КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/vasil_stefanik_paliy_1.dhtml Василь Стефаник — ПалIй 1 Сiльський богач Андрiй Курочка сидiв коло стола i обiдав, не обiдав, а давився кожним куснем… Домашня челядь входила до хати, вносила заболоченi цебри, сварилася, метушилася i виносила ïх мiж худобу. Богацькi дiти i слуги були бруднi i марнi. Вони двигали на собi необтесаний i тяжкий ярем мужицького богацтва, котре нiколи не дає анi спокою, анi радостi нiякоï. Сам богач найгiрше томився у тiм ярмi, найбiльше проклинав свою долю i безнастанно пiдганяв своïх дiтей i наймитiв. Коло нього на лавi, пiд вiкном, сидiв його довголiтнiй робiтник, старий Федiр. Я нiколи не маю такоï щасливоï години, аби я спокоєм кусень хлiба прожер. Бiгаю та вганяю, та лиш десь уздрите, а я впаду та й здохну! А менi ж оца ïда має йти в смак, як я знаю, що вони без мене в стодолi нiчо не роблєть? Лиш аби нажертиси та день трутити! Що вже чужим казати, як своï дiти та й вони не хотє робити! Я, бiгме, не знаю, як цес нарiд має на свiтi жити? Всьо пiде на жебри. I халасував, аж йому очi вилазили. А ви чого, Федоре, надходили? Ви не знаєте, якi нашi ходи? Зима йде, а я босiський, та дайте ми два леви на вiдробок. А ви ж годнi робити? Вже ваша робота скiнчилася, Федоре. Най би-м i не робив, лиш коби хто дав ïсти задурно. Це не! Сегоднi задурно нема ïсти, сегоднi i за роботу не варт дати ïсти, така та робота! А казав-єм вам: наймiть у мене дiвку, були би-сте тепер мали своï грошi. Коли ж бо не хотiла та й пiшла до двора. Таже, певне, хто не хоче робити, та й пхаєси до двора, бо хоть ïсти трiшки, але мож валєтиси. Бiднi люди такi настали, що лиш аби раз на день ïв, але аби нiчого не робив, та й тогди рай! Як робє, так мають, так ïм бог благословить. Сегоднi би у вужевку скрутитиси, аби щось мати… Та тих два леви я ще вам дам, що буду з вами робити, може, якось вiдтрутите, але бiльше не приходiть i не бануйте, бо не дам. Самi видите, що ваша робота нiпочому. Та я, Андрiю, мусю си коло людий тулити, а де ж я си подiю?! Дiвайтеси, де хочете, а межи газди ви вже нездатнi. Шукайте собi служби у жида або в пана там робота легша. Ви мене файно радите! Як я силу коло вас лишив, аби я на старiсть iшов жидам воду носити? Задурно-сте менi не робили. От, бувайте здоровi. I Федiр вийшов з хати. Ну, та цi жебраки всьо би забрали! Таке воно кашливе та заслинене, що цiпа в руках не годно удержати, та й ще воно кокошитьси! Iди на зломану голову, гадає, що я грошi кую або краду! Федiр чалапав до своєï хати а не переставав шептати: А я ж, Андрiйку, де силу пустив? Ци я ïï проданцував, ци я ïï пропив? Таже вся вона сiла в тебе, на твоïм подвiрю. А я ж, Андрiйку, де силу пустив? В хатi скинув чоботи та й ляг на постiль. Лежав до самого вечора i без вечерi заснув. Але ще кури не пiяли, як вiн зiрвався, гримнув клубами до дощок, знов ляг i знов зiрвався. Через маленьке вiконце глядiла на нього осiння нiч. Десь то i не нiч, але чорна жура, що голосила по вуглах хати i дивилася на нього сивавим, немилосердним оком. Воно його так зцiпило, що вiн не мiг рушитися, i показувало йому нiби образи на вiконцi, нiби привиди у повiтрi. Ото сидить вiн мiж маленькими жидиками, дозирає ïх, пiстує, а вони його тягають за чупер, плюють у лице… …То знов клячить вiн у церквi, у тiм кутi, де жебраки чолами об пiдлогу гримають. Вiн гримає ще голоснiше, а всi жiнки йдуть до нього i дають кожна по бохонцевi хлiба. Вiн ïх кладе в пазуху, кладе i стає такий широкий, що люди розступаються. А йому стид, стид, а чоло так болить!.. …О, вiн iде городом Курочки не йде, а скрадається пiд стодолу. Витягає снопок iз стрiхи, насипає в нього з люльки ватерки i тiкає, тiкає… Чує поза собою, як коли очима видить, що з-пiд стрiхи вилизується маленький, червоний язичок, вилизується i ховається… Ой, йой! йой! Той язичок запiк його у самий мозок. З усiєï сили вiн освободився з невидимих пут, зiрвався i подивився у вiконце. Воно, як кат, прошибало його наскрiзь. Знов звалить i буде мордувати своïми образами. Настрашився, не бачив нiякого виходу, звертiвся аби десь утекти. I перед ним як би якiсь ворота створилися, йому стало легше, i вiн борзенько подався до них. URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/vasil_stefanik_paliy_1.dhtml