КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/vichni_problemi_dobra_i_miloserdja.dhtml

	ВIчнI проблеми добра I милосердя (по п'єсI М. Горького На днI) Людина — це чудово! Це звучить… гордо!. Цi слова, сказанi на зорi XX столiття, визначали творчу лiнiю письменника М. Горького. Вiн любив людей, тому його уява, пронизана прекрасною мрiєю про велике покликання людини, народжувала такi дивнi образи, як Данко. Але вiн же й виступав з жагучим i гарячим протестом проти всього, що принижувало людину, проти всiх свинцевих мерзенностей життя. У п'єсi На днi показанi тi жахливi умови життя, якi штовхають на дно, у яму. I тодi людина перестає бути людиною. Так хiба ж це люди живуть в огиднiй нiчлiжцi Костилєва? Вони втратили все людське, втратили навiть вигляд людини, перетворилися в жалюгiдних, нiкому не потрiбних iстот. Багато в чому вони самi винуватi в тiм, що з ними трапилося: у них не вистачило твердостi або вмiння боротися з долею, бажання працювати, переборювати труднощi. Але винуватi i соцiальнi умови. Це була епоха швидкого збагачення одних i зубожiння iнших, епоха, коли валили залишки вiкових пiдвалин. У кожнiй загубленiй долi ми бачимо сплав суспiльних i особистих проблем. На днi життя дiють своï невблаганнi вовчi закони. Тут своï королi i пiдвладнi, визискувачi i експлуатованi, хазяï i працiвники. Життя у нiчлiжцi для нормальноï людини гiрше каторги. Воно штовхає людей на злочини, черствiсть, безчеснiсть. Краде Васько Попiл, помирає у страшних стражданнях Ганна, iде на найжахливiше приниження у життi Настя, остаточно спiвається Актор. Вони вже не зможуть пiднятися! Але ж цi люди знали колись i iнше життя. А тепер у них тiльки й залишилося в життi, що вiра. У нас немає iменi! Навiть собаки мають клички, а ми не маємо! — з гiрким почуттям викликує Актор. I в цьому вигуку нестерпна образа людини, викинутоï за борт життя. Мандрiвник Лука, що з'являється у п'єсi, зумiв заронити i запалити у серце кожного iскру надiï i мрiï. Але пiсля його вiдходу ще важче стало життя нiчлiжникiв. Люди цi так зламанi, що вже не можуть нiчого змiнити у своïй долi. Ïм, взагалi ж, нема чого чекати. I надiя, породжена Лукою, лише роз'ятрила ïхнi рани. Понадив старий, а дороги не показав. Роздавленi, як горiхова шкарлупа, мрiï Клiща про кращий час. Нiколи вже вiн не вибереться звiдси. I читачевi стає не по собi вiд цих слiв. П'єса затверджує: так далi жити неможливо! Автор багато своïх думок вкладає у вуста Сатину. Часом дивно чути такi високi слова вiд картяра i шулера. Ми розумiємо, що в Сатинi загинула велика натура, сильний, ясний розум.
 Гордi слова про людину стали крилатими, вони змушують вiрити, що люди гiднi кращоï долi. П'єса На днi перейнята гарячим i жагучим закликом любити людей, зробити так, щоб iм'я це дiйсно звучало гордо. П'єса мала величезний полiтичний резонанс, закликала до перебудови суспiльства, що опускає людей на дно. Немає i не може бути щастя, поки людина невiльна, поки несправедливiсть панує на кожному кроцi. Людина гiдна щастя i волi, тому вже, що вона Людина! Зараз, у наш час, п'єса Горького знаходить iнше значення. Це не тiльки iсторичний документ, у якому не просто видається утвiр людського розуму, це i добуток, що знову i знову буде звертати погляди людей до вiчних проблем добра, милосердя, соцiальноï справедливостi. Адже ми на своïх вулицях бачимо не тiльки нових росiян, але i нових мешканцiв нiчлiжок.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/vichni_problemi_dobra_i_miloserdja.dhtml