КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/STILISTIKA/stilistichni_vlastivosti_dieslova.dhtml

	СтилIстичнI властивостI дIєслова orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=5539
 У кожнiй розвиненiй мовi дiєслова становлять най- численнiшу (пiсля iменникiв i прикметникiв) групу лексем.
 Дiєслово повнозначне слово, яке позначає дiю, стан предмета як процес. Значення дiєслiв виявляються у граматичних (морфологiчних) категорiях особи, виду, стану, способу, часу, а також числа i роду (мин. час, умовний спосiб).
 Разом з iменниками, прикметниками дiєслова формують основу словникового складу мови. Вживанням дiєслiв задовольняється важлива потреба кожного з мовцiв у спiлкуваннi з iншими. ^
 Стилiстична потужнiсть дiєслiв мiститься i в ïх семантицi, i в розгорнутiй системi морфологiчних форм способових, часових, тому що бiльшiсть дiєслiв має по шiсть форм у теперiшньому i в майбутньому часах недо- конаного й доконаного видiв (читаю; читатиму, буду читати; прочитаю), по три форми в наказовому способi (читай, читаймо, читайте; прочитай, прочитаймо, прочитайте), по чотири форми в минулому часi (читав, читала, читало, читали) i в умовному способi (читав би, читала б, читало б, читали б).
 Багатство, розгалуженiсть дiєслiвних форм зумовлюють багатство й розгалуженiсть функцiй, якi властивi дiєслiвним формам.
 Як засiб вiдтворення динамiки життя, дiєслово най- частiше використовується в усно-розмовному i художньому мовленнi, значно рiдше в стилях офiцiйно-дiловому i науковому, бо в них iдеться здебiльшого про статику, про менш змiнюване й дiєве в природi i суспiльствi, про бiльш чи менш постiйнi ознаки, якостi предметiв. Якщо в побутi через його виняткову широчiнь, багато- векторнiсть, найрiзноманiтнiшу тематику широко вживаються дiєслова у формах минулого часу й наказового способу, то в iнших стилях це простежується на-стiльки невиразно, що звести його до певних i чiтких норм нереально. Однак частина дiєслiв (телитися, ягнитися, текти, ржавiти та iн.) здебiльшого позначає процеси в тваринному й рослинному свiтi, в неживiй природi. Функцiонально обмеженi й iншi дiєслова неповноï особовоï парадигми, у яких немає всiх звичних для дiєслова форм, зокрема форми 1-ï особи теперiшнього i майбутнього часу (чудитися, колоситися, ряснiти та iн.). Безособових дiєслiв iз загальною семантикою стан природи не бiльше двох десяткiв: веснiти, вечорiти, виднiти, вiтрити, вiхолити, гарячiти, днiти, дощити, зорiти, мрячити, морозити, поночiти, пустiти, ряснiти, свiтати, сльотити, студенiти, хмарити, хурделити, яснiти, напр.: За скелями починало яснiти, тобто свiтало вже (С. Васильченко). У прямому значеннi безособовi дiєслова не поєднуються з лексемами-iменни- ками, коли виступають назвою активного носiя ознаки (субєкта дiï або стану), бо такий носiй при них неможливий. Власне безособовi дiєслова iнодi вживають i у формах 1-ï й 2-ï осiб, але з метафоричним, переносним значенням. У цьому теж виявляється стилiстична своєрiднiсть цiєï групи дiєслiв: Баштани ряснiють кавунами, динями, гарбузами (С. Добровольський); …Ряснiю, множусь, дихаю травою. I вся земля натягує струну… (А. Малишко). Але в реченнi Ряснiє в природi дiєслово вжито у власне безособовому значеннi.
 Поширеними i стилiстично вагомими можуть бути такi мовленнєвi процеси:
 стилiстична замiна в системi дiєслiвно-часових, способових i числових форм: Пишемо! замiсть Пиши! чи Пишiть!;
 замiна однiєï часовоï форми iншою: Пароплав вiдпливає через годину (теп. час замiсть майб. часу); Пароплав вiдпливав через годину (мин. час замiсть майб. рiдше); Реве та стогне Днiпр широкий (Т. Шевченко).
 Дiєслова, будучи семантично й граматично дуже розгалуженою системою своєрiдних повнозначних слiв, винятково багатi синонiмiчно, бо, як правило, широко вживаються i в прямому, i в переносному зна-
 ченнi (див. СУМ): Так нiхто не кохав. Через тисячi лiт лиш приходить подiбне кохання (В. Сосюра). Iншi значення переноснi або ж близькi до кохати: Добра дочка дуже кохала свого батька (М. Коцюбинський); Хто кохав життя ледаче, Непереливки тому (Л. Глiбов); або кохати в значеннi дбайливо вирощувати, плекати що-небудь, ходити коло чогось: Лукаш усю садовину ростив та кохав (Марко Вовчок); старанно доглядати що-небудь: Запустiє та оселя, що цiлий рiд кохав ïï та доглядав (Панас Мирний); виховувати, ростити кого-не- будь, старанно доглядаючи: Доню моя… Як ягiдку, як пташечку, кохала, ростила… (Т. Шевченко); виношувати, плекати (намiр, думку) тощо: Вони… вкупi кохали своï молодi намiри (Днiпрова Чайка); або синонiмiчне до кохати дiєслово любити: вiдчувати глибоку вiдданiсть, привязанiсть до кого-, чого-небудь: Як я люблю тебе, мiй рiдний краю, Як я люблю твiй люд (I. Франко); майже в значеннi кохати: Вмiє розставатись той, хто вмiв любить (М. Рильський); мати iнтерес до чогось, високо цiнувати що-небудь, надавати перевагу чомусь; мати нахил, пристрасть до чого- небудь: Добре жi/iть Тому, чия душа i дума Добро навчалася любить! (Т. Шевченко); Горпина не ïла вона змалку не любила молочноï кашi (Панас Мирний).
 /Стилiстичне значення, функцiя дiєвостi, перебування в певному станi особливо актуалiзується при дiєслiр- нiй однорiдностi. Наприклад, у реченнi Та ось все стихло, причаïлось, наче збиралось з силами. I раптом небо пойнялось вогнем, розкололось посерединi i з страшним трiском завалилось на землю, церква похитнулася, стiни в школi розсипались. I все щезло i затихло… (М. Коцюбинський) вiдтворено неспокiйний, динамiчний i збурений стан природи.
 Частиномовна сутнiсть дiєслiв стилiстично безмежна, тому що вони мiстять безмежнiсть миследо-мовлен- нєвоï енергiï, дiï, вчинкiв.
 Близькими за семантикою (значенням дiï, стану) до дiєслiв є ïх складовi форми дiєприкметники, дiєприкметниковi звороти i дiєприслiвники, дiєприслiвниковi звороти.
 Отже, чим бiльше в мовленнi дiєслiв, тим значнiшою є його динамiка, енергiя, стилiстична виразнiсть сказаного чи написаного.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/STILISTIKA/stilistichni_vlastivosti_dieslova.dhtml