КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/uchites_chitayte_i_chujomu_nauchaytes.dhtml УчIтесь, читайте, I чужому научайтесь, й свого не цурайтесь Цi слова великого украïнського поета анiскiльки не втратили своєï актуальностi сьогоднi. На жаль, особливо болючою для сьогодення є проблема вiдiрваностi бiльшостi украïнцiв вiд свого корiння, ïх незнання свого походження, роду, iсторiï краю, Вiтчизни. Та чи тiльки незнання є причиною нашого всенародного лиха? Звичайно, що болючим є сам факт небажання знати свою рiдну мову, зберiгати i примножувати звичаï i традицiï свого народу. Прикро, що бiльшiсть украïнцiв краще знає чужу мову i чужi традицiï, анiж своï власнi. Тарас Шевченко , будучи справдi iнтелiгентною i освiченою людиною, зумiв дiйти до усвiдомлення обовязку перед народом, з якого вийшов. Вiн засуджує тих псевдопатрiотiв, якi цуралися вiтчизняного i схилялися перед iноземним: У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає I ва небi, а не тiльки На чужому полi. В своïй хатi своя й правда, I сила, i воля,. Надзвичайно хвилює поета доля украïнськоï мови, якоï сам нiколи не вiдрiкався, а оспiвував ïï мелодiйнiсть, поетичнiсть i чарiвнiсть, Але занедбана не лише мова , а й iсторiя , память, минуле народу. Украïнцi не знають чия правди, чия кривда i чиï ми дiти (До Основяненка), Нашу iсторiю нам розкажуть iншi, навчать нас своïх пiсень, привчать до своєï музики i культури. Шевченко зазначає, що в цьому наша помилка, наша безпораднiсть. Вiн закликає подивитися лишень добре, пригадати тую славу, що кровю умивалась, спала на козацьких вольних трупах. Безмежна сила почуття закладена в цих рядках. Тогочасна Украïна бачилася Шевченковi руïною Троï. I таке порiвняння не було безпiдставним, просто пустими словами. Украïна залишається бездiтною вдовицею , бо сини на чужинi, на чужiй роботi (Розрита могила). Степи ïï запроданi жидовi, нiмотi, вона розрита могила, над якою збиткуються не тiльки чужинцi, а й рiднi дiти. Це є справдi нацiональна трагедiя, всенародне лихо. Побудову суверенноï Украïни треба починати з виховання нацiональноï гiдностi, любовi до народних святинь. До цього i закликає нас Шевченко: Свою Украïну любiть, Любiть ïï Бо время люте, В останню тяжкую минуту За неï Господа молiть. I це не пустi слова в устах людини, яка поклала життя в боротьбi за вiдродження нашоï нацiональноï свiдомостi. Запамятаймо ж ïх. Цi слова великого украïнського поета анiскiльки не втратили своєï актуальностi сьогоднi. На жаль, особливо болючою для сьогодення є проблема вiдiрваностi бiльшостi украïнцiв вiд свого корiння, ïх незнання свого походження, роду, iсторiï краю, Вiтчизни. Та чи тiльки незнання є причиною нашого всенародного лиха? Звичайно, що болючим є сам факт небажання знати свою рiдну мову, зберiгати i примножувати звичаï i традицiï свого народу. Прикро, що бiльшiсть украïнцiв краще знає чужу мову i чужi традицiï, анiж своï власнi. Тарас Шевченко, будучи справдi iнтелiгентною i освiченою людиною, зумiв дiйти до усвiдомлення обовязку перед народом, з якого вийшов. Вiн засуджує тих псевдо-патрiотiв, якi цуралися вiтчизняного i схилялися перед iноземним- У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає I на небi, а не тiльки На чужому полi. В своïй хатi своя й правда, I сила, i воля Надзвичайно хвилює поета доля украïнськоï мови, якоï сам нiколи не вiдрiкався, а оспiвував ïï мелодiйнiсть, поетичнiсть i чарiвнiсть. Але занедбана не лише мова, а й iсторiя, память, минуле народу. Украïнцi не знають чия правди, чия кривда i чиï ми дiти (До Основяненка). Нашу iсторiю нам розкажуть iншi, навчать нас своïх пiсень, привчать до своєï музики i культури. Шевченко зазначає, що в цьому наша помилка, наша безпораднiсть. Вiн закликає подивитися лишень добре, пригадати тую славу, що кровю умивалась, спала на козацьких вольних трупах. Безмежна сила почуття закладена в цих рядках. Тогочасна Украïна бачилася Шевченковi руïною Троï. I таке порiвняння не було безпiдставним, просто пустими словами. Украïна залишається бездiтною вдовицею , бо сини на чужинi, на чужiй роботi (Розрита могила). Степи ïï запроданi жидовi, нiмотi, вона розрита могила, над якою збиткуються не тiльки чужинцi, а й рiднi дiти. Це є справдi нацiональна трагедiя, всенародне лихо. Побудову суверенноï Украïни треба починати з виховання нацiональноï гiдностi, любовi до народних святинь. До цього i закликає нас Шевченко: Свою Украïну любiть, Любiть ïï Бо время люте, В останню тяжкую минуту За неï Господа молiть. I це не пустi слова в устах людини, яка поклала життя в боротьбi за вiдродження нашоï нацiональноï свiдомостi. URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/uchites_chitayte_i_chujomu_nauchaytes.dhtml