КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/SUCHASNA_MOVA/problemi_doslidjenna_skladnogo_rechenna.dhtml Проблеми дослIдження складного речення orig (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=6819 Лiнгвiсти засвiдчують, що складнi речення виникли значно пiзнiше, нiж простi, причому первiсний тип складних конструкцiй становили безсполучниковi. Сполуч никовi (складносуряднi i складнопiдряднi) структури зявилися згодом. Iсторично найпiзнiшим структурним типом речень є складнопiдряднi речення. На базi складних речень мiнiмальноï будови (елементарних, двокомпонентних) утворилися складнi ускладненi (неелементарнi, багатокомпонентнi) конструкцiï, що свiдчать про високий ступiнь розвитку мислення i мови. Складне речення в украïнськiй граматичнiй лiтературi здавна квалiфiкувалося як зложене положенiє, складчасте речення, сполука речень*. Як обєднання простих речень трактували його росiйськi мовознавцi початку XX ст. П. Форту - натов, О. Шахматов, О. Пєшковський. Таке тлумачення ïх цiлком влаштовувало, оскiльки до складного цiлого (обєднання речень) вiдносились усi конструкцiï, що складалися з двох чи кiлькох речень. О. Пєшковський зазначав iз цього приводу: Термiн складне речення» ми вiдкидаємо, оскiльки вiн називає декiлька речень одним реченням i тим створює плутанину. На думку вченого, складне речення - це союз речень, i тому воно не повинно називатись реченням. Однак уже росiйський лiнгвiст Василь Богородииький (1857-1941) трактує . складне речення як єдине звязне цiле. Вiн зазначає: У всякому складному реченнi його частини складають єдине звязне шле, так що, взятi окремо, уже не можуть мати цiлком попереднього смислу або навiть зовсiм неможливi, подiбно до того як морфологiчнi частини слова iснують тiльки в самому словi, але не окремо вiд нього. Цю iдею розвинули В. Виноградов, М. Поспєлов, Л. Максимов та iн. Так, М. Поспєлов трактує складне речення як таке єдине цiле, в якому речення*, що його складають, органiчно повязанi одне з одним, залежать одне вiд одного i зумовлюють одне одного. В. Виноградов зазначає, що складне речення є слиним iнтонацiйним i смисловим цiлим, частини якого лише за своєю зовнiшньою будовою бiльш-менш однотипнi з простими реченнями. У звязку iз зазначеними пiдходами украïнськi мовознавцi Л. Булаховський, Б. Кулик та iншi теж почали трактувати частини складного речення як такi, що є простими реченнями лише умовно. В. Бєлошапкова вбачає специфiку складного речення передусiм у його кому нiкативнiй будовi. Розглядаючи складне речення у формально-граматичному, се мантичному i комунiкативному аспектах, вона акцентує на граматичнiй органiзацiï складного речення. Орiєнтуючись на погляди В. Бєлошапковоï, визначення склад ного речення в украïнському мовознавствi давали I. Вихованець, А. Медушевський та iн. Останнiм часом помiтна тенденцiя повернення до тлумачення складного речен ня як поєднання простих речень. Так, у росiйськiй академiчнiй граматицi зазначається, що складне речення являє собою граматично оформлене сполучення речень. А украïнськi мовознавцi Синтаксис як роздiл граматики _____________ 443 СУЧАСНА УКЙ4IЙШСА ЛГГВтТУГНА МОВА а, N. Гуйшшню*, At Кобняянська зразки, за якими будується складне I називають моделями (а не структурними схемами): при цьому складне на Пiню душ у, с новою одиницею порiвняно з простим реченням. I бйевяюлучникоаi конструкиЛ. якi набули статусу окремого типу речень ущруг* пояотт i XX сг., i нинi розглядають у межах складносурядних i складнопiд. рпттж pew > Mae рчшiю А. Загмiтко. який вважає, ию неусталенiсть пiдходi* до атвйЩ/ складного речення як смисловоï i формально? цiлiсностi зумовлюється вiд. сунiстю сяйного визначення понять синтаксична категорiя, синтаксичне зна- чемна, синтаксичне форма*. I тому визначення мiсця i статусу формалiзованих авсоСЯа звязку у складному реченнi є суттєвим. На думку одних дослiдникiв (Д Кислиця. С. Чорнiй), сполучник є формальним виразником спiввiдношення мiж компонентами складного речення, тому й безсполучниковi утворення розгляде- ються ними яи вiдповiднi сполучниковi. Iншi дослiдники розмежовують сполуч никовi i безсполучниковi речення (М. Поспєлов, О. Мельничук, В. Бслошапкова, А Гришгнно, С. Дорошенко) У складник сполучникових реченнях сполучниковий зв'язок буває сурядним i пiдрядним, показниками якого є вiдповiднi сполучники. Сурядним зв'язком поєдну ються синтаксично рiвноправнi одиницi, пiдрядним — синтаксично нерiвноправнi. Характер граматичного значення й особливостi будови складного речення зу мовлюються його палiпредикативнiстю. Граматичне значення складною i речення трактують як вiдношення мiж його частинами: темгюральнi, роздiловi, протиставнi, обєктнi, атрибутивнi, часовi, причиновi, цiльовi, умовнi, допустовi та I iи Граматичнi значення у складному реченнi виражаються сукупнiстю структурних елементiв, якi можна назвати структурною моделлю складного речення вiдпо- i Одного типу, наприклад: Коли поет iв буде, я к машин, вони вже не ходитимуть ногами (Л. Костенко); Лягла зима, I бiлi солов Т зат ьохкали холодним и вустами (М. Вiнграноеський) Граматичне значення першого речення — вираження часових вiдношень (дiя головноï частини вiдбувається пiсля завершення дiï пiдрядноï); грч атнчнс значення другого речення реалiзується в послiдовностi подiй. Отже, складнi речення є iсторично найпiзнiшим структурним типом речень. I Незважаючи на тривалий час ïх вивчення, в украïнському мовознавствi наявнi рiзнi пiдходи до ïх аналiзу, немає усталеноï класифiкацiï цих структур. URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/SUCHASNA_MOVA/problemi_doslidjenna_skladnogo_rechenna.dhtml