КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/STILISTIKA/stilistika_infinitivnih_rechen.dhtml

	СтилIстика IнфIнIтивних речень orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=5573
 В усiх стилях i в обох формах мови уснiй i писемнiй за багатьох мовленнєвих ситуацiй використовуй ються речення iнфiнiтивнi, по- своєрiдному близькi до речень безособових.
 Iнфiнiтивними називають односкладнi речення, якi мають синтаксично незалежний iнфiнiтив у ролi головного члена: Тiльки зирнути, радо заплакать, Раз пригорнути, раз побалакать (П. Грабовський); Мовчать! Взяти ïх офiцери вiдтiсняють солдатiв у куток (О. Довженко).
 Iнфiнiтивнi речення, на вiдмiну вiд безособових речень, не допускають вставлення до своєï структури модальних слiв (не) треба, (не) можна, (не) варто i под., пор.: I вам, мамо, вчитися треба (М. Кулiш); Коли б ще лиха собi не напитав, бо на кордонi не вiльно стрiляти (М. Коцюбинський) обидва речення безособовi iз залежним вiд модального слова iнфiнiтивом; Бути у нас субтропiкам чи не бути? (О. Гончар); Хiба ж менi, мамо, цiлий вiк у чотирьох стiнах сидiти i свiту Божого не бачити? (Панас Мирний) iнфiнiтив в обох реченнях синтаксично незалежний, модального слова в них немає, його введення до складу речення не допускається змiстом речення. Отже, це iнфiнiтивнi речення.
 Трапляються й промiжнi випадки, коли вставлення модального сАова можливе, але вiд цього змiнюється ко- мунiкативно- стïiлiстична сутнiсть конструкцiï, пор.: Зняти головнi убори! (О. Гончар) речення iнфiнiтивне, спонукально-наказове i Треба зняти головнi убори. речення безособове, розповiдне.
 За синтаксичним оформленням головного члена, а на цiй структурнiй основi також i за стилiстичною функцiєю, iнфiнiтивнi речення подiляють на двi групи: без частки би (б) iз часткою би (б).
 . Iнфiнiтивнi речення без частки би (б). Вони найбiльш частотнi й стилiстично рiзноманiтнi:
 мають значення необхiдностi дiï-стану, ïï неминучостi, невiдворотностi, неможливостi i под.: Бути Києву мiстом зразковим; Анi пiти тобi, анi погуляти, анi чого забажати (Марко Вовчок);
 iнфiнiтивнi речення спонукальнi: виражають наказ, прохання, пораду, побажання або заклик що-не- будь зробити чи не робити: Патрони берегти! Стрiляти лише по цiлi i напевне (I. Пiдсуха); Стояти тут! Нема шляхiв назад (М. Бажан); Жити й працювати по-сучасному!;
 iнфiнiтивнi речення iз значенням недоцiльностi дiï, ïï зайвостi, недоречностi: Чим же було тут захоплюватись?;
 iнфiнiтивнi речення, якими виражається сумнiв у доцiльностi дiï, нерiшучiсть, непевнiсть, вагання: Хiба пiти самому в хату? (I. Тобiлевич).
 1. Iнфiнiтивнi речення з часткою би (б). Цими реченнями
 виражається:
 дiя бажана чи небажана: Вiдпочити б трохи, дух перевести (М. Стельмах);
 побоювання або застереження з приводу здiйснення чи нездiйснення певноï дiï: Тiльки б не програти змагання;
 оцiнка певних дiй спiврозмовника: Тобi б не бригадою командувати, а банно- пральним загоном (О. Довженко);
 постiйна або часта схильнiсть особи (осiб) до певноï дiï- вчинку: Вам тiльки б смiятись (М. Стельмах).
 Стилiстика iнфiнiтивних речень досить розгалужена. Немалою мiрою це пояснюється семантико-струк- турною своєрiднiстю ïх структури, властивою цим реченням спонукальною чи питальною модальнiстю, через що моделi iнфiнiтивних речень нерiдко використовуються з навчально- виховною метою: Сидiти тихо!; Слухати уважно!; Переписати!; Розвязати! та iн. або в державно-управлiнськiй сферi: Зобовязати!..; Виконати!., та iн.
 Отже, iнфiнiтивнi односкладнi речення (в шкiльному курсi мови ïх вважають рiзновидом безособових речень) позначенi своєрiдною структурою, семантичною сутнiстю, а на цiй основi також i неповторними, суто iндивiдуальними комунiкативно-стилiстичними функцiями.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/STILISTIKA/stilistika_infinitivnih_rechen.dhtml