КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/MORFOLOGIA/46_chastini_movi_i_principi_vidilenna_ih.dhtml 46. Частини мови I принципи видIлення Ïх orig (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=18711 Граматична природа слiв з'ясовується в теорiï частин мови, яку започаткували вченi Давньоï Грецiï 1 . Уже Платон нама- гався класифiкувати частини мови, видiливши на логiчнiй ос- новi iм'я i дiєслово. У Поетицi Арiстотеля ïх визначено три: 1 Див.: Березин Ф. М. История лингвистических учений: Учеб. для филол. спец. вузов. М., 1984. С. 820. 74iм'я, дiєслово та сполучник. Засновники школи стоïкiв розрiзня- ли п'ять частин мови: iм'я власне, iм'я загальне, дiєслово, сполуч- ник i член (це вказiвнi, питальнi, вiдноснi й неозначенi за- йменники та артиклi). Представники Олександрiйськоï гра- матичноï школи (IIIII ст. до н. є.) уточнили i деталiзували поняття про частини мови. Зокрема, Дiонiсiй Фракiєць видi- лив вiсiм частин мови: iм'я, дiєслово, дiєприслiвник, член, за- йменник, прийменник, прислiвник i сполучник, обґрунтувавши граматичнi властивостi змiни за вiдмiнками iменi, наявнiсть роду, числа та невiдмiнковоï частини мови дiєслова за наяв- нiстю способу, стану, виду, образу, числа, особи, часу i дiєвiдмiню- вання. Римськi граматисти загалом слiдували традицiям грецькоï граматики. Граматика латинськоï мови, яка в середнi вiки була унiверсальною мовою науки, мала значний вплив на розвиток теорiï європейського мовознавства. В основу нацiональних євро- пейських граматик були покладенi схеми латинських граматик. У подальшому у поглядах граматистiв на проблему вивчення частин мови намiтилися значнi розбiжностi. Незважаючи на тривалу iсторiю вивчення ïï на матерiалi рiзних мов, питання про принципи класифiкацiï слiв за частинами мови та ïх кiлькiсний склад i досi залишається дискусiйним. Частини мови розглядаються як лексико-граматичнi класи слiв, кожний з яких характеризується: спiльнiстю загальнока- тегорiйного (частиномовного) значення i граматичних власти- востей: морфологiчних категорiй, системи форм словозмiни (або ïï вiдсутностi) та синтаксичних функцiй, а також своєрiднiстю морфемного складу i словотворення. Традицiйно визначаються три основнi критерiï розподiлу слiв на частини мови: л е к с и к о — с е м а н т и ч н и й , м о р - ф о л о г i ч н и й i с и н т а к с и ч н и й 1 , але досить супереч- ливо трактується ïх iєрархiя: дискутується питання про те, який принцип є найважливiшим для розподiлу слiв на части- ни мови. В. В. Виноградов, характеризуючи структурно- семантичнi типи слiв росiйськоï мови, зазначив, що ïх подiл на частини мови зумовлюється: 1) вiдмiнностями тих синтаксичних функцiй, 1 Украïнська мова: Енциклопедiя. К., 2000. С. 723. 75якi виконують рiзнi категорiï слiв у зв'язному мовленнi, в струк- турi речення; 2) вiдмiнностями морфологiчноï будови слiв i форм слiв; 3) вiдмiнностями речових (лексичних) значень слiв; 4) вiдмiнностями у способi вiдображення дiйсностi; 5) вiдмiнно- стями у природi тих спiввiдносних i супiдрядних граматичних категорiй, якi пов'язанi з тiєю чи iншою частиною мови 1 . Виведення на перше мiсце синтаксичного критерiю цiлком правомiрне, якщо брати до уваги функцiонування слiв (та форм ïх) у мовленнi. Словник кожноï мови вiдображає ло- гiчну категоризацiю предметiв i явищ реальноï дiйсностi i водночас граматичну категоризацiю на класи слiв, за якими закрiпленi вiдповiднi ïх загальнокатегорiйному значенню пер- виннi синтаксичнi функцiï. Синтаксична спецiалiзацiя кожно- го лексико-граматичного класу зумовлює морфологiчну орга- нiзацiю слiв: системи морфологiчних категорiй, засобiв вира- ження граматичних значень, системи словозмiни, специфiку морфемноï будови, а для похiдних слiв i способiв слово- творення. Проте не всi слова характеризуються за всiма цими крите- рiями, що дає пiдставу дослiдникам заперечувати можливiсть видiлення як окремих частин мови вигукiв чи сполучникiв, прийменникiв i часток, дискутувати з питання про вiднесенiсть дiєприкметника i дiєприслiвника до класу дiєслiв чи видiлення ïх в окремi лексико-граматичнi класи слiв, 3 огляду на вiдповiднiсть слiв усiм зазначеним критерiям видiляється рiзна кiлькiсть частин мови: 8 в античних граматиках, 10 за усталеною традицiєю у бiльшостi навчальних граматик, 12 в О. О. Шахматова i В. В. Виноградова, 4 основнi (iменник, прикметник, дiєслово, прислiвник), наприклад, у О. М. Пєшков- ського, . Куриловича, Л. Теньєра, I. Р. Вихованця, О. П. Суника та iнших учених. Традицiйна граматична теорiя застосовує три основнi прин- ципи видiлення частин мови та один-два додатковi, розглядаючи стрижневим для кожноï з них семантичний. У сучасних сту- дiях спостерiгається видiлення в ньому не тiльки категорiйно- го значення частин мови, а й власне лексичного, адже наймену- вання стосується вiдповiдних об'єктiв навколишньоï дiйсностi, 1 Виноградов В. В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.; Л., 1947. С. 3839. 76при цьому виявляється нацiональна своєрiднiсть мовноï карти- ни свiту (лексична категоризацiя). Кожний клас слiв має своє загальнокатегорiйне лексичне значення: предметностi, статичноï ознаки предмета, кiлькiсностi, узагальненоï вказiвки на предметнiсть, ознаки або кiлькостi, динамiчноï ознаки (або дiï, процесуальностi), статичноï ознаки дiï (або iншоï ознаки) чи стану як сутностi. Такi класи слiв називають п о в н о з н а ч н и м и . Класи слiв, що виражають певнi вiдношення мiж повнозначними словами, надають додат- кових семантичних, модальних вiдтiнкiв словам, словосполу- ченням, реченням або слугують для зв'язку слiв, тобто свого значення самостiйно не виражають, називаються н е п о в н о - з н а ч н и м и . У сучаснiй украïнськiй мовi до класiв повнозначних слiв належать такi частини мови: iменник, прикметник, числiвник, займенник, дiєслово, прислiвник. Неповнозначними частинами мови є прийменник, сполучник, частки. Вигук посiдає промiжне мiсце як клас слiв, що слугує для вираження (не називання) почуттiв i волi. Кожна частина мови має властивi ïй граматичнi категорiï, що знаходить вияв у системi словозмiни, в ïï парадигматицi. У сучаснiй украïнськiй мовi до змiнюваних слiв належать: iменник, прикметник, числiвник, займенник i дiєслово. Усi iншi частини мови об'єднують незмiнюванi слова. Вираження граматичних категорiй у вiдповiдних граматич- них значеннях в кожнiй повнозначнiй частинi мови дiстає своє- рiдний вияв за допомогою граматичних засобiв флексiй, iнших афiксiв, морфонологiчних чергувань, що переважно за- крiплюються за моделями будови слiв певноï частини мови або мають мiсце лише в межах певного класу слiв (чергуван- ня, наголос). Усе це позначається на морфологiчнiй будовi слова та особли- ностях словотворення кожноï частини мови. Пор., наприклад: два, двiйко, двiйка, двiйня, двiчi; синiй, синька, синяк, синi- ти. Кожне з названих слiв має рiзне граматичне оформлення, за формальними показниками i словотворчими суфiксами можна чiтко визначити належнiсть слова до певноï частини мови. Слова кожного класу мають свою систему парадигми (або не мають ïï). Кожна словоформа є морфологiчним засобом ви- раження певноï основноï функцiï в реченнi та додаткових син- 77таксичних функцiй. За синтаксичними функцiями частини мови подiляються на самостiйнi та службовi. Самостiйнi слова ви- ступають у реченнi в типовiй для кожноï частини мови син- таксичнiй ролi, виявляють властивi ïм ознаки сполучуваностi i синтаксичних зв'язкiв. Службовi слова виступають у синтаксичних зв'язках не са- мостiйно, а в єдностi з повнозначними словами або є граматич- ними засобами вираження певних синтаксичних вiдношень. Усi повнозначнi слова є синтаксично самостiйними. До служ- бових належать прийменники, сполучники i частки. URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/MOVA/MORFOLOGIA/46_chastini_movi_i_principi_vidilenna_ih.dhtml