КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/tvorchist_lesi_ukrainki_vidatne_javishe_svitovoi.dhtml

	ТворчIсть ЛесI УкраÏнки видатне явище свIтовоÏ культури Генiй Лесi Украïнки розкрився перед свiтом насамперед у високохудожньому звучаннi нацiональноï iдеï, гарячiй любовi до рiдiюго краю, яка полягала в оборонi прав народу до незалежною нацiонального i державного життя. Своï думки i своï iдеï вона зумiла ввести у високу мистецьку форму, шо чарує багатством поетичних образiв i музикою поетичного слова. Поетеса вийшла за межi традицiйних тем. ÏÏ творчiсть охоплювала широке поле свiтових мотивiв, тому стала вагомим художнiм здобутком свiтовоï культури.
 Леся Украïнка зростала пiд впливом казковоï волинськоï природи, рiдного слова, пiснi, народноï традицiï, любов до якоï була прищеплена насамперед матiр'ю Оленою Пчiлкою. Духовне збагачення поетеси вiдбувалося пiд впливом висококультурних родин Старицьких, Лисенкiв, дядька по матерi М. Драгома-нова. Ïï талант розвивався завдяки природнiй спостережливостi та глибокому потягу до знань. Усi цi чинники допомогли ïй сягнути мистецьких вершин, стати письменницею європейського i свiтового масштабу. Дух поетеси гартувала хвороба. Вона спонукала до аналiзу конкретних життєвих ситуацiй та осмислення сутi буття людини. Звiдси власне нескоренiсть, прометеïзм Лесi Украïнки, до якого вона, фiзично квола, потягнулася ще на початку своєï творчостi: Я вийду сама проти бурi I стану помiряєм силу
 Поезiя Лесi Украïнки носить переважно патрiотичний характер. Це твори громадянського i полiтичного характеру. Навiть особистий бiль, туга, тривога у ïï вiршах переплiтаються Iз проблемами всiєï Украïни. Щиро i зворушливо звучить ïï поетичне зiзнання.
 Приклад сильноï волi, бажання боротьби знаходимо у вiдомих поезiях Слово, чому ти не твердая криця… та Contra Spem Spero. Мужнi, енергiйнi акорди громадянськоï лiрики Лесi Украïнки високо оцiнив I. Франко Вiд часу Шевченкового Поховайте та вставайте Украïна не чула такого сильного, гаря-чого поетичного слова, як iз уст цiєï слабосильноï, хвороï дiвчини…. Поезiя Лесi Украïнки, тавруючи рабську покору вiдсутнiсть нацiональноï гiдностi, дух вiрно пiдданостi, засвiдчувала перед свiтом, що в лiтературi поневоленого народу на стику двох столiть з'явився талант, здатний протистояти всiй ницостi життя, Талант, що мрiє допомогти нащадкам Прометея визволитися вiд сну i запалити вогонь справедливостi. Добре ознайомлена з лiтературами народiв свiту, письмен-ниця нерiдко шукала в iсторiï й лiтературi iнших народiв, у номерках вiкiв i далеких пiдсоннях розв'язки проблем сучасного ïй украïнського громадянського й нацiонального життя. Бiль i тривога за рiдний край неодноразово переплiтаються ïï всенародним горем (Напис в руïнi, Дим).
 Своïми творами Слово, чому ти не твердая криця… та Давня казка поетеса порушила проблему, що хвилювала митцiв усiх народiв роль поета у життi суспiльства. Справжнiми шедеврами свiтового мистецтва можна вважати iнтимну та пейзажну лiрику поетеси. Природа Волинi, Подiлля, морськi хвилi пiд мiсячним свiтлом справляють незабутнє враження. Велику мистецьку цiннiсть у творах Лесi Украïнки становить умiле використання фольклорних мотивiв та образiв, творення символiв (зiрка провiдна, темна нiч,гора крута, крем'яна, досвiтнi огнi, весела весна).
 З особливою силою проявився талант Лесi Украïнки у творах останнiх рокiв життя поемах, драмах. Поеми Русалка, Самсон, Мiсячна легенда. Роберт Брюс, король шотландський, Iзольда Бiлорука та iншi твори, засвiдчують обiзнанiсть авторки зi свiтовою класичною лiтературою, iсторiєю, зокрема творчiстю Байрона, Вальтера Скотта.
 Висока духовна культура письменницi засвiдчена у драматичних творах Блакитна троянда, У пущi, Одержима,Бояриня, Кассандра.
 2.Образ людини-трудiвника в повiстi Зачарована Десна Олександра Довженка.
 Кiноповiсть Зачарована Десна це гiмн землi й людям працi, що разом зростили i виховали самого письменника. Твiр є автобiографiчним. Вiн побудо-ваний на спогадах (окремi можна вважати новелами) про веселi та сумнi, приємнi та неприємнi сторiнки дитинства. Усi вони осяянi свiтлом домашнього вогнища, враженнями вiд спiлкування з природою та односельцями чесними трудiвни-ками землi. Розкiшна природа над красунею Десною, яку сприймав О. Довженко зачарованими дитячими очима, творила його як митця, а батько-мати, хлiбо-роби-односельцi своïм прикладом виховували справжнього сина Украïни. Невтомною трудiвницею на землi була мати письменника, яка найбiльше любила саджати що-небудь у землю, щоб проiзростало. Вiд того город настiль-ки переповнювався рiзними рослинами, що десь серед лiта вони вже не вмiща- лися в ньому. Вони лiзли одна на одну, переплiтались, душились, дерлися на хлiв, на стрiху, повзли на тин, а гарбузи звисали з тину прямо на вулицю. Опис багатого городу, на якому росло все, то праця рук матерi. Цiлими днями Одарка Єрмолаïвна клопоталася по господарству, на городi. У любовi до працi вихову-вала своïх дiтей. Вона добре знала також дiю зiлля, вмiла за народними звичаями лiкувати. Була богомiльною, люблячою й поступливою. Та нелегка доля судилася ïй, мусила пережити смерть своïх дiтей, що й пiдкошувало сили, забира- ло красу. Власне образ матерi майже не виходить на перший план твору. Вона завжди у працi, у метушнi, у клопотах. Про неï автор бiльше розказує, нiж показує у дiï.
 Батько письменника яскраво виписаний образ трудiвника богатирськоï сили i краси. Письменник з гордiстю i любов'ю згадував: Скiльки вiн землi виорав, скiльки хлiба накосив! Як вправно робив, який був дужий i чистий, руки широкi, щедрi. Як гарно ложку нiс до рота, пiдтримуючи знизу скоринкою хлiба, щоб не покрапать рядно над Десною на травi. Жарт мовив, точене, влучне слово. Такт розумiв i шанобливiсть.
 Внутрiшнiй красi батька письменника вiдповiдає зовнiшнiсть: Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика i великi розумнi сiрi очi, тiльки в очах чомусь завжди було повно смутку i тяжкi наслiдки неписьменностi i несвободи. У працi батько талановита людина. Вiн й iнших оцiнює мiрками працьовитостi та чесностi.
 Петро Довженко високоморальна людина, що самовiддано допомагає селянам Загребелля пiд час повенi. Невтомно рятував вiн людей i ïхнє майно на Пасху. У цьому випробуваннi батько уявляється письменниковi справжнiм героєм працi, вiдважною людиною: Батько сидiв з веслом на кормi веселий iдужий. Вiн почував себе спаситслсм потопаючих, героєм мореплавателем….
 Краса i духовна велич батька розкривається у працi (як вiн вправно працював, скiльки землi виорав, скiльки хлiба накосив, як рятував потопаючих).Тому батька, неосвiченого темного селянина, автор пiдносить на п'єдестал героя. Серед людей, що трудилися з ранку до ночi, виростав письменник. Власне вони формували його ставлення до працi. Тому й обурюється О. Довженко тими, хто мiсцем вiдпочинку обирає рiчку чи озеро, на берегах яких кипить робота.
 У Зачарованiй Деснi Довженко подав народне розумiння прекрасного. Для його землякiв найвищим критерiєм краси є чесна праця. Ось чому так лiрично, з повагою i любов'ю змальовує О. Довженко образ дiда Семена, свого першого вчителя й порадника. Дiд прожив пiд сонцем коло ста лiт, нiколи не ховаючись у холодок, умiв розмовляти з кiньми, телятами: з усiм живим i пахнув дiд теплою землею i трохи млином, що й виказує його селянське корiння, хлiборобську працю. А в молодi роки дiд чумакував, вiн письменний по-церковному, залюблений у гарне слово i людей. I всi люди для дiда добрi.
 Люди працi величнi i прекраснi у своєму трудовому талантi, i навiть колоритна постать Самiйла при виконанiй улюбленоï роботи косовицi бачиться письменниковi у незвичайному, романтичному ореолi.
 Тому найприємнiшим, найчарiвнiшим спогадом дитинства залишилась для посивiлого письменника музика клепання коси. Вона означала радiсть i втiху працi. Для митця вона символ i джерело натхнення. З цього приводу вiн писав: Часом i досi ще здається менi, що й зараз поклепай хто- небудь косу, я зразу помолодшав би, подобрiшав i кинувся до роботи.
  


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/tvorchist_lesi_ukrainki_vidatne_javishe_svitovoi.dhtml