КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/tvir_rozdum_lydi_jak_lydi.dhtml

	ТвIр роздум: Люди як люди Для мене М. О. Булгаков є однiєï з найбiльших загадок людського генiя. Усе без винятку його утвору видiляються з величезноï маси добуткiв XX столiття. Вони занадто несхожi на iншi, оригiнальнi й несподiванi. Спектр проблем, що пiднiмають письменником у добутках, надзвичайно широкий i рiзноманiтний. Вiдчувається, що вiн любить людину, щиро цiкавиться всiма проявами людськоï натури, часом безстороннiми. У булгаковських добутках є любов i ненависть, жадiбнiсть i безкорисливiсть, Бог i диявол. Добутком, що став вершиною його художнього генiя, з'явився роман Майстер i Маргарита . За нього Булгаков боровся до кiнця життя. Роман увiбрав у себе всi фiлософськi, моральнi й соцiальнi проблеми, що цiкавлять письменника, став глобальною iсторичною працею, що зажадала довгоï й кропiткоï архiвноï роботи.
 Однак для мене цей добуток цiкаво не стiльки як чудова iсторична праця й щемлива любовна драма , скiльки як блискучий сатиричний добуток, що розкрив один iз цiкавих перiодiв в iсторiï нашоï краïни, не схожий нi на один вiдомий ранiше й маючи свiй нi на що не схожий стиль життя, — перiод непу. Булгаков винятковий як сатирик. Неможливо без посмiшки читати портретний опис героïв, з якими зв'язана сатирична лiнiя роману. А чого коштує сценка погрому у Грибоєдовi, улаштованих нерозлучною парочкою Коровьєвим i Бегемотом. Цi сцени надзвичайно барвистi й живi, Булгаков уïдливо насмiхається над iснуючим порядком, коли важливим стає не людина, а його документи.
 Коровьев на вимогу пред'явити його письменницьке свiдоцтво вирiкає: Щоб переконатися в тiм, що Достоєвський — письменник, невже ж потрiбно запитувати в нього посвiдчення? А в сценi в Торгсинi вiн вимовляє жалiсливу тираду про захист прав бiдноï людини, бiдолахи i призиває бити iноземцiв, вимовляючи найдурнiшу, безтактну й, iмовiрно, полiтично шкiдливу рiч. I, як це нi дивно, вiн знаходить прихильникiв серед вiдвiдувачiв гастроному: кволий дiдок кидає кульок з мигдальними тiстечками й б'є iноземця по головi. Булгаков словами Воланда говорить: Люди як люди… i милосердя iнодi стукається в ïхнi серця… звичайнi люди. I дiйсно, протягом роману цi самi жорстокi, дурнi й вульгарнi люди проявляють ознаки людського спiвчуття й доброти: публiка просить Воланда повернути голову Бенгальському, благаючому про допомогу; милосердна фельдшерка Параска Федорiвна пiклується про кожного хворого клiнiки доктора Стравiнського. Воланд прощає людям багато слабостей тому, що вони — люди — були такими споконвiкiв. За всiх часiв головними людськими пороками були жадiбнiсть i боягузтво. Зi стародавностi за грошi купувалося все: любов, дружба, честь i совiсть. Iуда продав Христа за тридцять срiбникiв.
 Вище грошей цiнувалася лише влада; острах втратити влада змусила Понтiя Пiлата вiдректися вiд Iєшуа, що став йому близькою людиною. Та й у сучасному авторовi свiтi грошi є головною рушiйною силою. Хабарництво процвiтає повсюдно. Заради грошей люди в цирку готовi були стрибати з бельетажу на сцену, битися, давити жiнок i дiтей, iти куди завгодно, хоч до диявола в гостi (буфетник вар'єте Андрiй Хомич Сокiв добрався до самого Воланда, бажаючи одержати грошi). Заради захованих удома багатств валютники зi сну Никанора Iвановича готовi тижнями сидiти на пiдлозi в театральному залi, ïсти суп i слухати монологи з Скупого лицаря. Воланд прощає ïх, вiн говорить: Люблять грошi, але адже це завжди було… квартирне питання тiльки зiпсував ïх… А вуж заради рiшення житловоï проблеми сучаснi люди йдуть на все: Алоiзiй Могарич доносить на свого сусiда Майстра; киïвський дядько Берлiоза Максимiлiан Андрiйович Поплавський не вболiває за племiнника, його думки зайнятi лише житлоплощею, що звiльнилася; численнi прохачi дають хабарi головi жилтоварищества; i нарештi, Воланд розповiдає Маргаритi iсторiю про одному дуже винахiдливий квартирному пронозi, що у рекордно короткий строк обмiняв трикiмнатну квартиру на шiсть кiмнат у рiзних кiнцях Москви.
 Незважаючи на всI людськI пороки, Булгаков не вважає себе вправi засуджувати ïх. Адже поряд з неправдою й зрадництвом серед людей iснує чиста любов, теплота й безкорислива дружба. I поки iснують цi прекраснi вiчнi почуття, у людства ïсти шанс виправитися й стати краще. Письменник нагороджує Майстра й Маргариту за стiйкiсть ïхньоï любовi, вiн дарує ïм спокiй.
 Довгий час добутку великого письменника, драматурга й сатирика XX столiття М. О. Булгакова були пiд забороною. Його доля продовжила собою нескiнченний ланцюг доль талановитих, неординарних особистостей, до яких визнання приходить лише пiсля смертi. Гнаний, знедолений, Майстер проходить шлях свого творця: його безцiнний рукопис попадає в руки вульгарних i обмежених людей, його практично знищують. Булгаков виявився сильнiше свого героя, вiн не вiдрiкся вiд свого дiтища й до кiнця життя боровся за нього. Для мене М. О. Булгаков завжди був i залишиться Майстром з великоï букви.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/tvir_rozdum_lydi_jak_lydi.dhtml