КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/tvir_rozdum_miy_vipuskniy_bal.dhtml

	ТвIр роздум: МIй випускний бал У другIй половинI червня випадає кiлька святкових днiв, зi вiрнiше ночей, якi певною категорiєю люду проводяться в безсоннi.; Подiбно до того, як ото в давнi-предавнi часи богомiльнi люди справляли по раннiй веснi всеношну, сподiваючись дiждатись дива, побачив ти в небi ясних i непорочних янголiв, якi в отакий день щорiчно веселяться, стрiчаючи воскресiння не кого-небудь, а самого Бога. Сього днi з'явилась нова чисельна аудиторiя людей, що один раз на рiк одна з ночей оголошують своєрiдною всеношною це випускники середнiх шкiл. Стала ця нiч неповторною подiєю, бо не щорiчно ця подiя.
 А для молодоÏ людини вiдбувається, а всього-на-всього один раз у життi. Як дитинство, як молодiсть, як легендарнi вiсiмнадцять лiт. А як вiдомо, подiя велична i прекрасна, що стрiчається тiльки раз у життi, не забудеться нiколи. Школярська безсонна нiч'у наш час сталЯ святом серед найрадiснiших, найромантичнiших, найнезабутнiших свят… Так уже трапилось, що випадає воно на одну з найкоротших ночей. Нiч найкоротша, а пiсня найдовша, бо то юна пiсня, пiсня прощання людини з дитинством, iз солодкою залежнiстю вiд батька- матерi, вiд учительства, бо то стрiча з волею-воленькою дiвочою, з парубочою незалежнiстю. Прощай, солодка колиско, прощай, тепле гнiздечко, прощай, школо наша, прощайте, днi незабутнi, неповторнi. Всеньку нiч колобродить вчорашня школярська молодь, хороводить по мiстах i селах, полохає спокiй на вулицях, будить соннi поля, тривожить замрiянi рiки, кидає виклик пригаслому небу, розбуркує своïми замрiями-чарами сонце, примушує його прокинутись найранiше в той день i показати свiй ясний лик зачудованому свiтовi. Гей, думи школярськi, гей, днi веснянi неповторнi, молодосте швидкоплинна. Як то радiсно тебе стрiчати, як важко прощатися- проводжати…
 Рано-поранесеньку стає на обрiï сонце. Летять його швидкi гiнцi-променi золотими стрiлами по свiту, ловлять ïх, перших- найиерших у ранковiй, туманцем прибитiй задумi, молодi очi. Того ранку, незвичайного ранку, новiтнi язичники-сонцепоклонники визбирують те золото широко вiдкритими очима, стоячи на берегах морiв, рiк i озер, на бортах пароплавiв i високих узгiр'ях, на пагорбах i узлiссях, у степових i напiвпустельних безмежжях, у лiсах i пралiсах, всюди-повсю-ди, де тiльки хороводиться веселою ватагою школярська братiя, яка вже цього дня стане не школярською…

 Здрастуй, сонце! Добрий день, сонце! вiтають його рiзними, але однаково дзвiнкими й однаково спiвучими, однаково прекрасними й улюбленими мовами, вiтають сьогоднi його, свого нового вчителя i наставника, бо вже нiколи не вiтатимуть у своєму класi наставникiв-людей. I зринає в такий зачарований ранок пIсня, найдзвiнкiша i найулюбленiша пiсня, рiзними мовами i нарiччями, але про спiльну радiсть для всiх пiсня про Вiтчизну. Скiльки ïх спiвалося-переспiвалося в життi кожного. Вiтчизно наша! Яка ж ти мальовнича, яка рiзнобарвна i яка привiтна. I починаєшся ти для кожного з нас вiд вичовганого порога рiдноï школи, вiд своєï вулицi, поблизу якоï живе i дихає могутнiми грудьми наш завод, наше поле, де протiкає непомiтно аричок-рiчечка або велично котить хвилi Днiпро-Славута, вологою живить степи, де тихий Дунай єднає до гурту слов'янськi народи. А тим часом сонце йде вгору ! та вгору, стає у всiй своïй величi над горизонтом, вiтається щиро з учорашньою школярською братiєю. Учорашнi школярi невмiло прощаються, можливо, хтось комусь тисне руку i востаннє розходяться, можливо, розходяться на все життя.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/tvir_rozdum_miy_vipuskniy_bal.dhtml