КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/tvir_za_romanom_ulasa_samchuka_maria.dhtml

	ТвIр за романом Уласа Самчука МарIя Iмя Уласа Самчука повернулося до украïнцiв через роки забуття. Роман Марiя — своєрiдна сторiнка художнього вiдтворення iсторiï рiдного народу, його самобутностi. Любов до землi — споконвiчна украïнська традицiя, бо земля саме для словянина є i годувальницею, i мiрилом людськоï значущостi, i вимiром добробуту, i навiть моральностi. Письменник пiдкреслює, що руйнування особистостi це — втрата звязку з землею, яка в собi ховає могутнi сили любовi до Бога, природи, Батькiвщини. Земля без слiв виховує в людинi почуття господаря, трудiвника, вимагає вiд неï щодня дбати про ïï безпеку, зберiгання краси i родючостi.
 Земля сторицею вiддає людинi за самовiддану працю. Корнiй, Марiя, Гнат турботливо ставляться до землi. Марiя тiшилася i працювала, як могла. А працювати вмiла i не цуралася працi,-говорить автор про головну героïню. А Корнiй чує радiсть, чує велич, чує присутнiсть вищоï, вiчноï сили. Сили Бога i землi.
 У романi зображено й образ Максима, який байдуже ставиться до працi, до землi, до покликання хлiбороба. Допомогу батьковi по господарству вiн називає службою, прагне легкого хлiба у життi. Вiн не шанує усталених традицiй народу, порушує бiблiйну заповiдь поважати батькiв своïх. Тому й доля його викликає спiвчуття.
 Автор на сторiнках твору знаходить мiсце й для осмислення проблем виховання в родинах працею, любов до якоï необхiдно прищеплювати дiтям змалку: У народi застерiгають: якщо хочеш мати в своïй сiмï виродка, дай синовi чи дочцi все, що вони хочуть, i позбав ïх можливостi працювати, неробство неодмiнно веде до нещастя.
 Отже, в романi Марiя Уласа Самчука пiдкреслена значущiсть землi в життi украïнцiв. Традицiйно бережливе ставлення до неï несе в собi великий енергетичний заряд i мiстить високi моральнi якостi. Але зараз часто можна спостерiгати споживацьке ставлення до землi. Коли ми втратили здатнiсть вiдчувати ïï стан? Коли втратили вiру в радiсть спiлкування з нею? Чому забули, що вiдрив вiд землi веде до деморалiзацiï нацiï? Вiдповiсти на цi питання намагався у творi Улас Самчук, письменник, серце й думки якого завжди були з Украïною, ïï землею та людьми, що плекають вiковiчне почуття бережливого ставлення до годувальницi.
 Улас Самчук — один з найвизначнiших письменникiв сучасностi. Його називають украïнським Гомером XX ст. Усе життя цього маловiдомого, але дуже цiкавого письменника сповнене пригод та подорожей по Украïнi, Польщi, Нiмеччинi, Чехословаччинi. Багатий життєвий досвiд Уласа Самчука знайшов вiдображення на сторiнках прозових творiв. Свiй прихiд у лiтературу майстер слова пояснював так: Я не тому письменник украïнського народу, що вмiю писати. Я тому письменник, що вiдчуваю обовязок перед народом. Бог вло-жив у моï руки перо. Хай буде дозволено менi використати його для доброго, для потрiбного. Так визначено украïнському народовi на довгому iсторичному шляху, що про жахливi роки голодомору 1933 року довелося дiзнатися тiльки наприкiнцi двадиятого столiття.
 Роман Уласа Самчука Марiя — розповiдь про примусову колективiзацiю. У ньому вражаюча оголено змальовано тогочасне життя селянства
 Головною героïнею твору є Марiя, бiографiю якоï автор розповiдає на фонi iсторичних подiй, а саме: небаченого злочину сталiнiзму проти украïнського народу. Марiя — образ, що є уособленням материнства, основи життя на землi.
 Перед читачем постає життя героïнi вiд сирiтського дитинства через наймитування, невдале одруження з Гнатом. Марiя зображена в еволюцiйному планi. Вона знаходить у собi сили, щоб розiрвати звязки з нелюбом, почати життя з коханою людиною. Важко складався шлях до щастя молодих людей. Корнiй був бiдняком, але спiльними зусиллями вдалося поставити хату, змiцнити господарство. Зростала родина. Нiхто не чекав бiди, не вiдчував, що недовгим буде щасливе заможне життя. Але сталася трагедiя. Що може бути страшнiшим для -матерi, нiж горе дiтей?
 Марiя пережила вигнання з хати власним сином Максимом, дiзналася про самогубство доньки, про те, що молодшого сина Лаврiна було репресовано. Померла вiд голоду маленька онука, чоловiк, доведений до вiдчаю, вбиває власного сина. Яке ще бiльше страждання могло витримати серце матерi? Хто i що є причиною такого знущання над людиною? Автор намагається пiдвести читача до висновку через зображення сутi людського буття та стосункiв. Одне слово колективiзацiя наводило жах на селян. Чи може бути життя кращим, якщо комунiзм крокує кривавими стежками до свiтлого майбутнього?
 Розпався рiд. Самотня Марiя не могла пiдвестися з лiжка, померла вiд страху та вiдчаю, вдивляючись у темряву вiчноï ночi. ïï смерть сприймається як щось протиприродне, насильницьке, як наслiдок голодомору й колективiзацiï, а тому є попередженням можливого знищення Украïни, символiчним втiленням якого є образ Марiï.
 Улас Самчук своïм твором прагне викликати протест проти такоï долi украïнського народу, кинутого в безодню сталiнськоï катiвнi, на голодну смерть на благословеннiй родючiй землi. Автор прагнув залишити нащадкам художнє свiдчення трагедiï нацiï, щоб цей жах не був забутий нiколи. Жертви голодомору дивляться на читачiв крiзь рядки роману, примушуючи назавжди закарбувати в памятi кривди мiльйонiв Марiй. Бо писалися рядки твору не пiд диктовку соцiалiзму, а пiд диктовку серця та iстини.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/tvir_za_romanom_ulasa_samchuka_maria.dhtml