рiчок i таємничих озер (О. Довженко). Якщо обставини виражають рiзнотипнi значення, вони не є однорiдними: До Києва (куди?) звiдусiль (звiдки?) гостi прибули. Однорiднi члени речення поєднуються мiж собою за допомогою перелiчувальноï iнтонацiï та сполучникiв сурядностi. Використання єднальних, протиставних i роз дiлових сурядних сполучникiв зумовлюється смисловими вiдношеннями, наявними мiж однорiдними членами речення. Наприклад: Розквiтають i квiти, i доля На моïй украïнськiй землi (М. Сингаïвський); Але нi вогонь, нi попiл не дали полегшення (М. Стельмах); Тужлива пiсня зринає з сопiлки, та не розважа сумного серця… (М. Коцюбинський). Однорiднi члени речення мають такi особливостi: займають позицiю одного члена речення; повязуються з одним i тим самим членом речення пiдрядним звязком; поєднуються мiж собою сурядним звязком; здебiльшого виражаються однаковими частинами мови; переважно виражають однотипнi поняття. Однорiдними можуть бути всi члени речення: пiдмети, присудки, означення, додатки, обставини, наприклад: Сiрий осiннiй ранок куривсь дрiбною мжичкою, а в нiй пливли, наче напiвзабута казка, дерева, пале, оселi (М. Коцюбинський); Всi смiялися, реготалися, жартували (Панас Мирний); Ще нiколи вiн не був такий лютий на брата й на селян, як тепер (Б. Грiнченко); Земля на тих полях була чиста, чорна i сита (Ю. Смолич); Серед страшних глуздiв, свистiв, лайок i знущань козацьких виповзала шляхта з свого табору, в похiд ганьби i приниження (П. Загребельний). Iнколи однорiднi члени виражаються рiзними частинами мови, наприклад: Люди стояли мовчки, похилившися, понуро прикипiвш и поглядами до попелища (Ю. Смолич). У реченнi однорiднi члени обєднанi в цiлiсний структурно-семантичний блок стосовно iнших членiв речення, що займає позицiю одного члена речення. Тому однорiднi члени повязуються з iншими компонентами речення не окремо, а лише в структурно- семантичнiй єдностi, в сурядному ряду. Всi однорiднi другоряднi члени є 414 супiдрядними, оскiльки пiдпорядковуються тому самому членовi речення. Напри клад, У реченнi Нехай тендiтнi пальцi торкнуть вам серце i уста (Л. Костенко) однорiднi прямi додатки серце, уста пiдпорядкованi присудковi торкнуть, а мiж собою повязанi сурядним сполучником i. У реченнi В прощаннi лiта син дививсь на лева i на мене (М. Вiнграновський) однорiднi непрямi додатки на лева, на мене залежать вiд присудка дививсь i поєднуються мiж собою сурядним сполучником i. Структурно-семантична цiлiснiсть блоку однорiдних членiв може виражатись не лише сполучниками, а й прийменниками, частками, формою множини слiв, що поєд нуються з блоком, наявнiстю спiльного другорядного члена, узагальнювал ьного слова таiн. Однорiднi пiдмети i присудки, поєднуючись предикативним звязком у формi взаємозалежноï координацiï, не залежать вiд жодного члена. У сучаснiй лiнгвiстицi iснують рiзнi погляди на речення з однорiдними членами. Дехто з мовознавцiв (I. Кучеренко) розглядає ïх як складнi речення з будь-якими головними чи другорядними членами. Переважно як складнi трактують речення з однорiдними присудками, наприклад: Спiваки заворушились, захвилювалися, готу ючись до концерту (С. Васильченко); Я пурхала в саду, розгойдувала квiтку (Л. Костенко); А тим часом над лиманом почорнiло щось i згасло (М. Вiнграновський); Гори пiдступають до самого моря, насторожено височать над водою (П. Загребельний). Для такого погляду є чимало аргументiв. Наприклад, реченнєвогвiрна функцiя присудка: наявнiсть двох i бiльше присудкiв засвiдчує таку ж кiлькiсть вираження категорiï модальностi та синтаксичного часу, отже, полiпредикативнiсть речення. О. Шахматов, вiдмежовуючи простi речення з однорiдними присудками вiд складних речень, вiдносив до останнiх лише тi, в яких при присудках наявнi власнi другоряднi члени, наприклад: Дiвча спинилося, розтулило рота, розширило оченята i на мент припинило плакати (В. Шевчук). Межа мiж простим i складним реченням не завжди чiтка. Деякi речення можуть бути iнтерпретованi i як простi, i як складнi. Такими є речення, в яких при одному пiдметi наявний не один, а кiлька присудкiв, наприклад: Я попрощався i пiшов додому; Вона то посидить, то походить. Тому дехто з мовознавцiв (I. Слинько, Н. Гунванюк, М. Кобилянська) обгрунто вано, на наш погляд, вважає, що обмеження категорiï предикативностi лише темпо- ральнiстю i модальнiстю не є достатнiм: Необхiдно брати до уваги ще персональ- нiсть, яка лише почасти виражається присудком (особовими формами). Основним засобом вираження персональностi у двоядерному реченнi є пiдмет. Тiльки повто рення всiх трьох ознак — темпоральностi, модальностi i персональностi — можна вважати поєднанням кiлькох предикативних одиниць, тобто складним реченням). Отже, структури з однорiдними присудками можна вважати перехiдними. З ураху ванням семантико- синтаксичних ознак вони є складними, однак на формально-гра матичному рiвнi, на якому вiдсутнiй формально виражений пiдмет, ïх слiд вiдносити До простих ускладнених речень.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/SUCHASNA_MOVA/rechenna_z_odnoridnimi_chlenami.dhtml