КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/STILISTIKA/stilistichne_vjivanna_inshomovnoi_lexiki.dhtml

	СтилIстичне вживання IншомовноÏ лексики orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=5498
 У сучаснiй украïнськiй мовi широкi стилiстичнi можливостi мають iншомовнi слова слова, запозиченi з iнших мов. Iншомовна лексика украïнськоï мови охоплює слова i сполучення слiв, якi увiйшли до ïï складу:
 пiд впливом зовнiшнiх (немовних) причин найрiзноманiтнiших, давнiх i теперiшнiх контактiв (економiчних, полiтичних, культурно-освiтнiх, вiйськових тощо) нашого народу з iншими народами;
 пiд впливом причин внутрiшнiх (власне мовних), серед яких потреба звузити, стилiстично (функцiонально) розмежувати використання iншомовних i власне украïнських слiв i сполучень слiв: iмпорт i ввiз (товарiв), лiнгвiстика i мовознавство i наука про мову, асимiляцiя звукiв i уподiбнення звукiв та iн.
 Термiн iншомовна лексика в словниковiй системi украïнськоï (i кожноï iншоï) мови дещо умовний i однобiчний, бо прикметниковими формами iншомовне, iншомовнi можуть позначатись i тi слова, iншомов- нiсть яких уже не вiдчувається (школа, левада давнi засвоєння iз давньогрецькоï мови), i виразно чужомовнi, що усвiдомлюють навiть тi, хто не володiє лiнгвiстичними знаннями з iсторiï слiв рiдноï мови.
 Чужомовнi слова й сполучення слiв украïнська мова засвоювала з часiв активного формування нашоï мови (з
 VI ст.), ïх кiлькiсть важко визначити навiть приблизно.
 В украïнськiй нормативнiй лексицi прийнято видiляти за походженням такi ïï основнi шари:
 спiльноiндоєвропейськi слова: мати, батько, брат, сестра, око, нiс, серце, дiм, дверi, пiч, череда, вiвця, ягня, вовк, бути, жити, ïсти, спати, влада, слава, один, два, три та iн.
 прасловянськi (спiльнословянськi) слова: коса, граблi, лопата, снiп, пшениця, цiлина, мука, вiл, корова, теля, бджола, кожух, полотно, вiдро, молот, слива, ягода, сад, часник, озимина, сiни, двiр, жито, варити, пряжити та iн;
 власне украïнськi слова: вуглець, кисень, водень, мрiя, матiнка, добриво, добробут, вибрик, примхи, перекотиполе, багаття, бандура, гайворон, дружина, козацтво, батькiвщина, карбованець, гривня, гай, смуга, деруни, вареники, корж, галушка, кремезний, чарiвний, баритися, зволiкати, линути, очолити, напувати, байдуже, мабуть, бо, адже та iн.
 Слова, якi мають спiльноєвропейськi, прасловянськi коренi, в украïнськiй мовi зазнали рiзних змiн: фонетичних (зачарований чарiвний; шести шостий) i граматичних, особливо морфемних. До них належать:
 назви осiб чоловiчоï статi iз суфiксом -iй: вередiй, плаксiй, багатiй, торохтiй i под.;
 iменники iз суфiксом -ощ-, якi позначають ознаки, процеси, стан людини: веселощi, жалощi, пустощi, хитрощi, лiнощi i под.;
 iменники iз суфiксами -ень (красень), -шн- (дiтлашня ), -от (голота), -ук- (ковальчук), -неч- (ворожнеча ), -анн- (бажання), -ив- (вариво), -езн- (старезний), -iсiньк-, -есеньк-, -юсiньк- (гарнiсiнький, бiлесенький, тонюсiнький) та iн.
 Окрему групу iншомовноï лексики становлять старословянiзми: врата, брег, вождь, храм, єднiсть, мислитель, гординя, глашатай, грядущий, премудрий, соратник та iн.
 Багато засвоєнь в украïнськiй мовi з iнших словянських мов:
 з росiйськоï мови: промисловiсть, котел, вислуга, безробiття, передовиця, народоволець, кадет, завод, паровоз, указ, рiзночинець, декабрист, нiгiлiст, есдек, есер;
 з польськоï мови: перешкода, конати, кодло, хлоп, хлопець, мiщанин, поєдинок, урядник, збруя, ковадло, вензель, гасло, мiць, шлюб, недолугий, дощенту, цiлком,раптом, принаймнi та iн.;
 з чеськоï мови: брама, влада, огида, паркан, карк;
 iз бiлоруськоï мови: розкiшний, обридати, нащадок, маруда та iн.;
 iз болгарськоï мови: глава, владика, сотворити та iн.
 Найтиповiшi i наймасовiшi запозичення й засвоєння iншомовних слiв це тi лексеми, якi в рiзний час украïнська мова переймала з несловянських мов, зокрема:
 з давньогрецькоï мови (грецизми): ангел, iдол, iкона, єпископ, вангелiє, монах, монастир, клiрос, лампада; фiлософiя, iсторiя, етнографiя, педагогiка, фонетика, граматика; демократiя, партiя, пролетарiат; електрон; поема, ода, епос, проза, комедiя, хорей, iдея; Андрiй (свiжий, бездоганно здоровий); Панас, Афанасiй (безсмертний); Василь (царський); вген (благородний);
 Зоя (життя); Галина (спокiй, яснiсть); Лiдiя (народжена в Лiдiï); Олександр (захисник чоловiкiв); Петро (камiнь, скеля); Тарас (неспокiйний, бунтiвний) та iн. Вони проникли в нашу мову безпосередньо або через старословянську та iншi європейськi мови;
 з латинськоï мови (латинiзми): адмiнiстрацiя, декрет, агiтацiя, агресiя, конгрес, конституцiя, оратор; юрист, адвокат, нотарiус, прокурор, апеляцiя; ангiна, ампутацiя, аспiрин, iнстинкт, рецепт; антена, колектор, турбiна; вектор, iнтеграл, аберацiя; асимiляцiя, афiкс, префiкс, iнфiнiтив; абiтурiєнт, аудиторiя, атестат, декан, iнститут, унiверситет, екзамен, конспект, лекцiя, ректор, факультет, студент, лiтера; латинiзми особливо прислужились у збагаченнi суспiльно- полiтичноï лексики, рiзних галузевих термiнологiй юридичноï, медичноï, математичноï, граматичноï тощо;
 з нiмецькоï мови: штаб, князь, агент, командир, юнкер, офiцер; броня, панцир, лафет, патронташ; галстук, рюкзак; графин, верстат, домкрат, кран, стамеска; камертон, лейтмотив, танець; абзац, шрифт; шахта, штрек; бухгалтер, вексель, касир, маклер, штраф; фартух, кiтель; акцiя тощо. Це найчисленнi- шi запозичення порiвняно iз засвоєннями з iнших сучасних європейських мов;
 з французькоï мови: iмперiалiзм, нацiоналiзм, абсолютизм, бюрократ, комюнiке, саботаж, шантаж; ансамбль, балет, бюст, акомпанемент, амплуа, рояль; авангард, арсенал, бригада, гарнiзон, парашут; вуаль, блуза, велюр, пальто, трикотаж, одеколон; режим, премєр;
 з англiйськоï мови: бульдозер, комбайн, блюмiнг, компютер; сейф, телетайп; трактор, трамвай; бункер, танк, мiчман, снайпер; бiзнес, банкнот, бюджет; бокс, волейбол, матч, гол, рекорд, нокаут, спортсмен, тенiс, гольф, футбол; джаз, гумор, памфлет, клоун тощо;
 з iталiйськоï мови: бенкет, макарони; карета; банк; газета; акорд, алегро, альт, арiя, бас, вiолончель, iнтермецо, кантата, квiнтет, концерт, пiанiно, соло та iн.;
 з голландськоï мови: бак, баркас, флот, каюта, шкiпер, вимпел, фарватер, румб, яхта, румпель;
 з тюркських мов (тюркiзми): батiг, казан, аркан, капкан, газ, торба, тапчан; кинджал, кайдани, орда, осавул, отаман, сагайдак; гайдамака, бурлака, козак, хан, султан, ярлик; аршин, базар, кабала, казна; беркут, кабан, бугай, судак, сазан; ковбаса, балик, лапша, кумис, халва; капкан, халат, чалма, каптан та iн. Такi засвоєння досить давнi, деякi з них сягають дописемних часiв;
 з фiнськоï мови: камбала, морж, норка, нерпа, пельменi, салака, сьомга.
 Частина iншомовних слiв особливо активiзувалась уже в незалежнiй Украïнi: iстеблiшмент (структура та iнститути влади; правлячi, панiвнi кола суспiльства); компютер (електронна обчислювальна машина); маркер1 (той, хто прислуговує пiд час гри на бiльярдi та пiдраховує очки) i маркер2 (сiльськогосподарське знаряддя або пристосування в сiвалцi, яким роблять на рiллi борозенку перед сiвбою, садiнням); маркет (магазин самообслуговування з великим асортиментом продовольчих товарiв); маркетинг (система управлiння пiдприємством, яка передбачає комплексне врахування становища на ринку збуту для прийняття рiшень); iмплементацiя (виконання державою мiжнародних правових норм; введення результатiв референдумiв у конституцiю держави); ксерокс (апарат, яким що-небудь написане, сфотографоване копiюється методом ксерографiï, з використанням особливого пристрою); дистрибуцiя (розподiл, розчленування; у лiнгвiстицi сума всiх оточень, текстiв, у яких трапляється певна мовна одиниця, бо кожна з них (крiм речення) має бiльш чи менш обмежену здатнiсть поєднуватися з iншими подiбними до неï одиницями); офiс (установа; контора, канцелярiя якоï- небудь фiрми, пiдприємства).
 Велика кiлькiсть iншомовних лексем це i н тер — нацiоналiзми , тобто слова, котрi, як правило, у фонетично й граматично видозмiненiй формi використовуються майже в усiх лiтературних мовах, особливо в мовах європейського i пiвнiчноамериканського регiонiв.
 Отже, iншомовна (чужомовна) лексика дуже численна, тематично й структурно рiзноманiтна. Вона використовується в усiх стилях мови, особливо в науковому, дещо менше в публiцистичному.
 Ця лексика значною мiрою демонструє собою той чи iнший стан, рiвень розвитку кожноï окремоï лiтературноï мови, ïï словникове багатство, рiзноаспектнi стилiстичнi можливостi.
 Використання iншомовноï лексики пiдлягає певним загальним стилiстичним нормам, найголовнiша з яких однозначнiсть. ïх слiд уживати з усталеною семантикою, фонетико-граматичною формою, з дотриманням вимог стилю. Тiльки доладне використання запозичень не переобтяжує мовлення, посилює такi його якостi, як сучаснiсть, простота, зрозумiлiсть, доречнiсть, тобто стилiстичнiсть висловлення.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/STILISTIKA/stilistichne_vjivanna_inshomovnoi_lexiki.dhtml