КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/zvelichennja_duhovnih_cinnostey_u_noveli_ogenri_ostanniy.dhtml

	Звеличення духовних цIнностей у новелI О'ГенрI ОстаннIй листок Справжнє Iм'я — Уiльям Сiдней Портер. Американський прозаïк, автор понад 200 новел, гуморесок. Героï оповiдань О ‘Генрi — простi люди, звичайнi американцi: клерки, ковбоï, фермери. Вони не вирiшують глобальнi проблеми, а живуть буденним життям, в якому є i смiшне, i сумне, i пiдлiсть, i шляхетнiсть. Вiдомi збiрки О'Генрi: Чотири мiльйони (1906), Серце Заходу (1907), Голос мiста (1909), Дороги долi (1909).
 О'ГенрI створює реалiстичнi, романтичнi новели. Крiм того, вiн урiзноманiтнює новелу: тут звучить сатира, пародiя, комiчний гротеск. Оповiдання О'Генрi динамiчнi, написанi простою мовою, письменник навiть використовує простонародний жаргон. Особливiстю його творiв є несподiваний фiнал. Першим перекладачем О'Генрi украïнською мовою був Остап Вишня, пiзнiше його перекладали О. Лавинська, М. Дмитренко. О'Генрi — один з найпопулярнiших американських новелiстiв початку XX столiття. Вiн створив власний романтичний мiф про маленького американця. Письменник у своïх коротких динамiчних новелах дарує людям вiру в любов. ОстаннIй листок О'ГенрI — одна з найкращих i найвiдомiших новел нью- йоркського циклу. Це зворушлива iсторiя самовiдданоï дружби i самопожертви. Центральнi персонажi твору — двi бiднi дiв-чини- художницi Сью i Джонсi, якi приïхали до Нью-Йорка з провiнцiï. У листопадi Джонсi тяжко захворiла на пневмонiю. Годинами вона дивилась у вiкно на плюш, який рiс на стiнi будинку, лiчила листки1, що опадали iз плюща. Джонсi здавалося, що коли останнiй листок опаде, вона помре. Життя дiвчини врятував старий художник на iм'я Берман, бiдний невдаха. Пiд льодяним дощем уночi вiн намалював на стiнi листок плюща замiсть того, якого зiрвав вiтер. Це пробудило в Джонсi волю до життя, i вона одужала. А старий Берман захворiв на пневмонiю i помер.
 Сумна IсторIя сповнена глибокого переживання за долю героïв. Вони мешкають у районi дахiв XVIII столiття, голландських мансард i дешевоï квартирноï плати. Проте жалюгiднi життєвi умови — лише тло, на якому найповнiше розквiтає краса душ. Психологiчно складним образом новели є старий. Берман. Автор iронiзує з його кумедноï зовнiшностi (борода Мойсея Мiкеландже- ло… спускалась у нього з голови сатира… на тiло гнома), з його постiйних розмов про шедевр, який вiн коли-небудь з&чишить свiтовi. До того ж Берман п'є, у нього характер сварливого старого, який знущається з будь-якоï сентиментальностi. Але саме вiн цiною власного життя пiдтримує дух Джонсi й рятує ïï вiд смертi. Цей старий невдаха i пияк постає взiрцем тiєï любовi, яка без жодного слова кидається на допомогу iншим. Образ Бермана набуває справжньоï духовноï величi. Новела є взiрцем майстерноï композицiï та вирiзняється динамiчним сюжетом. У нiй автор використовує такий прийом, як несподiвана кiнцiвка. У творi — двi сюжетнi лiнiï: хвороба Джонсi та шедевр Бермана. Формально основною сюжетною лiнiєю є хвороба Джонсi. Насправдi — самовiдданiсть Бермана. Обидвi лiнiï набувають несподiваноï розв'язки в кiнцi новели, коли Сью розкриває правду подрузi. Завдяки такому прийому ОТенрi тримає читача в станi напруження до завершення новели. Але цей прийом виконує ще одну функцiю — за його допомогою старий Берман в одну мить морально виростає в наших очах i перетворюється на символ самопожертви.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/zvelichennja_duhovnih_cinnostey_u_noveli_ogenri_ostanniy.dhtml