КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/znachennja_simvoliv_u_romani_djoysa_uliss.dhtml

	Значення символIв у романI Джойса Улисс Численнi символiчнi мотиви в Улиссе є модифiкацiями традицiйних символiв мiфологiï первiсноï (вода — символ родючостi й жiночого початку, мiсяць — як iнший символ жiночого початку, мати- земля i ïï коханцi й дiти — як ритуальна жертва, схiд сонця — як символ вiдродження й затьмарення або хмара — як згубний початок, ритуальне святотатство у зв'язку з магiєю плiдностi й т. буд.) i християнськоï (символ хреста, представлений ясеновим цiпком Стивена або щоглою судна, миття як хрещення) або навiть узятi з алхимической традицiï (так звана печатка Соломона як символ тотожностi макрокосму й мiкрокосму; порiвн. вище про лотос).
 За принципом аналогiï Джойс розширює коло асоцiацiй навколо традицiйних символiв. Вiн, наприклад, iнтерпретує перегони як символ сексуального переслiдування, дзенькiт ключiв Бойлена — як знак його майбутнього побачення з Молли, а чай — як рiзновид води й тому символ родючостi. Найцiкавiшi нетрадицiйнi джойсовские символи й образи, що представляють приклади оригiнальноï мiфологiзацiï життєвоï прози, сучасного побуту. Такi — шматок мила як талiсман, що iронiчно представляє сучасну гiгiєнiчну цивiлiзацiю, що згодом перетворюється в сонце, або, наприклад, трамвай, перетворений у дракона iз червоним оком, монети мiстера Дизи як символ iсторiï, мiсяць кольорiв пiдв'язок Молли й т.п. У цiй гетерогенностi символiчних мотивiв проявляється та ж природа модернiстського мифологизирования, що й у багаторазовому дублюваннi персонажiв образами з рiзних мифологий, лiтературних i iсторичних джерел. На вiдмiну вiд справжнього мифологизма в древнiх культурах це мифологизм другого, третього й т.д. порядку, свого роду мифологизм взагалi, що вiдповiдає потреби унiверсальноï символiзацiï й одночасно виражає нивелированность, безособовiсть окремих осiб i предметiв у свiтi сучасного вiдчуження. Той же пафос унiверсальноï символiзацiï вiчних метафiзичних початкiв в iсторичному планi обертається концепцiєю циклiчних повторень
 Вище приводилося судження Стивена Дедалуса про iсторiю як про кошмар, вiд якого вiн хотiв би опам'ятатися. Iз цим судженням варто спiввiднести думки Блума про гнiтючу вiчну повторюванiсть речей, про безперервну змiну народжень i смертей, переходi будинкiв з рук у руки, пiдйомi й занепадi цивiлiзацiй. Характернi фрази про цирковий коня, що кружляється по колу, про те, що всi дороги ведуть у Рим. В Улиссе проходять мотиви добового руху сонця навколо землi, появи бога в створеному ïм свiтi й наступному його поверненнi до себе, коливань Шекспiра мiж Стратфордом i Лондоном, циклiчностi торговельних подорожей, бiганини по мiсту Блума, що йде вiд Молли й вертається до неï. Джойс, будучи добре знаком з оригiнальним буддизмом, эзотерическими навчаннями середньовiчних мiстикiв, антропософским навчанням Блаватской, використав iдею метампсихоза для конкретного вираження загальноï реинкарнации й повторюваностi. Эзотерические навчання, з яких виходив Джойс, припускають вiчне iснування душi й забуття минулого мiж двома фазами, вiчну трансформацiю iз субстанцiï, пiдпорядкованоï закону причинностi й вiдповiдальностi (карма). З тiєю же iдеєю зв'язаний комiчно- вигадливий образ суми пуповин (пуп — вмiстище душi, вiдповiдно до деяким эзотерическим навчанням) як телефонного кабелю, що веде в Эдемвиль, до праматерi Еве; причому тут мова йде не про фiзичний ланцюг предкiв, а про мiстичний зв'язок i реинкарнации. У свiтлi цих подань яснiшає мiстичний зв'язок Блума й Стивена як батька i сина, i навiть вiдношення гомеровских героïв до ïхнiх сучасних втiлень, так що гомеровские паралелi одержують додаткове мотивування. Зрозумiло, використання концепцiï метампсихоза в Джойса значною мiрою метафорично, але воно вiдповiдає iдеï круговороту, тотожностi серед гаданоï розмаïтостi (порiвн. образ вiчно мiнливого морського пейзажу в главi, вiдповiдно до названоï Протей), думки про загальне взаємопроникнення, про те, що усе у всiм. Остання думка виражена Стивеном у дискусiï про Гамлета Шекспiра й в iнших мiсцях роману. Джойс метафорично використає й умовну циклiчнiсть основного сюжету (вiдхiд Блума з будинку й повернення, розпад i iлюзорне вiдновлення сiм'ï), i рiзнi паралельнi образи що йдуть i вертаються мандрiвникiв, i добовий цикл життя мiста, i iдею метампсихоза. Все це, строго говорячи, метафори не мiфологiчнi
 Однак саме iз цiєï фiлософськоï iдеï, вираженоï в Улиссе досить эксплицитно, виростає в самого Джойса i його послiдовникiв один з найважливiших прийомiв поетики мифологизирования, що звичайно сприймається як свого, роду стихiйне повернення до циклiчних подань найдавнiших мифологий. Вiдому данину iдеï циклiчностi й поетицi повторень як пiдтвердження нерухомостi вiддав i Т. Манн в Чарiвнiй горi. Тут ця iдея виростає з релятивiстських експериментiв згодом. Релятивiзм часу (час у нашому сприйняттi… розширюється й стискується — т. 3, стор. 254) доходить до скасування реальностi часу. Ганс Касторп мiркує про те, що якщо час не виношує змiни, якщо рух, яким вимiряється час, вiдбувається по колу й замкнуто в собi, те й рух, змiни, однаково що спокiй i нерухомiсть; адже колись постiйно повторюється в тепер, там — в тут (т. 4, стор. 7). Ще i знову виявляються тотожними Завжди i Вiчно (т. 4, стор. 284), усякий рух вiдбувається по колу (т. 4, стор. 59), вiчнiсть не все прямо, прямо, а навкруги, навкруги, теперiшня карусель… Свято сонцестояння! (т. 4, стор. 43). От отчого ґрунтовi, люди радiють i танцюють навколо багать, вони роблять це з розпачу, скажеш ти, у славу нескiнченного глузування, яку являє собою коло вiчностi без сталостi напрямку, де все повторюється (т. 4, стор.44), пра-пра-пра- пра — це загадковий звук могили й засипаного часу (т. 3, стор. 34).
 Повторення любовних переживань героя дається в Чарiвнiй горi як виявлення єдиноï сутностi, повторення його досвiду у вiдомiй мерi створює структуру роману167.
 Сама по собi зв'язок перебiгу часу з його переживаннями, що заповнюють, у романi вiдтворює якоюсь мiрою ситуацiю мiфу — казки — епосу, де час залежний вiд його дiй героя, що наповнюють. Що ж стосується iдеï повторюваностi, то вона в древнiх культурах специфiчно пов'язана з ритуалом, i Т. Манн проявляє велике чуття, згадуючи саме круговорот року, свято сонцестояння, танцю навколо багать i т.п. Цьому, до речi, вiдповiдає й метафоризация змiсту за допомогою ритуальних календарних мiфiв, про що говорилося вище. Вiдзначимо, що iдея повторюваностi й круговороту як свого роду квазимифологическая концепцiя присутня й в Улиссе i в Чарiвнiй горi, причому в Улиссе вона не знаходить мiфологiчного пiдкрiплення, не стає ще елементом поетики мiфологiзацiï, а в Чарiвнiй горi ïï метафорично моделюють строго ритуальнi схеми. Поетику мiфологiчного повторення й Джойс i Т. Манн розроблять на наступному етапi творчого шляху, причому для Джойса це буде прямою художньою реалiзацiєю його фiлософiï, а Т. Манн фiлософськи пiднiметься над цiєю концепцiєю, спробує ввести неï в якiсь iсторичнi рамки


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/znachennja_simvoliv_u_romani_djoysa_uliss.dhtml