КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/STILISTIKA/mova_ak_djerelo_stilistichnih_znan.dhtml

	Мова як джерело стилIстичних знань orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=5399
 Мова є складною комунiкативною системою, у якiй, як i загалом у свiтi, все має свою неповторну сутнiсть. Цим зумовленi особливостi використання мови в iндивiдуальному мовленнi всiх ïï носiïв. Завдяки мовi сформувалась людина розумна (homo sapiens). Тiльки вона володiє мовою. Ïï мовлення є всеосяжним засобом усвiдомлення й вираження всiх ознак людськостi в людинi, засобом формування й вираження думок, свiдомостi i незмiрно розвиненоï духовно-почуттєвоï сфери.
 Органiчною i необхiдною складовою мови як комунiкативноï системи с мовнi одиницi рiзнотипнi елементи мови (фонеми, морфеми, слова та iн.), кожен з яких представлений певною мовною матерiєю i виконує тiльки йому властиву функцiю (функцiï). Цим умотивовується iснування мовних одиниць. На вивчення функцiï (функцiй) кожноï з мовних одиниць зорiєнтована стилiстика.
 Стилiстика (лiнгвостилiстика) роздiл науки про мову; лiнгвiстичне вчення про функцiонування й використання мови.
 Термiн стилiстика утворився вiд слова стиль (грец. stylos, лат. stilus спочатку назва палички для письма, згодом певного способу письма). У теперiшньому, найбiльш звичному розумiннi стиль мови (мовний стиль) це рiзновид, одна з форм лiтературноï мови, манера мовного вираження у рiзних сферах, умовах, формах (уснiй i писемнiй) спiлкування. В украïнськiй мовi традицiйно виокремлюють такi стилi мови: розмовно- побутовий, офiцiйно-дiловий, науковий, художнiй, публiцистичний, певною мiрою конфесiйний i епiстолярний.
 Стилiстикою охоплено всi мовнi структури, мовнi одиницi, серед яких є повнозначнi (мають лексичне значення, вiд лат. потiпо називаю) i релятивнi (службовi, вiдноснi, вiд лат. relativus вiдносний).
 Значення кожного повнозначного номiнативного (називального) слова єденотативним (лат. denota- tus позначений, визначений) значенням або предметним, або означальним, значенням певноï дiï чи стану, кiлькостi тощо. Натомiсть конотативне (лат. соп префiкс, що вказує на єднання, спiльнiсть, i notatio позначення) значення слова завжди до- повнювальне, це значення зменшеностi, ласкавостi, згрубiлостi, зневажливостi тощо.
 Слiв, якi б не мали значення, у мовi немає. Службовi слова (прийменники, сполучники, частки) мають значення особливе, релятивне, однобiчне, тiльки граматичне (морфологiчне чи синтаксичне або i морфологiчне, i синтаксичне одночасно):
 значення просторове: на столi, в столi, при столi;
 єднальне чи протиставне значення: розумна й бiдна; розумна, але бiдна;
 значення стверджувальностi: Еге, моє серденько! (I. Нечуй- Левицький);
 . заперечне значення: Нi! Не робитиму цього/ т Особливим є
 значення вигукiв слiв якi не таш- нi до повнозначних, нi до
 службових, а тiльки ВI!1ШIЖать певне почуття:
 Ой, яка ж незламна юнь' (П Тичи*чаКт>
 Тим, що кожне слово в кожнiй мовi має Пет^Г чення або кiлька чи й багато значень, пояснюєте ЗН^» ально- комунiкативна, отже й стилiстична ЯСоДi' кожному словi. отРєба в
 Розрiзняють стилiстику загальнiï г~ практика однаково стосується	 всiх	 лiтератупниуњРIЯ 1 часткову, тобто стилiстику певноï окремоï мi!?1 1 раïнськоï, росiйськоï тощо).


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/STILISTIKA/mova_ak_djerelo_stilistichnih_znan.dhtml