КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/virajennja_patriotichnih_pochuttiv_za_tvorami_lesi_ukrainki.dhtml

	Вираження патрIотичних почуттIв за творами ЛесI УкраÏнки Леся УкраÏнка найвiдомiша украïнська поетеса. Все своє життя вона присвятила служiнню рiдному народовi. Ïï вiршi сповненi любовi до простих людей, закоханостI в украÏнську природу, вiри в щасливе майбутнє Батькiвщини. Для поетеси нема нiчого милiшого за неньку Украïну: Ой, чи так красно в якiй краïнi, Як тут на нашiй рiднiй Волинi! Все ïй любе: i зелений гай, i бiленькi хатки, i мiсячне сяйво, i солов'ïнi спiви. Ось грає промiнням роса, ось розпустилася розкiшна троянда вся природа навкруги обряджається у весняне вбрання. Але у серцi поетеси панує осiнь холодная, осiнь вiльготна, бо не може вона забути про горе та лихо, що поселилися серед людей. Здається, що природа та народ iснують у рiзних вимiрах: у тбй час, коли ласкаве сонячне промiння осяває, зiгрiває землю, в життi украïнцiв панує зимовий холод лихолiття. Iз жалем питає Леся Украïнка: Чом я не маю огнистого слова, Палкого, чому? Може б, та щира, гарячая мова Зломила зиму!

 Але, не зважаючи на страждання i поневiряння, поетеса не погоджується шукати кращоÏ долI на чужинi, залишити на самотi свiй народ та БатькIвщину, бо це ïï життя: Та хоч би й крила менi солов'ïнi, I воля своя, Я б не лишила тебе в самотинi, Краïно моя!


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/virajennja_patriotichnih_pochuttiv_za_tvorami_lesi_ukrainki.dhtml